Глава 2400
- Ти даси мені поїсти чи ні? — Су Ло, зітхнувши, відклала ложку і взяла м’яку серветку та витончено витерла губи.
Наньгун Ліуні мовчав, але сердито її з’явився і почав дивитися на неї.
Такий гарний чоловік, а тепер він був ображеним і нехтував лише своїми темними, глибокими очима.
Су Лос зітхнув і підняла руки на знак здачі:
— На чому ми зупинилися?
Наньгун Левуні, розсаджений, схопився і, відпочинивши стілець, зібрався йти.
Су Ло відразу ж підійшла і, заспокоюючи поклавши руки йому на плечі, посадила його назад на стілець з витієватим та елегантним орнаментом. Вона не стала повертатися на своє місце, а залишилася стояти, притулившись спиною до столу і поклавши руки йому на плечі, з посмішкою дивлячись на нього зверху вниз.
— Ти запитав, чи хочу я знати, що гніваюся? — Су Ло потрапила в саму точку.
— Хм! — Наньгун Люні все ще був у своїй гордій позі.
— Я не серджусь, — лагідно усміхнулася Су Ло.
Ця байдужа, неприборка Су Ло дійсно розлютила Нангун Люня.
Він кинув на Су Ло сердитий погляд і, відіштовхнувши стілець, надувся.
Су Ло усміхалась, її очі перетворилися на півмісьці. Вона знаходила цю дитячу безпосередність Нанґун Ляйня до смішного мила.
Вона ігриво вщипнула його за гарне обличчя і з посміхом сказала:
- Чому ти думаєш, що я розсердюся?
Очі Нанґун Люуня забігали, і він раптом змінив тон, гордо заявив:
- Насправді, ця маленька сливова гілка не така вже й погана. Навпаки, вона дуже гарна, турботлива і вміє дбати про мене.
Наньгун Льоунь подивився на Су Ло і знову наголосив:
- Вона дуже-дуже мене любить!
Су Ло мало не розсміялася вголос.
Він хоче, щоб вона ревнувала і злилася? Су Ло вагалася, чи варто підіграти йому. Подумавши, вона згадала, як маленька сливова гілка її обрала... « Ну, Наньгун Люньє, хто тебе просив заводити цю противну маленьку сливу гілку? Я тобі не підіграю!"
Су Ло повернулася на своє місце, дістала з кишені жменя ароматичних кедрових горіхів і приступила їх із задоволенням їсти один за одним.
Наньгун Люунь нахмурився.
Су Ло зовсім не звертала на нього уваги, наче він був порожнім місцем!
Наньгун Левуні був дуже незадоволений!
— Су Ло! — Його голос став гучнішим!
Су Ло відразу ж підгальмувала очищена орінка до рота Нанґун Левуня.
Це було недостатньо! Наньгун Люун неквапливо проковтнув горішки і, продовжуючи хмуритися, почав навчати Су Ло:
- Ти справді не турбуєшся?
— Ця маленька сливка зі мною і в горі, і у радості. Вона бачила на мені те, чого ти не побачила. Ти дійсно не сердишся?
— Ми проводимо разом дні й ночі, постійно бачимося і воюємо з ворогами. Ти дійсно не заздриш?
Наньгун Левюнґ закинув ногу на ноги, відчуваючи себе дуже задоволеним.
Су Ло, згадавши слова маленької сливової гілочки, холодно подивилася на нього. Її темні очі були глибокі й незбагненні.
Наньгун Левюнґ відчув, як по спині пробіг холодок.
Раптом Су Ло встала, нахилилася над ним, дивлячись зверху вниз. Їхній подих змішався, вони були дуже близько.
Су Ло сміливо поставила ногу на стілець, і її тонкі білі пальці торкнулися гладкого підборіддя Нангун Люня.
Цей жест був дуже схожий на те, як злодій домагається до невинної дівчини.
Але коли це зробила Су Ло, це не виглядало недоречно, а навпаки, створювало дивний і милий контраст.
Наньгун Люні швидко став членом. Він відразу ж схрестив руки на грудях, немов викрадена дівчина, і з Опою запитав:
— Ты... Що ти хочеш зробити?
Глава 2401
Су Ло злодейки посміхнулася і, схопивши його за щоку, сказала:
— Пане, посміхніться для баришні?
« Ці алі, тонкі губи, вологі та повні наче солодкий мед, так і хочеться вкусити» — подумала Су Ло.
Наньгун Льоунь подивився на Су Ло:
- Дівчисько, ти граєш з вогнем.
Су Ло не дала йому часу на роздуми. Вона нахилилась і поцілувала його, міцно притискаючись до її алими губами.
Але це тривало лише секунду. Коли Нанґун Люнь згадав, Су Ло вже відімрозилась і з задоволенням потирала підборіддя.
— Ц-ц, цілуєшся неумло, реакція незріла. Наньгун Левуні, небо дало тобі такий дар, а ти їм не користаєшся. Яке марнотратство!
Сказала, що він цілується неумло?
У чудових очах Наньгун Левюня спалахнуло два вогники, які розгорялися все ясніше. Його голос став низьким і хриплим:
— Дівчисько, зовсім розперезалася.
Су Ло притиснулася до нього, обнявши його струнку та сильну талію, і глибоко зітхнувши:
- Як добре так обіймати тебе. Як добре, що ти подолав такий довгий шлях щоб врятувати мене. Такий хороший ти, чому я повинна тобі не довіряти?
Тіло Наньгун Левюня напружилося, застигло і потім розслабилось. Він обійняв Су Ло у відповідь, міцно притиснувши її до себе, і ніжно погладив по голові:
- Так ти мене розіграла?
Су Ло хіхікнув:
як я можу злитися на тебе? Як я можу тобі не довіряти? Ти хотів пограти в образу, ось я і підіграла тобі.
— Противна дівчинка! — Наньгун Люнґун підняв її підборіддя і злодейски подивився на неї.
Щойно його дражнили, і якщо він не відповідає тим же, Наньгун Люнюні почуватиметься в збитках.
І тоді він нахилився і швидко притиснувся до повні, алім губам Су Ло.
Його поцілунок не був лютим.
Навпаки, він був ніжним і лагідним, як легкий весняний дощ.
Цей глибокий поцілунок був сповнений його любові до неї.
Нарешті, він відпустив її губи. У його глибоких, чудових очах була безмежна ніжність.
Перші промені ранкового сонця, м’яке оранжеве світло падало на нього, створюючи оріоли, які зображають його заплямованим і туманним.
Він опустив голову, притиснувшись лобом до чола Су Ло. Їхній подих змішався, переплелося.
Він дивився на неї і посміхався.
Вона дивилася на нього і посміхалася.
Здавалося, що час застиг у цей момент, і ця прекрасна картина була настільки крихка, щоб її не хотіли порушувати.
Які ж вони були дурні.
— Я так скучив за тобою, що Нанґун Люнь з ніжністю погладв небажану щоку Су Ло. - Після цієї розлуки, хто знає, коли ми знову побачимося.
- Ти йдеш? — У очах Су Ло промельнула тривога.
Звичайно, йти треба було. Поки справа "Коварного Шипа" не буде вирішено, як він міг спокійно повернутися?
- Сумуватимеш за мною? — Наньгун Люнґун обняв Су Ло ззаду, поклавши підборіддя їй на плече і дивився разом з нею на схід сонця.
Його голос був ніжним і тихим, наче перука, що ковтнула за серцем Су Ло, спричиняючи нестерпний зуд.
- Коли ти справді повернешся до мене? — У Су Ло впало настрій.
- А коли ти справді станеш гравцем-алхіміком? — Дихання Наньгун Люня торкалося чутливої мочки вуха Су Ло, і її тіло пом’якшувалося.
— У будь-якому випадку, я точно буду раніше за тебе, — впевнено заявила Су Ло. — Ваша імператриця, ти ж зараз не можеш з нею нічого зробити? А я, знаєш, вже іноді можу створювати пілюлі рівня Грандмайстера. Правда, щоб стати грандмайстером-алхіміком, мені потрібно ще два види трав, але не хвилюйся, я точно справлюся сама.