Глава 2384
Під покровом ночі Пруд Преобрачення залишався таким же тихим і спокійним, чистим та бездоганним.
Су Ло повільно увійшла в його води.
Вона обережно опустила казковий і сліпучо красивий христальний осколок у ставках.
Невдовзі над поверхнею води з’явилось густе, святе сяйво.
Су Ло сіла, схрестивши ноги, і її тіло занурилося на дно Пруда Преобралення.
Вона щільно закривала очі, затамувала подих і дала тілу інстинктивно вбирати священну духовну енергію, яка наповнювала ставок.
Оскільки коричневий осколок був лише один, Су Ло поглинала енергію дуже повільно і не хотіла втратити ні краплі.
Раніше, завдяки енергії шести крістальних осколків її володіння стихіями світу вже досяг третього піку майстерності « Жар світла ».
Коли Су Ло почала поглинати енергію сьомого кристального оска, вона відразу прорвала бар'єр і досягла наступного рівня: Дзеркальне відображення.
Невдовзі Су Ло з’явилась інша однакова за спиною.
Цей подвійник — одяг, зовнішність чи сила — був точною копією її самої.
У цей момент подвійник прийняв ту ж позу, що й Су Ло: схрестивши ноги, він поклав руки на коліна, склавши пальці в медитативній мудрій мудрості.
Невдовзі за спиною Су Ло з’явився другий двійник.
Попередній двійник знаходився ліворуч від Су Ло, а нинішній дзеркальний подвійник з'явився рівно праворуч від неї, утворюючи разом із нею стабільний трикутник.
Су Ло знала, що при достатній рівні сили вона зможе створювати і інших подвійників, аж до 80-х!
Проте коли Су Ло створила другого двійника, кістка була вже майже вичерпана.
Створення третього дзеркального двійника було вже неможливим.
Су Ло не могло бути розчарованим.
Вона вже уявляла, як створить багато подвійних істот і тоді вороги не зможуть знайти її справжнє тіло.
Уявіть собі, вісімдесят один дволик розбігається в різні боки. Кого тоді переслідувати ворогам?
Бідолаха Су Ло, мабуть, її переслідували так часто, що першою ж думкою при здобутті двох чоловіків стала думка про втечу...
Саме в той момент, коли Су Ло збиралася піднятися і покинути Пруд Преобрачення, щоб відправитися на пошуки восьмим Кристального оска...
Неподалік почувся тихий, ледь помітний звук.
Тіло Су Ло, яке вже почало підніматися і відразу застигло, наче параліч.
Тому що Су Ло почула до болю знайомий голос.
Вона не могла помилитися.
Цей голос, безсумнівно, належав капітану "Коварного Шіпа".
Але як вони тут опинилися? Невже їхній бій вже закінчився?
У цей момент Су Ло, занурена на дно Пруда Преобрачення, затамувала подих і завмерла на місці, напружено вслуховуючись у звуки зовні.
- Капітане, навіщо ми припинили бій? Смерть 064-го так і залишиться безкарною?
Капітан Коварного Шипа "знику" холодно хмикнув:
- З чого ти взяв, що вона залишиться безкарною?
« Але в них загинула лише одна жінка, і вона не володіє магією світла. Хіба смерть 064-го не була даремною?
Почувши цю розмову, Су Ло трохи підняла брову: « Жінці, яка не володіє магією світла? Значить, загинула сетриця Юй, а не Сіо Ло? "
- Ця паршивка дала три осколку Сердва Тьми, цього мало, щоб заткнути тобі рот? — Він знехтував капітаном і кинув його.
- Чому я ідіот? — Я не погоджуюсь.
- Кажу тобі, ти ідіот, а ти ще й сперечаєшся? Поглянь, звідки взялися ці три уламки Сердця Тами?
- Ми отримали їх як компенсацію.
Глава 2385
— Саме так! Ця команда здатна добувати фрагменти Серця Тьми, і, здається, з непоганою ймовірністю - всього за кілька днів вони роздобули вже три речі. Скажи мені, така безкоштовна робочу силу ти готовий вбити?
Той чоловік швидко все зрозумів, і в його голосі почулося піднесення:
- Так ось що задумав бос!
- А ти як думав? Якщо б не хотів змусити їх добувати для нас уламки Серця Тями, хіба бос відпустив би їх?
- Тобто, як тільки вони віддадуть нам уламки, бос... хе-хе.
Су Ло, яка сиділа на дні Пруда Преобрачення, ледь помітна усмішка.
Схоже, методи цього капітана "Коварного Шипа" були дуже схожі з її власними. Су Ло пам’ятала, що не раз до такої тактики приводилася і вона відгомінувала « живу корову» перед забою.
Тим часом до неї продовжували чіплятися уривки розмови.
- Капітан, а ми-то навіщо сюди прийшли?
— Так, ми вже зачистили тут всіх магічних звірів, так і не знайшовши жодного осколка Серця Тьми.
- Невже капітан шукає ту дівчину? До речі, ми саме тут її і зустріли, але хто б міг подумати, що вона так швидко зминеться.
Почувши це, Су Ло миттєво напружилася.
Вона зрозуміла, що « вдягання » — це сама жінка.
Тепер, затаївшись на дні Пруда Преобрачення, вона боялася навіть шепотитися.
Усі ці люди були майстрами вищого класу, і найменша необережність могла її видати.
На щастя, зараз була ніч, і темрява, яка обкута Прусд Преобрачення, приховувала Су Ло в своїх обіймах.
Якби зараз день, вода в Пруду Преобрачення була б кривою-прозорістю і як би Су Ло не ховалася на дні, її все одно помітили.
Капітан Коварного Шипа "знику" знущався холодно:
— Идиоты! Ви думаєте, ця паршивка настільки дурна, щоб прибігти сюди і чекати смерті?
Члени підрозділу замовкли, покірно приймаючи звинувачення свого лідера.
Капітан Коварного Шипа" дістав через пазухиристий осколок. Він усміхнувся і, поміркувавши над ним, захлинув.
Роздався звук "плюх!" - і тьмяний ослок полетів у Прін Преобрані.
- Капітане, ви привели нас сюди лише для того, щоб знищити цей Кристоальний осколок? — З недовірою вигукнув один з членів загону.
— А що, не можна? - Він зухвало вкинув брову капітан.
— Но... Я не розумію... Крістальні уламки можна обміняти на осколки Сердва Тами, навіщо ж бос просто так викинув його в ставок?
— Ідіот! — Інший підлеглий плескнув у долоні того, хто питав потилицю. — У команді, очевидно, лише одна ця зла дівчина володіє магією світла. Зараз вона важко поранена і відчайдушно потребує христальних уламків. Хе-хе, ти думаєш, бос їй їх віддасть? Тобто я краще викину це, ніж дозволю тобі лікуватися!
Капітан "Коварного Шипа" заклав руки за спину і самовдоволено кивнув. Так, саме це він і мав на увазі.
— А потім, тобі не здається, що кинути килимок у ставку просто для того, щоб почути цей сплеск, це дуже марно і розкішно? — Він продовжував.
- Саме тому бос привів нас сюди особисто, щоб викинути килим у ставок. До того ж, тільки так його можна знищити по-справжньому.
- О, так от в чому справа. Капітан, як завжди, мислить геніально.
— А то! Хіба не геній міг би стати нашим босом?
Звуки кроків поступово віддалялися, і голоси повільно розчиняються в нічній вітрині.