Глава 2412
— Звичайно, а ти як думала? Що вони роблять кожного дня? — З посмішкою сказав Наньгун Люуню. — Насправді, щоб кількість армії магічних звірів зросла від малої до величезної і аж до перенаселення, потрібно сто років. Тому кожних сто років автоматично проводиться відбір найсильніших.
- Ти хочеш сказати, що битва цих двох армій насправді була відбіром? — Су Ло була вражена. Вона думала, що вони б'ються за територію.
— Так, виживає найсильніший і слабкий гине. Ті, хто виживе в цій битві раз у сто років, — усі без винятку еліти — з почуттям вимовив Наньгун Левюні.
Саме завдяки цьому столітньому відбору загальна сила храму Бездни поступово зростала.
- До речі, ти допоміг мені об'єднатися з армією вогняних звірів, а що щодо темних? Невже ти нічого не залишив для себе? — Су Ло не вірила в це.
Наньгун Левюнь посміхнувся.
Його Лоа завжди так добре розуміла.
Наньгун Ліюнґ розкрив праву долоню, і на ній відразу з’явився прозорий кришталева куля.
Спочатку прозорий, зараз він виглядав так, ніби його занурили в чорнила. Всередині виднілися чорні нитки, які занімали майже весь простір кулі.
— Це... — Су Ло широко розкрила очі і ахнула. - Невже це душі тих темних звірів?
Вона колись читала в одній книзі, що культивація темної вірші пов'язана з законами некроманії.
— А ти досить багато знаєш, — сказав він. — У кутках губ Нанґун Люня трохи піднімалися. — У цій кришталевій кулі дійсно зібрані душі зниклих. І добре, що ти вибрала армію вогняних звірів.
Якби Су Ло обрала армію темних магічних звірів, Наньгун Левуню не зміг би зібрати ці душі.
— Завдяки тобі, цих темних душ мені вистачить на півроку культивації, - Наньгун Льоуні знав, що через занадто швидкий прогрес він увійшов в фазу стабільного росту.
На щастя, він наткнувся на битву армій магічних звірів і зірвав таку велику їжу.
Цього разу Су Ло заробила 350 мільйонів окулярів!
А Наньгун Левюні отримав достатньо темних душ для напівгодової культивації.
Найважливіше, що вони обидва навіть не брали участі в битві, а просто спостерігали з боку, але всі вершки дісталися їм. Якби хтось дізнався про це, то точно б помер від заздрості.
Отримавши таку велику вигоду, вони прибрали ліжко і пішли до Пруда Преобрачення.
У Су Ло було ще два христки.
Су Ло з нетерпінням чекала несподіванки, коли вона отримає ці два уламки.
Су Ло знала, що коли вона закінчить своє навчання, Наньгун Люджен, швидше за все піде.
Тому вона вела його дуже повільно, бродячи то туди, то сюди. Вони йшли з ранку до ночі і тільки ввечері добралися до Пруда Преопоганіння.
Дивлячись на ставок, від якого піднімався густий пару, Су Ло згадала, як капітан « Коварного Шипа» кинув у ньогористальні осколки, і мимовільно розсміялася.
Саме в цей момент капітан "Коварного Шіпа" з трьома своїми підпорядкованими бадьоро підійшов до них.
Він вже зібрав всі десять осколків Серця Тами.
Капітан « Коварного Шипа» підозрю підійшов, і коли він побачив дві прекрасні фігури біля ставка, в його серці зародилося погане передчуття.
І справді, пан Ло Ін і та дівчина обернулися.
Та дівчина... Це дійсно була Су Ло.
Та сама, що була зображена на портреті в наказі про поїмку.
Глава 2413
Побачивши Су Ло, капітан Коварного Шіпа в ту ж мить побачив свого пана Ло Іна!
Пан Ло Ін...
Коли він побачив капітана і його людей застигли в подиві!
Не дивно, що пан Ло Ін завжди носив маску. Виявляється, він був такий гарний!
Справді, з таким божественним обличчям яка може бути велич і грізний вид? Тільки маска надавала йому страхітливого вигляду.
Раптом капітан « Коварного Шипа » застиг і його пробила тремтіння!
До нього з запізненням дійшло, що він побачив справжнє обличчя пана Ло Іна!
Пан Ло Ін нікому не показував свого обличчя, навіть імператриця, напевно, його не бачила. Казали, що всі хто бачив обличчя пана Ло Іна назавжди замовкнули.
— Г-г-господин Л-л-ло Ин... - Колись такий зарозумілий капітан "Коварного Шипа" тремтів як осиновий лист і не міг вимовити ні слова.
Наньгун Левуні окинув їх холодним, байдужим поглядом.
У капітана "Коварного Шіпа" серце пішло в п'ятки.
Він побачив справжнє обличчя пана Ло Іна. Його вб'ють? Його точно вб'ють?
Мозок капітана гарячково працював. Він знав, що коли не станеться чуда, то кінець їм.
Що робити?
Погляд капітана метался по сторонах, і раптом він зустрівся очима з Су Ло.
Спостерігаючи за тим, як пан Ло Ін спілкується з Су Ло, він швидко зрозумів, що ця дівчина, яку він переслідував і яка так шкода від нього втікала, була для пана Ло Іна справжнім скарбом.
Доведеться діяти на свій страх і ризик.
Капітан Коварного Шипа ледве проковтнув і з зашуканою посмішкою звернувся до Су Ло:
— Пані Су, не очікував, що ви подруга пана Ло Іна. На щастя, я вас тоді не поранив, інакше ми б стали смертельними ворогами, ха-ха.
Су Ло з посмішкою окинула його поглядом:
— Ворогами? Чи ж ми не є смертельними ворогами?
- Що? — Капитан не зрозумів.
Су Ло з усмішкою пояснила:
— Ви, звичайно, не знаєте, але я все ж по доброті душевній скажу вам. Вашого 064 убила не Сіо Ло. Це зробила я. Просто я використовувала техніку невидимості, тому ви нічого не помітили.
Після цих слів Су Ло всі члени підрозділу Коварного Шипа замовкли.
Ніхто не підозрював, що в цій справі були такі деталі.
Це справді була смертельна ворожнеча. Як же тепер її вирішити?
І тут почалося найдивовижніше видовище у світі.
Вбивця наполягала на своїй вині, а сторона вбитого з усіх сил намагалася її виправдати... Якби про це хтось дізнався, у всіх би щелепи відвисли.
Поки капітан "Коварного Шипа" ламав голову, Су Ло змінила тему.
- До речі, я мушу подякувати вам.
— О? — Капитан розгубився подивився на неї.
- Ви, напевно, не знаєте, але коли ви кинули два крістальних осколка в Пруд Преобрачення я була на дні. Завдяки світлу цих двох осколків я значно підвищила свій атрибут світла. Пам'ятаєте мого теневого клона? Він з'явився саме завдяки вашим двомристим осколкам.
Голос Су Ло був приємним, чистим і дзвінким, як перли, що падають на нефритову страву. Але для капітана « Коварного Шипа » він пролунав як грім серед ясного неба!
Він просто здурів.
Він спеціально кинув крістальні осколки в Прусд Преобрачення, щоб їх знищити. Хто б міг подумати, що ця дівчина ховалася на дні і отримала все на блюдечці з блакитною кемкою?
Але капітан Коварного Шипа з полегшенням зітхнув.
На щастя, він тоді не помітив Су Ло. Якщо б він помітив, то вбив би її і тоді пан Ло Ін точно не пощадив би його. Це була б вірна смерть.