Розділ 2282
Поступово чудовий камінь, який поглинає духовну енергію, зрештою повністю розтопився. Духовна ци рівноправність, що вивільнялася з неї, і в ідеальній пропорції, ні на гран більше, ані на ґрант менше, слилися зі допоміжними та основними складниками.
Су Ло знала, що найтяжчий етап вже позаду.
Її руки почали сплітати одну за одною складні і вишукані печатки. З неймовірною швидкістю, долонею за рукою ці печатки лягали на алхімічний котел!
Швидкість була така велика, що людське око не міг би стежити за рухами; сторональці бачили б лише розмиті остаткові образи її рук.
Коли останній друк торкнулися котла, Су Ло полегшено видихнула.
У цю саму мить все полум'я практично повністю відірвалося від алхімічного котла, і його розжарені добіла стінки миттєво охолонули.
В очах Су Ло проміло нетерпляче очікування.
Вона простою рухом руки зняла кришку.
У той же момент густий, чистий аромат з насиченою духовною енергією вдарив її в обличчя.
Су Ло зробила глибокий вдих і відчула, як її серце наповнюється п'яним та пронизливим запахом.
Доставивши білий фарфоровий флакон, Су Ло поманила пальцем круглі, милі пилюки.
Ці пилюлі рівня майстра, які поглинають духовну енергію, здавалося, мали власний розум: вибудовуючись в акуратну чергу, вони одна за іншою самі стрибали у нефритво-білий флакон.
"Дзинь-дзень-дзінь..."
Сталася черга чистих і мелодійних звуків, які милують слух.
Флакон швидко наповнився, але одна пігулка все ж залишилася. Су Ло ледь помітно шевельнула пальцем, і ця остання пігулка відразу опинилася у неї на долоні.
Пілюля витіснила насичений аромат, була пухлиною, білою і ідеальною круглою - виглядала вона неймовірно мило.
Су Ло кинула її в рот і приступила повільно розжовувати.
Су Ло була справжньою транжирою у питаннях, пов’язаних з пільгами. Цю пігулку рівня майстра вона їла так, ніби це був звичайний кригунець.
З апетитним хрустком Су Ло з насолодою поїла пігулку. На її обличчі з'явилася щаслива усмішка, очевидно, завдяки своїй роботі вона була дуже задоволена.
Однак тепер не було часу для самолюбства.
Не задумуючись ні секунди, Су Ло прибрала готові пилюлі у свій простір, а сама приготувалася приступити до створення рівня Грандмайстера.
Хоча Су Ло чудово розуміла, що з її нинішніми силами ймовірність успіху у створенні пігулок рівня Грандмаса не перевищує одного відсотка, його нестримне бажання спробувати.
Зрештою, у неї залишалося ще дві порції інгредієнтів.
Су Ло негайно взялася до роботи.
Але техніці були набагато складнішими, ніж технічні новинки майстрів. Лише один процес вивільнення трав змусив Су Ло покритися потім.
"Бум!"
Саме в той момент, коли Су Ло тільки-тільки опустила у котів чудовий камінь...
Минув вибух.
Коли вона тільки починала вчитися алхімії, вибухи котел були для неї звичайною справою, так що її витривалість до невдач була дуже висока.
Привівши все в порядок, Су Ло поглянула на третю порцію інгредієнтів і без вагання вирішила знову використовувати техніку рівня Грандмайстера.
Тим часом люди, які чекали зовні, вже не виявляли терпіння.
Вони чекали чотири години.
Щоб побачити це видовище, вони мусили проявити недюжку.
І ось у цей самий момент щільно закрита двері зі скрипом відчинилися.
- Лі Луомін вийшов! Дивіться, Лі Луомін вийшов!
- Я ж казав! Сила Лі Луоміна набагато вища за силу цієї дівчини, отже його поява перша — це вже сама річ!
- Це ж пігулка, яка поглинає духовну енергію і дуже важко виготовити її. Судячи з усмішки Лі Луоміна, у нього напевно все вийшло, вірно?
До цього моменту Лі Луомін вже вийшов, переповнений гордістю. Він підняв погляд на щільно закриті двері кімнати Су Ло, і його обличчя стало ще більш самовдоволеним.
Глава 2283
Лі Луомін з тріумфуючим виглядом дістав створені ним пілюлі і демонстративно потряс ними перед усіма:
- Дивіться.
Ці ідеальні пилюки виглядали дуже забавно.
Але дуже скоро хтось вигукнув з подивом:
— Эй, это не пилюили високого рангу, це... Це пили чудового рангу!
Ці слова приголомшили всіх!
Треба розуміти, що до входу в кімнату Лі Луомін був алхіміком високого рангу, але у мить він зміг створити пілюлі чудового поранення! Це означало, що він вже прорвався на рівень чудового алхіміка!
У цей момент Лі Луомін ледве стримував себе. Якби у нього був хвіст, він би, безсумнівно, вже задався до самого неба.
Однак він продовжував накладати на себе важливий вид, намагаючись зберегти невтомність. Піднявши очі і кинувши косою погляд на двері Су Ло, він з лицемірно скромно вимовив:
— Лише чудовий алхімік.
У Башні Пілюль чудові алхіміки не були такими винятковими, але це було неймовірним досягненням серед молодих людей!
Лише Лі Луомін досяг такого рівня серед молодих алхіміків Вежі Пілюль, отже не дивно, що він був такий гордий.
Натовпи оточували його, обсипаючи хвалою та лестощами і хвалячись майже до неба.
Хоча Лі Луомін намагався тримати обличчя, усмішка в його очах і бровей видавала йому з голови.
Саме в цей момент двері кімнати Су Ло нарешті повільно відчинилися.
Коли Су Ло вийшла, її обличчя було блідим, а з лоба градом котився холодний піт. З першого погляду було ясно, що вона виснажилась до межі.
Не говорячи вже про щось, одного такого порівняння було достатньо, щоб будь-який змарнований чоловік зрозумів: Су Ло дуже відстала від Лі Луоміна.
Лін Маньман, побачивши стан Су Ло, відразу підбігла і підтримувала її, побоюючись, що та ось-ось впаде.
Коли Лі Луомін побачив Су Ло, то не міг стримати сліз.
— Эй, паршивка, судячи по твоєму виснаженому виду, пилюля напевно вдалася, да? Ну ж бо, давай, покажи всім, подивимося, що за пилюку ти там створила.
Коли Су Лоа покинула його, то нехтувала ним і пішла геть.
Але чи міг Лі Луомін, вхопившись за таку чудову можливість, дозволити їй піти? Він виставив руку і перешкодив їй шлях.
— Хе-хе, невже пані Су створила таку незрівнянну пігулку, що їй шкода нам показати? Чому така жадібність? Чи просто дивишся на нас звисока? — Лі Луомін говорив це з усмішкою, але всі добре розуміли його наміри.
Він чудово знав, що Су Ло нічого показати, але продовжував її розхвалити, щоб підняти як можна вище, а потім скинути вниз з усієї сили.
Су Ло з загадковою півулибкою окинула його поглядом:
- Ти впевнений, що хочеш подивитися?
— Тільки якщо ти маєш щось показати, — недбало кинув Лі Луомін.
Губы Су Ло вигнулись в легкою усмішку:
- Якщо вже ти так хочеш подивитися, то дивись. Але краще підготуйтеся морально, щоб не померти від надмірного збудження й захоплення.
— Пха-Ха-хо! — Лі Луомін розсміявся так, ніби почув найбільш смішну жарт у своєму житті. Він хохотал, зігнувшись навпіл. — Надто травмує, померти на місці? Ха-ха-хо!
Су Ло лише потиснула плечима.
Оскільки він так прагне гострих відчуттів, що вона йому їх дасть. Нехай побачить, що означає "за горами є гори вище".
Су Ло злегка усміхнулася і повільно розкрила долоню.
І тоді всі побачили, що на її долоні лежить маленька пилюка коричневого-жовтового кольору, покрита якимось пилом.
Це і є та пігулка, яку ти створила? — Лі Луомін глибоко зітхнув і поставив запитання.
— Угу, — кивнула Су Ло з найгіршим видом.