Глава 2258
- Що? Те, що було не відсотки - обурився Су Ло, ледь не підстрибнувши на місці, а потім пробурмотила -- я ще не стала грандмайстром-алхіміком!
Хто б міг подумати, що Наньгун Лююнь раптом обернеться і подивиться на неї:
- Як твоє підвищення до грандмайстера-алхіміка стосується того, що я збираюся робити ввечері?
Потім він зробив вигляд, ніби його осінило:
— О-о- о... Так мала Ло Ло - про шлюбну ніч? Але як шлюбна ніч стосується моїх вечірніх планів? Про що ти тільки думаєш, дівчисько? Коли ти встигла стати такою... Зруйнованої?
Су Ло від обурення просто захиталася!
— Наньгун Люнья, ты нарёшься? - Він навмисно заманив її в пастку, а тепер ще й сміється з неї "знебезпечністю"!
Наньгун Люунь дивився на живе, обдушене обличчя Су Ло, його погляд був глибоким і пристеленим, він довго не міг прийти в себе.
- Що таке? — Побачивши, що він раптово затих, Су Ло Леґонко підштовхнула його.
Але Наньгун Левюнґ відповів, з такою силою стиснувши її в обіймах, що здавалося, хотів втиснути її у свої груди.
Він так міцно обіймав Су Ло, що майже задихнулася.
— Я так скучив за тобою, - прошепотів Нанґун Люунь, втупившись обличчям у її м'яке волосся. Його голос був тихим, ніжним, наповненим тяжко стримувані почуття.
Ці чотири прості слова легко зруйнували усі бар'єри в серці Су Ло.
- Дозволь мені обійняти тебе. Його голос був низьким і хриплим.
Так хотілося обіймати її вічно, до кінця часів. Руки наньгун Люня стиснули ще міцніші.
Су Ло обгорнула руками його м’язисту талію і ніжно притислася до нього.
Приклонившись до його грудей, Су Ло чітко відчувала почуття Нанґун Люня і биття серця.
Його почуття передалися і їй. На обличчі Су Ло з’явилась усмішка, а серце наповнилось солодкою радістю.
Виявляється, що взаємна любов - це так чудово.
Су Ло пригадала минуле, згадала Юнь Ці зі свого колишнього життя. Тоді вона ніколи не відчувала такого хвилювання, яке спонукувало її тремтіти від радості.
Невже... Вона не так вже й сильно любила Юнь Ці?
При цій думці кутки губ Су Ло злегка зігнулися. Ім'я "Юнь Ці" більше не викликало в її душі бурі. Це означало, що вона нарешті відпустила минуле.
У цю мить Су Ло ясно відчула, що темна хмара, яка уособила Юнь Ці і затьмарювала її серце, розійшлася без сліду. А Наньгун Леуню подарував їй сім кольорів — теплий, чудовий і прекрасний кохання.
Су Ло наче скинула з плечей важкий тягар. Вона міцно обняла Наньгун Льов'я.
Але, згадавши про його теперішнє становище, Су Ло трохи нахмурилась.
З ноткою тремтіння вона запитала:
- Ти залишишся?
Наньгун Люун завмер, його спина миттєво напружилася.
Побачивши його реакцію, серце Су Ло впало у прірву. Вона заткнулась обличчям в його груди і глухо вимовила:
— Я так и знала!
Наньгун Левюнґ погладив її по голові і тихо, лагідно прийнявся потішати:
— Дівчисько, зараз дійсно ніяк.
- Коли ти повернешся? — Су Ло нахмурилась ще сильніше.
— Я обіцяю, як тільки у мене буде вільний час, я відразу ж прийду до тебе, добре? — Наньгун Люнь ніжно торкнувся кінчика носа Су Ло, балакучи її як маленьку дівчинку.
- Так само, як цього разу? — запитала Су Ло.
— Так, так само як цього разу - Наньгун Левюнь посадив Су Ло на камінь, обняв її і почав ніжно перебирати волосся.
Глава 2259
- І як довго ти зможеш тут пробути? — Су Ло взяла його за руку і піднявши своє личко розміром з долоню, подивилася на нього знизу вгору. В її великих, з чіткої кордону між чорним і білим, очей явно чигало небажання розстатися.
Цей жалібний вираз обличчя приніс Наньгун Люню величезне задоволення.
Він нахилився і легонько клюнув її в губи, наче бабка, яка торкається водної гладі, - ніжно, з глибокою ніжністю.
- Ти скоро підеш? — брови Су Ло зійшлися на переносниці.
Іноді вона ненавиділа себе за те, що була такою розумною. З того, як Нанґун Левюнь ухилявся від відповіді, вона вже вловила намок, а її шосте відчуття рідко підводило її.
- Так сильно за мною сумуєш? — Наньгун Лууні з озорою усмішкою вщипнув Су Ло за білу щічку.
Він був на завданні зі своєю групою. Коли він отримав повідомлення від Су Ло, його серце мало не зупинилося.
Він негайно використав малу хитрість, щоб відділитися від загону і помчав на допомогу. На щастя, в чорному амулеті зв'язку, який він їй дав, була закладена особлива сила, яка дозволяє точно визначати її місце розташування.
У відповідь на піддержання Наньгун Люня Су Ло холодно фирснула і відвернулась.
— Ладно, ладно, это я за тобою сумую, я нудьгував, домовилися? — Наньгун Люні з добродушною посмішкою повернув її обличчя до себе.
Цей владний і могутній чоловік, який міг знищити навіть вісьмох старійшину, не бачив у них нічого дивного, жорстокої та безжалісної людини. Але перед Су Ло він був настільки податливим, що здавалося, ніби у нього зовсім немає характеру. Він у всьому їй потакав, оточуючи її любов'ю і ніжністю.
- Звичайно, це ти сумуєш за мною, я не сумувала за тобою. А коли Су Ло хотіла його розійтися, вона ще вирішила.
Наньгун Левуні тільки розсміявся і в результаті, з виразом безпорадності, ніжності та сміху, лише потріпав її по голові.
— Ти натерпілася за ці дні, — Наньгун Льоуні подивився в очі Су Ло.
За такий короткий час вона піднялася до другої зірки рівня Святого. Швидкість її просування була настільки висока, що навіть він важко в це вірив.
- Це все тому, що тебе не було поруч! — З підступною усмішкою заявила Су Ло. - Іншими словами, ти мені зовсім не потрібен?
Ці слова не сподобалися Наньгун Льюню.
Він ткнув пальцем у її щоку.
- Я тобі не потрібен? Тоді тепер у цьому фламані була б не душа восьмого старійшини, а?
Су Ло висунула язик і відразу ж змінила тактику:
- Мабуть, ти таки маєш якусь користь.
Наньгун Левуні розхвилювався від її нахабства і знову владно притиснув її до себе.
- У цієї дівчини такий гострий язичок, її треба як слід навчити!
І в той момент, коли Нанґун Льоунь вже збирався скористатися своїм « правом» Су Ло прикрила його витонченими губами долонею і з холодною усмішкою хмикнув:
- Мою маленьку лисицю ще не врятували.
Наньгун Луюнь з благанням у голосі потягнув за її руку:
— Я ж скоро піду-у...
- Тим більше потрібно швидше рятувати мою лисицю. Коли ти підеш, я одна не впораюся з абсолютно серйозним видом заявила Су Ло.
Наньгун Люунь жалібно зітхнув:
— Та це ж лише лисиця. Хочеш, я тобі потім десять або вісім таких зловлю? А? За той час, що я буду її рятувати, можна наловити цілу купу.
— Нет! — Су Ло была непоклонна. — Вона моя товаришка, член моєї сім’ї, вона померла, рятуючи мене!
— Добре, добре, здаюся - побачивши серйозність Су Ло, Наньгун Люуню відразу капітулював.
Він так хотів поєднатися з Су Ло, але ця проклята лисиця... Справді проклята!
— Але ця твоя лисиця вже не може врятувати, — сказав Наньгун Люнґуню, повільно крокуючи поряд з Су Ло і тримаючи її за руку.
Су Ло миттєво застигла і різко підняла голову:
- Але ж ти щойно сказав...