Глава 2240
— А я думаю, це може бути духовний вогонь!
— А може, міцніші камені ніж ті, що створюють Семизований ланцюг стріл.
Усі обговорювали й сперечалися, але так і не прийшли.
Тільки Су Ло, коли побачив, що безробітний Фея так довго не виходить, посміхалася все більш і більше відчутно.
Лін Маньман запитала, над чим вона сміється, але Су Ло лише посміхнулася у відповідь, нічого не сказавши.
Невдовзі інші помітили, що це не так.
— Беззаботна Фея ж давно там, так?
— Приблизно два шиченя.
- Щось тут не так. З минулого досвіду, вона давно мала вийти.
- Може, щось сталося?
- Неможливо! Безтурботна Фея є найсильнішою серед нас. Якщо з нами нічого не сталося, то що може статися з нею? До того ж, в темній кімнаті вона була одна, що там могло статися?
— А може, цей скарб настільки потужний, що безробітна Фея прорвалася прямо на місці? - Припустив хтось з багатою уявою.
Але ця ідея знайшла підтримку у багатьох, і всі закидали:
— Дуже навіть може бути.
Кутики губ Су Ло злегка піднялися, і, дивлячись на двері темної кімнати, вона виблискнула очима з живим інтересом.
І в цей момент двері темної кімнати відкрилися.
Повільно з неї видалась чітка людська фігура.
Побачивши цього чоловіка, всі як один ахнули і застигли в приголомшенні.
— Э-э-ета виродка... Хто це?
Її обличчя було в синцях і посадках, волосся розріпані, щічки висічені у кров, а одяг перепачена до невпізнання.
— Без... Беззаботна?
Чоловіки із свити Безтурботної Феї спочатку не могли повірити своїм очам, а потім їх охопив такий шок, що вони навіть перестали кліпати.
Безробітні Фея були одержимі своєю красою до такої міри, що навіть спала і не змила макіяж. Але чи ця жінка з чорно-червоним місивом замість обличчя - це вона?
Незабаром погляди натовпу перемістилися на руки беззаботної Феї.
В них вона тримала вугільно-чорну палицю, і більше нічого.
Хтось набрався сміливості і запитав:
— А... а де знамена?
Це питання відвернуло всіх!
Безробітний Фея пішла в темну кімнату не заради забави. Вона поїхала туди від імені всього класу, щоб добути знамена. Але де тепер це знамена? Без нього як їм всім вийти через північні ворота?
Невдовзі всі почали дивитися на безробітну Фею.
У цей момент все заволав:
- Безробітний Фей, що там сталося? Що з тобою сталося?
- Де знамена? Де наша знамена? Ти так впевнено йшла добувати його!
- Точно, досить ховати і доставай вже знамена.
У Беззаботної Феї в грудях все так і кипило від образи! Від такої образи, що її ось-ось могло знущатися кров'ю!
Якби можна було повернути час назад, вона б ні за що, ні з чого на світі не стала б відбирати у Су Ло право увійти в цю темну кімнату! Але у світі немає ліків від жалю.
Навіть під такою жахливою ситуацією, яка звикла до влади Безботна Фея виблискувала очима і владно заявила:
— Чого розкричалися? Знамя у мене в руках!
Безробітні Фея пам’ятали, що витримала знамена перед виходом.
- Це та сама палиця? - Хтось звернув увагу на вугільно-чорнірний залізний обрубок у її руці і недовірливо проричав.
Палка? Безробітний Фея спалахнула і простягла знамена вперед.
- Яка ще пал...
Не встигла вона договорити, як її горло ніби щось перехопило, і вона не змогла видати ні звуку! Якщо це не палиця, то що тоді?
Глава 2241
У темній кімнаті було чорним-чорнічно, і коли Беззаботна Фея прокинулася, вона була в повному тумані. Те, що вона згадала видерти знаме вже було великим досягненням, але тільки зараз вона усвідомила - це була палиця!
Як спалахи блискавки, в її свідомості пронісся картина бійок!
Ті снопи вогню, що виривалися назовні, могли випадково спалити знамена.
Тим часом всі погляди були прикуті до Безботної Феї, і кожен дивився на неї зі змішаними почуттями.
— Я... — Прохрипела Безботна Фея, на мить не знаючи, що сказати.
Але хіба натовп міг так просто її пробачити?
- Як ми вийдемо через північні ворота без прапорів? Що, підемо з цією палицею? Від цього залежать десятки людей, безробітні Феї.
— Саме так! Спочатку повинна була йти Су Ло, але ми повірили в твою силу і поступилися тобі! І ось як ти заплатила за нашу довіру?
- Так, сама-то скарб отримала, а наша знамена спалила! Як же ви можете бути такою егоїсткою!
— Знали б ми, що так буде, краще би Су Ло послали!
Остання фраза, наче кинджал, встромилася у серце Беззаботної Феї. Вона відчула себе такою ображеною, винною і цілковитою жалістю!
Безробітні Фея з надривом закричала:
— Знати, знати, я б теж хотіла знати заздалегідь! Знала б, так нехай Су Ло і йшла! Думаєте, я сама хотіла туди йти?
Завжди елегантна і божественна, хто коли-небудь бачив Безтурботну Фею в такому жалюгідному стані? Тепер-то все надивилися і з подивом дивилися на неї.
Безробітні Фея повернулася і люто втупилася на Су Ло, стискаючи кулаки.
— Су Ло, тепер ти щаслива! Довольна! Все по-твоєму!
Су Ло зробила невинне і розгублене обличчя.
— Безробітний Фей, не поспішай з обвинуваченням і підставляти добрих людей~ Ти перетворила нашу знайому в це, і як нам тепер вибиратися?
Безробітний Фей ледве зміг перекласти тему своєї істерикою, але Су Ло одним реченням повернула все на кругах своє, тому та знову мало не вибухнула від гніву.
- Саме так! Безробітний Фея, говори що нам тепер робити!
- Ти повинна нам це повернути! Ти ж, напевно, взяла щось цінне в темній кімнаті?
- Саме так, треба повернути! Інакше ми від тебе не відступимо!
« Кожного дня, — говориться в Біблії, а це ще одна небезпека! — Ти зобов’язаний заплатити компенсацію.
Безробітний Фей мало не хлинув кров з рота.
— У скрунці не було нічого!
Це була чиста правда, але хто їй повірив? Ніхто не повірив. Усі дивилися на неї з осудом, сумнівним і упхцем.
Чи безробітний Фей міг зазнати такого приниження, коли всі топчуть у багнюці?
Але вона добре розуміла, що це викликало в неї гнів і єдиний спосіб виправити ситуацію — компенсація.
— Добре, добре, ви всі вимагаєте компенсацію? Я заплачу, заплачу, так піде? Мо Цзе, роздай кожному по підбадьорливому каменю! — вередила Беззаботна Фея.
Мо Цзе застыл.
Його найбільшою пристрастю було колекціонування всіма підбадьорливими каменями. Але це була його колекція, він вклав в неї стільки сил і зусиль, як він міг...
- Що ти збираєшся робити? Швидко роздай! І не кажи, що у тебе їх немає! Ти ж недавно хвалився переді мною! — Наволочно прикрила Безботна Фея.
Обличчя Мо Цзе спотворилося від горя.
Він показував їх беззаботній Феї, щоб вона полюблялася, а не щоб похвалитися!