Глава 2288
Су Ло стиснула кулаки. Вона вирішила в найближчий час зосередитись на цьому, а поступливість може ще й почекати.
Себе Су Ло залишила пілюлі рівня Грандмайда. Хоч вони не були ідеальними, їх ефект був вдвічі сильніший, ніж у пілюль класу майстра.
Проте Су Ло прийняла лише одну, а дві інші залишили її.
Якщо вийде, вона хотіла б обміняти їх на трави, в яких зараз відчайдушно потребувала.
Коли Су Ло звернулася з цим питанням до Ло Ічена, той насупився, задумався на мить, а потім вказав їй правильний шлях:
— Аукціон.
— Аукціон? — На здивування Су Ло. - Тут є аукціон?
Ло Ічень кинув на неї безмовний, красномовний погляд:
- Тут зібрані найвеличніші скарби континенту і найбільш платоспроможна публіка. Як же тут може не бути аукціону?
Що ж... Коли Су Ло подумала, то погодилася.
— Коли проводиться аукціон? — Су Ло зрозуміла, що все ще недостатньо добре знає Елітний треніровий табір.
— У середині кожного місяця, — сказав Ло Ічень у розумі і додав: — Тобто завтра.
Часу було в обріз.
Су Ло кивнула і вже зібралася йти, але Ло Ічень гукнув її:
— Почекай.
- Що? — Су Ло зупинилася і обернулась з розгубленим видом.
Ло Ічень стояв біля письмового столу, тримаючи в руці кисть з вовків вовни, і його рука, наче дракон, ковзала по листку паперу із залу Ченсінь. Лучники сонця, що падали з вікна, окутували його фігуру і створювали таємничий туман.
— Ты... Береги себе, - всю увагу Ло Ічень було прикуто до паперу на столі. Він навіть не підняв голови.
— М-м? — Су Ло розгубилась ще більше.
Помовчавши трохи, Ло Ічень вимовив:
— Я... Ухожу.
— А? - Тепер Су Ло була дійсно вражена. Вона підбігла до нього і вчепилася у його рукав. - Старший брат Ло, куди ти йдеш?
Хоча Ло - Ічень допоміг їй лише раз, його присутність була для Сулара надійною опорою. Тому, почувши, що він йде, вона на мить завмерла від шоку.
— На зовнішньому полі бою Ло Ічень похлопав Су Ло по руці і відклав кисть.
Су Ло, не кліпаючи, дивилася на нього:
Ти обіцяв своєму вчителю захищати мене! Як ти можеш ось так піти? Ти не боїшся, що беззаботна Фея вб'є мене?
Ло Ічень з досадою розтрощив волосся Су Л:
- Вже добре, якщо ти її до смерті не дістанеш. Де вже її вбити?
Су Ло висунула мову. Хоча вона вивела Безтурботну Фею з себе, в кінцевому рахунку, та все одно була набагато сильнішою за неї.
— И ты правда за меня не турбуєшься? — Су Ло підняла своє личко розміром з долоні і втупилася на Ло Іченя своїми зоряними очима.
— Хіба тебе не захищає восьмий старійшина? Він у тебе і охоронець, і гаманець. Користуєшся ним у своєму задоволення, так? — Ло Ичень ткнув Су Л пальцем в лоб.
Су Ло знову висунула мова:
- Ну, гріх не скористатися такою удачі...
Ло Ічень щиро розсміявся від її слів.
Він поплескав Су Ло по голові, просто не знаючи слів:
- Чекай на моє повернення з Зовнішнього поля бою.
- Тоді, старший брат Ло, тепер ти можеш мені сказати хто твій вчитель? — Су Ло задрила голову, її обличчя виражало щиру цікавість.
Натомість він говорив, що піклується про неї згідно з дорученням свого вчителя. Су Ло весь цей час мучилася цікавістю, хто ж він, але, скільки не могла знайти відповіді.
— Не можна, — безсердечно відповів старший брат Ло.
І Су Ло була випущена за двері.
Розділ 2289
Але, ледь вона перейшла поріг своєї кімнати, як відчула, що її діамантова карта завибрувала.
Су Ло дістала її, поглянула і на мить з'їла...
Дивлячись на двері кімнати Ло Іченья, вона відчула майже непереборний порив відплатити йому власним тілом!
Ло Ічень — просто несмішний багатій, та й тільки!
Яка ж велика сума очок!
Су Ло якраз ламала голову над тим, як би вивити ще трохи очок у восьмому старійшини. Адже завтра аукціон, а на аукціоні перемагає той, хто багатший!
Хоча восьмий старійшина слухався її, вона не могла нескінченно його доїти, інакше він міг збунтуватися і піти на крайні заходи, потягнувши її за собою на дно, і тоді їй довелося б погано.
І саме в той момент, коли Су Ло ще не встигла придумати привід, Лочень перетворив їй величезну суму очок.
« Так, звичайно, позичив» — подумала Су Ло. Вона твердо вирішила, що обов'язково поверне їх.
Тим більше, у неї все ще була шлюбна пігулка рівня грандмайстера, що поглинає духовну енергію, яка коштувала цілий стан і могла служити непоганою підтримкою.
Наступного дня Су Ло та Лін Маньман поїхали на аукціон.
Аукціон також лежав на Верхній горі, але досить далеко від житлової зони.
Су Ло і Лін Маньмене три години добиралися туди.
Не дивно, що це був аукціонний будинок Верхньої гори - його велична і грандіозна атмосфера була ще далеко від нас.
Оскільки аукціони проводилися в певні дні кожного місяця, люди завжди збирались багато.
Су Ло і Лин Маньмена добровільно прибули заздалегідь, бо Су Л.
Щоб продати її за добру ціну, Су Ло вирішила віддати найкраще і цілу пігулку з тих, що у неї були.
Вони стояли перед Аукціонним будинком « Чорне Хмаро».
Після того як вони пояснили мету свого візиту, спеціальний службовець проводив їх усередину.
Аукціонний будинок займав величезну територію, майже цілу вулицю. Усередині були складні павільйони та розмовки, з’єднані мости над струмками.
У супроводі служителя вони пройшли звивистою стежиною і незабаром опинилися перед великим залом, над входом у який висіла табличка з трьома ієрогліфами: « Приємний зал».
Однак Су Ло не пустили в цей зал. Слуга провів її до маленької двері збоку від головного входу.
Це була крихітна гостеня.
Очевидно, служителі Су Ло і Лін Маньман заслуговували лише такого скромного прийому.
Побачивши це, Лін Маньман відразу потьмяніла. Їй це явно не сподобалося.
Але Су Ло все ще відчувала спокій, її очі були спокійні і на губах грала легка, ледь помітна усмішка. Здавалося, ніщо і ніхто не міг вивести її з рівноваги.
Приймала Су Ло алхімік.
Молода жінка-алхімік.
Вона була одягнена в довге пурхно-червоне плаття, її риси були холодними і пихатими. Побачивши Су Ло, що веде до неї, вона відразу спалахнула іскри заздрості!
Тому що краса Су Ло була неперевершеною, вона викликала у неї сильний тиск і ревнощі.
Її і без того поганий настрій погіршився остаточно. Побачивши Су Ло, вона лише недбало вказала на стілець збоку жестом запрошуючи її сісти.
Ця зухвала манера була відкладена до досконалості, підкреслюючи її зарозумілість і холодну викорененість.
Побачивши це, Лін Маньман відразу запалала. Що за люди? Вони прийшли виставити на продаж пігулку рівня Грандмайстера! Це величезна угода, а ця особина поводиться так, ніби робить їм послугу!
Саме в той момент, коли Лін Маньман була готова заскочити, Су Ло вчасно потягла її за руку.
Лін Маньман лише закотила очі і, похитнувши, відвернулася.
Су Ло вже збиралася пояснити холодній жінці-алхіміку ціль свого візиту, але не встигла вона і рот розкрити, як та, скосивши на неї очі, недбало махнула рукою і нетерпляче кинула:
— Сказано чекати, значить чекайте.