Глава 2424
Су Ло безпорадно зітхнула.
Адже вона діяла в рамках самозахисту, її мотиви були чисті і справедливі, а зрештою провину знову звалили на неї?
Лін Маньман продовжує:
- Зараз про тебе ходять дуже погані чутки. Дехто навіть організував групу, яка вимагала твого вигнання з Верхньої гори.
— Крім того, коли ти сюди потрапила, за тебе був призначений старший брат Ло. Зараз його тут немає, і за тебе нікому залізеться, а без впливового покровителя тобі доведеться дуже туго.
— А найголовніше, тебе прийняли без будь - якої атестації.
Іншими словами, до цих пір Су Ло числилася тут на пташиних правах. Викинути її було справою кілька хвилин, простіше простого.
Саме в цей момент Су Ло трохи нахмурилась, почувши наближається безладний топот ніг.
"Бум!"
Двері замку з силою відчинилися!
З двадцяти осіб, немов зграя вовків, вдерся всередину і щільним кільцем оточив Су Ло.
Коли Лін Маньман побачив цих вартових у бойовій хмарі, то відразу вставши перед Су Ло, гнівно крикнула:
- Ви чиї люди? Що вам потрібно?
Командир загону одним рухом відштовхнув Лін Маньман в сторону.
На його обличчі з різкими рисами застиг суворий вираз, а холодний погляд, наче два гострих клинка, впився у Су Ло:
— Ты Су Ло? Ти підеш з нами.
У Су Ло з'явилося погане передчуття.
Але справа зайшла надто далеко. Тепер, навіть якщо б її чекали гори мечів і моря вогню, вона мала сміливо крокнути їм назустріч.
- Хто хоче мене бачити? — запитала Су Ло спокійним голосом.
Начальник Вартової кинув на неї байдужий погляд:
— Ради Старейшин. Не витрачайте час на пусті розмови, пішли!
Сказавши це, командир кивнув своїм підчиненим, і двоє з них відразу ж мітилися вперед, опинившись по обидва боки від Су Ло, та збиралися схопити її.
Су Ло обдарувала їх двома крижаними поглядами, від яких у чоловіків по спинах пробіг холодок і вони інстинктивно замерли на місці.
Су Ло знала, що цього разу нещастя не мине і доведеться втекти.
У будь-якому випадку, її сумління було чистим, вона не зробила нічого поганого, так кого їй боятися?
« Ходімо, — каже Су Ло. — З абсолютно похмурим виглядом і сполохливим миром вона пішла до виходу.
Командир вартових був дещо приголомшений такою рішучістю, і в його очах промайнуло схвалення.
— Ло Ло! — Лін Маньман схопила Су Ло за рукав, її обличчя виражало занепокоєння і тривогу. — Тільки не геройствуй! Якщо справи підуть зовсім погано, використовуй свій статус ...
Лін Маньман на власні очі бачила, що алмазна карта Су Ло була справжньою.
- Не хвилюйся, це дрібниці. Тренуйтеся старанно вдома і чекайте мого повернення. Я повернуся, щоб повести вас до слави і тріумфу, - Су Ло з посмішкою на обличчі вихопила її по руці, розвернулась та елегантно віддалилася.
Су Ло знала, що цього разу все буде не так просто.
Чому втихомирена справа знову вилилася на поверхню? Не потрібно було бути генієм, щоб здогадатися - хтось за лаштунками мутив воду. А хто був цим ляльководом...
Су Ло вважала, що лише дурень не зможе здогадатися.
Шлях від замку до резиденції Ради Старейшин був неблизький, але і не надто далекий.
Завдяки металевому літальному апарату, менше ніж через дві години вони вже були на місці.
Аппарат плавно приземлився на дорозі.
Начальник в’язниці подивився на дівчину, яка всю дорогу тримала невтомність і лише медитувала з закритими очима. У його погляді промайнуло захоплення, і, йдучи повз неї, він тихо вимовив:
— П'ятий старійшина.
Глава 2425
Су Ло повільно розплющила очі. У її одухотворому погляді промайнув світло, вона подивилася на нього і тихо відповіла:
— Благодарю.
Два слова, "п'ятий старійшина", вже несли в собі масу інформації.
Коли погляд Су Ло поснув по командиру сторожі, на його холодному, волів обличчям пройнявся легкий рум'янець.
Він народився і виріс в Елітному треніровому таборі і ніколи не бачив таких гарних дівчат, тому, коли вона подивилася на нього так пильно, він мимовільно змутився.
— Кхм! — Командир відкаштувався, роблячи вигляд, що нічого не сталося. — Допомога нужна?
Су Ло замислилася. Їй справді потрібна була допомога, і вона звернулася до начальника з одним проханням.
- Будь ласка, повідомте шостого старійшину з Вежі Пілюль, щоб він прийшов.
По дорозі Су Ло намагалася зв’язатися з шостим старійшиною, але він пробув у лабораторії кілька днів і ночей.
Начальник поліції запитав з ввічливості, не сподіваючись, що Су Ло і вперто просить його про допомогу.
- Ти мені довіряєш? « У його очах відображалося справжнє здивування.
Су Ло з легкою посмішкою кивнула:
- Так, я тобі довіряю.
« Я довіряю хлопцю, який червоніє в очах дівчини. Наскільки б поганим він не був, до останньої риси він ніколи не опускається."
Командир не знав, що Су Ло подумки додала цю фразу. Отримавши від неї таке важливе завдання, він серйозно кивнув:
— Я... Я допоможу тобі.
Командир вартових бачив і Безтурботну Фею. Вона, безумовно, була вродливою, але її розбещеність і негідність викликали у нього глибоке відторгнення.
Він вважав, що безробітна Фея була просто купкою гнійного вантажу. Він не розумів, чому всі ці чоловіки так само сліпі.
Ця загадка мучила командира сторожі багато років і так залишилась невирішеною.
Провівши Су Ло до Залу Старшей, командир пішов виконати її прохання.
Що до самої Су Ло...
У цей момент вона стояла в центрі Залу Старша.
Зал був просторим і світлим, темно - темним деревом, яке зберігало аромат старої жінки. Це було середовищем стриманої елегантності та пишної пишноти.
Привівши Су Ло, воїни вийшли один за одним і нікого не залишили.
Су Ло залишилася в залі зовсім одна.
Зараз, у всьому величезному залі, вона стояла в повному самоті.
Раптом Су Ло відчула, як її голова поступово важчає.
Ні, щось не так!
Примарний холодний розмарин... Виявляється, що в залі палили саме ці пахощі.
Мало хто знав, що примарний холодний трояндарин має здатність викликати галюцинації. Колись Су Ло, навчаючись алхімії у Майстра Юна, цілими днями читала книги, причому книжки найвищої рівня, тому її знання були величезні і вона відразу зрозуміла.
Примарний холодний трояндарин не тільки викликав галюцинації, але й приводив людину до ейфорії і викликає непереборне бажання говорити.
Навіть якщо заткнути рот, це не зупинить людину від розмови... Чудовий засіб допиту.
Після того як полум’я холодного троянда запалюється, його неможливо загасити і навіть опустити у воду.
Зараз в залі всі двері і вікна були щільно закриті, повітря був спорожнітим, і аромат примарного холодного розмарину ставав все густіше ...
Це була пастка.
На губах Су Ло мілина холодна висмішка!
Її противники вважали це відкритим змовою.
Навіть якщо Су Ло розгадала їхній намір, їй все одно довелося б діяти за їхнім сценарієм, тому це і називалося відкритою змовами.
Однак на губах Су Ло з’явилась дивна крижана висмішка.
Використовувати примарний холодний розмарин, щоб виставити його без п'яти хвилин грандмайстера-алхіміка, на сміху, - хіба вони не бояться зганьбитися?