Глава 2356
Таким цікавим подіям варто було з кимось поділитися.
За допомогою моменту, коли ніхто не дивився, Су Ло дістала чорний амулет зв’язку і набрала номер Нангуна Люня.
Амулет довго світився, але відповіді від Нангун Люня все не було.
« Він зайнятий? » — подумала Су Ло і вже хотіла відключитися, але в цей момент почувся гордий жіночий голос.
- Хто ти?
Су Ло замерла.
Як хтось інший міг відповісти на виклик, адресований Нангун Люню? Хіба ці амулети не прив’язані до особи?
— Ты Су Ло? — Той же голос, який викликає прямоту, запитав: « Що це? »
Су Ло: «...»
- А ти хто? — Нахмурившись, холодно перепитала вона. - Чому амулет Наньгуна у тебе? Що з ним сталося?
У голосі незнайомки почулася відраза:
- Су Ло, якщо у твоєму серці залишилася хоч крапля співчуття до пана Нанґуна, не турбуй його більше! Ти зрозуміла?
Су Ло: «...»
Су Ло визначив, що в цьому жіночому голосі чулися дитячі нотки і за віком його власникка була ще підлітком. Де Наньгун побачив таку особливу людину і чому ніколи не розповідав їй про це?
- Так хто ти, врешті-решт? — Нетерпляче запитала Су Ло.
— Я найприємніший з усіх, хто йому подобається, — відповіла дівчина. — А ты! Ти - лише минуле, яке можна стерти одним рухом руки. Тому я тобі й кажу: не смій більше турбувати мого пана Наньгуна!
Су Ло: « Віддай амулет Нангун Люню».
- Хмф! Ти довела пана Нанґуна до такого стану і ще хочеш з ним говорити? Я цього не дозволю! « Ця дівчина була сповнена упевненості, ніби саме вона по праву зайняла місце поряд з Нанґун Левунем.
— До якого стану я його довела? — У Су Ло з'явилося погане передчуття.
- Хіба ти не знаєш? Минулого разу, щоб врятувати тебе, пан Нанґун мало не провалив завдання, ніж викликав підозри у самої імператриці, і в покарання йому був даний Яд, що пожирає серце.
Ти хоч знаєш, наскільки жахливим є Яд, що пожирає серце? Він діє кожні сім днів! А коли він діє, то може призвести до смерті.
— Щоб протистояти цьому отрую, пан Наньгун змушений занурюватися в Десятитисячелітню крижину і придушувати його крижаним ядом! Ти хоч знаєш, наскільки жахливий цей ставок? Якщо так піде і далі, отрути будуть накопичуватися в його тілі, і врешті-решт його чекає тільки смерть! Ти хоч що-небудь з цього знаєш?
- Ти така слабка! Ти завжди будеш для нього тягарем! Ти тільки й робиш, що приносиш панові Наньгуну одні неприємності! Як у тебе ще вистачає нахабства чіплятися за нього! Я тебе ненавиджу! Не смій більше наближатися до нього!
Договоривши, дівчина з тріском відключила амулет зв'язку!
Коли Су Ло спробувала передзвонити, амулет на тій стороні був вже повністю вимкнений і не відповідав.
Сух Ло застигла на місці, наче окаменів. Її серце ніби стиснула гігантська рука, скручує і деформуючи його, завдаючи болю, від якої було важко дихати.
Хто ця дівчина? Чому вона змогла відповісти на виклик Нанґун Люуня? Чи все те, що вона сказала є правдою?
Невдовзі думки Су Ло розвіялись, а голова розкололася від болю.
Ні, вона повинна відправитися в "Коварний Шип" і побачити Нангун Люуня. Вона не могла залишити його в біді.
І саме в цей момент навколо Су Ло зібралися інші члени команди.
— Давай, що передує жетон - хтось простягнув до неї руку.
Су Ло під час прострілення з машини розтягла свій жетон.
Раптом перед її очима спалахнуло яскраве світло. Коли вона знову відкрила їх, обставини навколо радикально змінилися.
Глава 2357
Обличчя Су Ло миттєво змінилося.
Вона збиралася відмовитися від завдання і бігти до Нангуна Люню, як же вона непомітно опинилася на карті призначення?.
Су Ло почуталаала голову і озиралася.
Біля неї стояло четверо.
Двоє чоловіків і дві жінки.
Один з них, молодий з холодним обличчям, схрестив руки на грудях, в яких був запалений меч, і зарозуміло кинув на Су Ло погляд:
— Лен Ци.
Інший виглядав як теплий і ніжний нефрит, красивий та утончений:
— Я Чу Ян, капитан нашого загону.
Чу Ян справив враження на людину, повністю відповідно до свого імені — сонячне і м’яке. Коли він посміхався, здавалося, що віє теплий весняний вітерець.
З двох дівчат одна була королевою, вона холодно і зарозуміло подивилася на Су Ло:
- Клич мене сестериця Юй.
Друга була маленькою лолитою в вогняному сукні, живою, милою і палкою, як полум'я:
- Я Сяо Ло, це моє перше завдання. Тому якщо я прошу бути терпимими.
Су Ло з останньою надією запитала:
— А зараз... можна ще повернутися?
— Ти маєш на увазі?. — окки-зірочки маленької лоліти засяяли.
- Відмовитися від завдання... - Голос Су Ло був тихим.
— Пф! — Лен Ці іскоса глянув на неї, в його очах явно читала насмішка. - Ще не почавши завдання, вже злякалася і хочеш відмовитися? Ты просто смешна.
Чу Ян, як капітан, з посмішкою втрутився, щоб згладити обстановку. Він похитав головою, звертаючись до Су Ло:
- Звідси є два способи вибратися.
Су Ло перетворилася на слух.
Чу Ян серйозно сказав:
— Перший - пробути тут місяць. Через місяць ворота храму Бездні розкриються, і тоді можна буде вийти. Другий — виконати завдання, отримати Вічне серце, а брами храму також розкриються.
Су Ло мовчки кивнула. Це означало, що ти не хочеш, а завдання доведеться виконувати.
Оскільки ми не можемо повернутися додому, нам слід зосередитися на виконанні завдання. Постарайтеся якомога швидше підняти свою силу, щоб потім знайти Нангун Льов'я.
Хоча серце Су Ло боліло за Нанґун Люня, вона довіряла йому і чекала на нього.
Вона не збиралася вірити всьому, що наговорила та жінка. Вона чекатиме, поки він сам не відповість на її повідомлення.
Храм Бездні.
- Де ми? Чому я не бачу храму? — Сяо Ло з цікавістю озиралася по сторонах, її рум'яні губки були злегка надуті.
Чу Ян тримав в руках карту і з легкою посмішкою вимовляв:
- Ми у підземеллі. А храм знаходиться в самій її глибині, так що нам доведеться просуватися крок за кроком.
- Що означає "просуватися"? — запитала Сяо Ло, як допитлива дитина.
У цей момент очі Су Ло виблискували.
Вона відчула наближення небезпеки.
І ця небезпека походила не від одного чи двох людей, а від цілої групи...
« Неприємності », — раптом у правій руці з’явився зігнутий лук. Вона притиснула його до ключиці, націлилася вперед і приготувалася до стрільби.
Су Ло кивнула:
— Нам дійсно пощастило. Коли ми зайшли, то наткнулися на патруль і ще й стали їх ціллю.
Сяо Ло невагом моргнула.
Сетриця Юй та інші задумливо подивилися на Су Ло.
Саме в цей момент, як і слова Су Ло, передійшов гуркіт.
— О боже! Подивіться на їх обладунки і списи в руках, це дійсно патрульні! — Вигнула Сяо Ло і швидко сховалася за спину Су Л.
Було багато патрульних.
Принаймні сотні, якщо не тисячі.
Вони вишикувалися в ряди і широким фронтом кинулися прямо на них.