Глава 2340
Говорячи це, Цзи Ян плакала і великі сльози котилися по її щоках:
— Після важкого поранення Біечен Лін Сюань не заспокоївся і навіть прислав йому виклик на бій! Це все я винна, якби не я, Бієнн Юін б не...
— Лин Сюань, людина третя старійшина? — Обличчя Су Ло стало похмурим, як небо, затягнені грозовими хмарами.
Темні хмари, гроза!
— Да! Лін Сюаньнья, племінник третього старійшини і завжди її слухає. Цзи Ян прикусила нижню губу, очі якої горіли ненавистю.
« Це не твоя провина, це моя вина », — з відчуттям абсолютної провини сказала Су Ло. — Справжня мета третя старійшина - це я. Ви були поранені через мене.
— Ні, — похитала головою Цзи Ян. — Якби не мій статус, третій старійшина б не...
Сю Ло не було нічого, крім статусу Цзи Ян. Вона спеціально питала про це старшого брата Ло. Він пояснив їй, що справа не в статусі Святої Діви низок, а у тому, ніби Цзи Ян лише кандидат на цей піст, але й справжня свята діва. Тільки коли вона потрапить в Елітний треніровий табір, увійде до Драконячого списку і стане старійшиною, тільки тоді вона зможе по-справжньому віддавати накази у місті Чистилища. Загалом, статус і сила повинні бути рівні, а оскільки Сила Цзи Ян зараз була маленька, її статус кандидата в Святі Діви був практично безполезенний.
— Лин Сюаньжань, значить? Хех, що ж, подивимося що він з себе представляє! — Холодно посміхнулася Су Ло і повела свою групу швидким кроком до Арне сідниць Тяньї.
У той час на Арені поєдинок тіньї продовжувало життя.
Молодий пан Лін, якого зазвичай вдень з вогнем не знайдеш, сьогодні викликав на бій якогось юна ранга Командира. Якщо безробітна Фея була найбільш обдарованою ученицею третьої старійшини, то молодий пан Лін був її найулюбленішим представником молодшого покоління.
Лін Сюаньчжань з дитинства був кмітливим і розумним, його особисто вчила третя старійшина, тому він дуже рано потрапив до Елітний треніровий табір. Він був впертий, завжди захищав своїх, причому робив це сліпо, не розуміючи, хто правий, а хто винен! Тих, кого він брав під своє крило, він захищав незважаючи ні на що, в які неприємності вони не трапилися, Він безжально з'являвся і все залагодив. Досі під його крилом була лише одна безробітна Фея.
Безробітні Фея виросли під захистом Лін Сюаньжаня. І хоча зараз її сила вже перевершувала його, ніхто не міг порівнятися з ним в його благоговійній турботі про неї.
Лін Сюаньжань з'явився сюди, щоб розібратися з Бієнн Юїном і Цзи Ян, тому що почув одну фразу від третьої старійшини. Вона сказала, що на Найвищій горі Безробітний образив хтось по імені Су Ло. Розмова за розмовою, тема помістилася на друзів Су Ло, і Лін Сюань вирішив спочатку висіти над ними, а вже потім відправитися до Верхньої гори, щоб звести рахунки з самої Су Л.
У цей момент на бойовій платформі кипів запеклий бій. Поєдинок між Ліном Сюаньжанем і Біон Юїном наближався до кінця.
"Бум!"
Лін Сюань кинув нищівний удар кулаком у живіт Юїну. Він сильно впав на платформу, і з його рота хлинула кров.
- Ти програв.
Лін Сюаньжань стояв, гордо випростаючись, і з погордою дивився на Бієнн Юїна, холодно оголосиваючи результат бою.
- Я не програв!
Біечен Юін, хитаючись, з останніх сил намагався піднятися. Але ледве він встав на ноги і ще не встиг відновити рівновагу, як Лін Сюань різко рвався вперед, однією рукою схопив його за плече, записуючи тіло, а іншу стиснув в кулак і з усієї сили вдарив в живіт!
Важкий кулак впав на нього!
Удар!
Ще удар!
І знову!
Глава 2341
Від сильних ударів у живіт тіло Біечен Юіна зігнулося навпіл, наче ватрена креветка. Його била сильна тремтіння, а з рота безперервним потоком ховалася кров!
Останнім часом Бієнн Юін досягнув значного прогресу, але прибув з іншого континенту. Куди йому було тягатися з Лін Сюаньжем, який народився і виріс тут? До того ж, коли Лін Сюань дотримувався свого погляду про реальний час практики, він вже п’ятдесят років займався бойовими мистецтвами. Чи міг би Лін Сюань протистояти Бієнн Юїну 50 років? Але вся біда була саме у розбіжній фазі часу, присвяченому тренуванням.
У цей момент навіть глядачі внизу дивилися на те, що відбувається з ніжним співчуттям. Вони бачили, як кров на підлозі з маленької краплі перетворилася в калюжу, а потім почала розтікатись, немов квіточка манжусака, зловісний і прекрасний у своїй лузі...
Коли Су Ло прибула на місце, вона застала саме цю сцену.
У цей момент очі Су Ло налились кров’ю, в них спалахнула багровий відблиск!
Су Ло, не задумуючись, використала телепортацію і в наступну мить вже опинилася за спиною Лін Сюаньжаня.
Лін Сюань, інстинктивно відчув небезпеку.
Меч Чен Ін, уґрунтований Семізистим ланцюгом стріл, в цей момент вивільнив небачену доселю силу!
"Вжух!"
Відчулося гучний звук. Хоча Лін Сюань помер досить швидко, долоню, якою він тримав Бієнн Юїна, глибоко розірвала мечем Су Ло! Якщо б він не так голосно зреагував, то втратив би всю кисть.
Лин Сюань відпустив Бієчен Юіна. Коли тіло хлопця почало обм’якшувати, його почали падати на підлогу.
Побачивши Бієнн Юїна в такому стані, очі Су Ло стали багровими, а прагнення вбивства хлинула з неї, немов розгартована лава!
Обличчя Біечен Юїна було залито кров'ю, а одяг на грудях просочилася нею наскрізь, ставши яскраво-малою. Його обличчя було блідо, як сніг, а дихання настільки слабким, що здавалося, він ось-ось помре.
Пам'ятаючи про цього безтурботного, вічно усміхненого і веселого хлопця, і побачивши його зараз, такого слабкого та бездимного, Су Ло відчула, ніби її серце стиснула гігантська рука, завдаючи нестерпних мук.
У цей момент на платформу, спотикаючись, вбігла Цзи Ян.
- Не хвилюйся, я його врятую! - Слова Су Ло прозвучали твердо і впевнено.
Скинув холодне світло. Меч Чен Ін різко полоснув по зап'ястям Су Ло, і кров відразу ж хлинула фонтаном.
— Відкрий йому рот, — наказала Су Ло глухим голосом.
Цзи Ян поспішно розжалила щелепи Бієчен Юїну, а Су Ло піднесла своє зап'ястя і дорогоцінна кров, яка вбрала ессенцію червоного женьшеня, хлинула йому до рота.
Здатність Су Ло до зцілення була занадто сильною, і рани починались через мить. Тому Су Ло знову й знову вкривала вже загоєну рану.
Глядачі внизу дивилися на це, витаривши очі. Вони були приголомшені не тільки її здатністю до зцілення, але ще більше - її крижаним і безстрасним виразом обличчя.
Вдар за удар, знову і знов по тій самій рані. Заживало — вона різала знову, загоїла і ще раз гувала... Як це було боляче? Але Су Ло навіть не повела бров'ю, вії її не здригнулися, немов вона різала не своє зап'ястя.
Вже неможливо було порахувати скільки разів Су Ло полоснулася по руці, поки не пролунав голос шостого старійшини:
- Досить!
— Він ще не прокинувся, — відповіла Су Ло.
- Якщо так піде і далі, ти сама загинеш від втрати крові. До того ж, твоя кров занадто концентрована, якщо він не зможе її засвоїти, вона стане для нього отрутою, принесе тільки шкоду, - шостий старійшина силою відтягнув Су Ло.
Су Ло подумала, що шостий старійшина має резон і припинила, але...