Розділ 2234
Безробітні в цей момент методично роздавала накази.
Ті, кому вона віддала накази, без жодних вагань підкорялися їм, навіть не думаючи про заперечення. Через кілька хвилин усі вони вже розійшлися зі своїми завданнями.
У результаті залишилися тільки Су Ло і Лін Маньман.
Безробітні Фея, навіть не отримавши Су Ло поглядом, рішуче розвернулась і зі скритним виглядом відступила. Звичайно, як і раніше, за нею слідувала вірна жінка.
Коли всі пішли, Лин Маньман була приголомшена. Вона здивовано подивилася на Су Ло:
— А ми?
Їх просто так проігнорували?
Су Ло посміхнулась. Чи безробітна Фея намагається таким чином ізолювати їх? Це метод, хоч і був дитячим, але дуже ефективним. Адже тут вогняних звірів було очевидно-невидимо, і якщо їх оточать, то вони з Лін Маньману опиняться в небезпеці.
Тому Су Ло попередила Лін Маньман:
— Будь осторожен. Головне — не дозволяти собі оточити себе, тоді буде велика небезпека.
Лін Маньман серйозно кивнула. Сама того не помічаючи, вона підійшла до Су Ло ще на кілька кроків ближче, бо в глибині душі відчувала, що поруч з нею безпечно.
Су Ло і Лін Маньмани, відбиваючись від вогняних звірів, йшли за основною групою.
За цей час Безботна Фея дійсно не раз намагалася їм зашкодити, але, на щастя, у неї поки не було наміру позбавити Су Ло життя. Якби Су Ло зараз загинула, річний договір був би розірвано і вона не змогла б отримати брата Л.
Су Ло не звертала уваги на всі ці маленькі пакощі, які організовувала Беззаботна Фея.
Оскільки вона мала полум’я Червоного Лотаоса, що впав у Палах Вогняний Демон, то почувалася як риба в воді — наче потрапила на свою власну територію.
Оскільки зазвичай полум’я було інстинктивним трепетом перед Пагорбним Лотосом, то Су Ло втрутилося, як і наймогутніші вогняні звіри відразу відступали. Через це всі пастки Безробітний Фей раз за разом зазнали невдачі.
Але коли вони розвивалися в Владики Огненого демона, то негативні передчуття Су Ло ставали дедалі гіршими. Їй постійно здавалося, що з темряви за кожним її рухом стежать чиїсь пристойні очі.
Особливо, коли вона використала згаслий Червоний Лотос — у цей момент погляд ставав надзвичайно гарячим, обуреним і повним передчуттям.
Су Ло глибоко нахмурилась.
- Про що ти турбуєшся? — З подивом запитала Лін Маньман.
У ті часи захоплення Лін Маньманом до Су Ло постійно росло, наче води Жовтої річки. Щоразу, коли вони потрапляли в пастку, Су Ло, не поспішаючи і не марнуючись, з непогамовним виглядом її обеззброїла. Її спокій і самовладання змусили Лін Маньман думати, що вони просто грають в дочки-матері.
- Ти не помічаєш нічого дивного? — Понизивши голос, запитала Су Ло.
— Нет.
- Наприклад, відчуття, що за тобою стежать? — уточнила Су Ло.
— Ні, — відказала Лін Маньман.
— Забудь, - Су Ло знала, що така простодушна дівчина, як Лін Маньман, навіть якщо б щось відчула, ймовірно, зписала це на уяву.
Побачивши холодне обличчя Су Ло, Лін Маньман сказала:
- Справді хтось є? Може, це Беззаботна Фея?
За цей час Лін Маньман, звичайно, стала на бік Су Ло. Її думка про Безботну Фею дуже погіршилась, і вона навіть почала відчувати до неї сильну антипатію.
Су Ло повільно похитала головою. Сила Беззаботної Феї, звичайно, була вищою за її власну, але не настільки, щоб бути такою заявленою. Так що це, швидше за все, не вона ... Але у Владиких Огненний Демон був найсильнішою з усіх сил — безробітна Фея. Хто ж тоді, крім неї?
Розділ 2235
Раптом у свідомості Су Ло висіло одне ім’я!
Він?
Су Ло в небезпеці. Хоча вона не хотіла вірити в це, але відчувала, що чоловік з тіней мав велику ймовірність бути восьмим старійшиною!
"Невже через Лан Іньіяна? "Чи восьмій старійшина хоче помститися за свого молодшого учня?", думала Су Ло.
Вона навіть не здогадувалась, що вгадала лише наполовину.
Чоловік, який спостерігав за нею з темряви, дійсно був восьмим старійшиною і аж ніяк не збирався мститися Су Ло за Лан Іньєна.
Насправді, Восьмий старійшина вів набагато більшу гру. Навіть його рішення замінити на Сімох старійшину в цьому залі було першим кроком на цій шаховій дошці.
Коли Лані Ін’єн був пожвавлений Су Ло дотла, вісімй старійшина прийшов у лють, але він не став діяти поспішно. Після того як всі пішли, він повернувся на місце події.
Звичайно, там нічого не залишилося, навіть попелу Лан Іньяна. Але восьмій старійшина зміг щось розгледіти.
Потім він почав наводити довідки про Су Ло, починаючи з її іспитів в Елітний треніровий табір: від випробувань на горі Окраїни до Нижньої і Середньої гір... Все, що він читав, з’явилося в ньому і невдовзі знайшов одну таємницю.
Су Ло кожного разу вдавалося перемагати ворогів вищого рангу, кожен раз вона виходила сухо з води, і опорою їй завжди служили її вогненний атрибут.
Духовний вогонь, демонічне полум'я, ілюзорний вогонь - все це були вищі форми звичайного вогню. Але восьмій старійшина знав, що навіть духовний вогонь не може перемогти противника, який перевершує сім зірок! Чому він був у цьому впевнений?
Тому що на всьому континенті людей, які мали духовне вогні, можна було порахувати по пальцях і восьмій старійшина був одним з них. І оскільки він знав, що на таке вогонь не здатний, то, виключивши всі можливі варіанти, залишався лише одна можливість — полум’я Червоного Лотаоса.
Колись у стародавніх руїнах Восьмій старійшина знайшов унікальну книгу про Інородного полум'я Червоного Лотоса. Він сховав її так, що ніхто, крім нього, його не бачив. Тому, на основі властивостей Червоного Лотаоса, він і припустив, що має Су Ло.
Ця смілива гіпотеза спочатку налякала самого Восьмого старшого, але потім збудження, відчуття і жадібність почали постійно гризти його зсередини.
Отже, восьмий старійшина затіяв цю гру і легко заповнював права на проведення цього вивчення. У класі він навмисно говорив про вогняне пекло і навіть про полум’я, яке було в утробі матері. У той момент вираз обличчя Су Ло був настільки спокійним і незворушним, що навіть восьмий старійшина не міг нічого побачити.
Потім, після практичної практики яка якимось чином підтвердила здогадки восьмого старійшини. І, нарешті, він організував цю вилазку в печери вогню.
Тільки власник Червоної Тароси, попавши в печери вогню, відчуватиме себе як риба у воді, наче король. Спостерігаючи за нею весь цей час, він все більше і більше хвилювався, усе частіше збуджувався! Восьмий старійшина не міг захоплюватися вдачею Су Ло. У такому юному віці мати такий чудовий скарб, і водночас залишатися такою скромною.
Упевнившись, що Су Ло дійсно має Інородне полум’я, цей восьмий старійшина більше не міг контролювати свою жадібність. Який там Лан Ін’єн, який молодший учень - все це стало неважливим. Тепер його думки були зайняті тільки тим, як відібрати у Су Ло Інородне полум’я!
І спосіб, як не дивно, був описаний в тій самій таємниці книги, що він знайшов!
Перед цим восьмим старійшиною, який приховав у темряві темну темряву, несподівано сяяв очима і посміхнувся беззвучно.