Розділ 2150
Він знав, що Су Ло підступна і повна хитрощів. Тому хотів спочатку розібратися з нею, а потім воювати проти Шена Дачжуана. Але він не сподівався, що зараз відбудеться зіткнення «короля з королем».
Лен Сяо мовчав, але Шень Дачжуан не внімався і продовжував його провокувати:
— Ти боїшся битися?
Лен Сяо відмахнувся від нього і сердито рикнув:
- Відійди! У мене тут ще справи, закінчу - тоді і з тобою буду!
Шень Дачжуан обурився:
- Це ще що за слова! Сам наважився назвати себе першим, а зі мною бився боїшся?
Лен Сяо вказав на Су Ло:
— Спочатку розберуся з нею, потім з тобою!
- Ну гаразд, розбирайся швидше! — Шень Дачжуан схрестив руки на грудях і відійшов убік.
Він не був Су Ло ні родичем, ані другом. Су Ло, природно, це розуміла, але в цей момент на її обличчі грали хитру усмішку.
Лен Сяо крок за кроком наближався до неї.
Він лише помахнув рукою, і його численні підлеглі — немов зграя голодних вовків — кинулися на Су Ло!
Їх було щонайменше дюжини, а все це на підбір — здорове, з бичими спинами та ведмежими таліями. Для того щоб стати підлеглим Лен Сяо, потрібно було мати рівень принаймні Святого першої зірки.
А Су Ло? Вона була лише жалюгідним командиром сьомої зірки. Те, що її оточила така юрба воїнів рівня Святого першої зірки, можна було вважати вдалим, спадним раз у три життя.
Насправді, проти об'єднаної атаки стількох воїнів рівня Святого першої зірки у Су Ло не було жодного шансу на перемогу. І навіть якби проступ був, вони обидві не змогли б обміном на три удари.
Після трьох ударів — неминуча поразка!
Усім було очевидно, що Су Ло програє.
Лен Сяо посміхався.
Шень Дачжуан холодно спостерігав з боку.
Глядачі за межами вежі в цей момент гойдали головами.
- Эх, все, эта девочка остаточно програла.
- Хто просив її лізти на рожен і переходити дорогу босу Лэну? Сама напрошувалася на смерть.
— Ну звичайно ж, дівчисько гарна і ось так програти.
— Програла. І що з того? Програє, залишиться на Середньому горі, зможеш ще більше помилуватися нею.
- У вежі-то гаразд, життя нічого не загрожує, але ця дівчина розлютила боса Лана. Якщо вона залишиться на Середньому горі після виходу, боюся, їй не жити.
Коли про це згадували багато людей, які мовчки похитували головами, на їхніх очах затуманилося співчуття.
І ось, коли всі були впевнені, що Су Ло програє, вона лише вигнула губи у своїй незмінній, легкій, як хмарко, посміховище.
Перед обличчям люто несутних експертів рівня Святого, Су Ло міцно стиснула руку Простушки.
Атака насувається швидко!
Їх повністю оточили!
І в цю саму мить...
Су Ло швирнула всі свої ідентифікаційні жтони в натовп нападників, навівши цей крик:
— Шень Дачжуан, ты дурак? Якщо ви вб'єте мене, всі мої жетони достануться Лен Сяо!
З тим самим 12 ідентифікаційних жетонів, що були в Су Ло, злетіли у повітря!
"Вжух!"
Обидві цілі — Су Ло і Простушка — зникли!
Спереду, позаду, зліва, справа - тут було не менше дюжини людей, але мета просто випарувалася!
В одну мить атаки всіх цих людей обрушилися один на одного, і кожен відлетів в сторону від удару свого ж товариша!
У цей момент на полі запанував повний хаос.
Причиною цього хаосу стали останні слова Су Ло та розкидані ідентифікаційні жести.
Жетони падали на землю, один тут, інший там. Ніхто не помітив, що серед цих дванадцяти жетонів не було жонів Су Ло і Простушки.
Всі вони вирішили, що Су Ло і Просташка вибрали режим виходу та зникли на смугу білого світла.
Але як вони могли знати, що в найсуворіший момент Су Ло, схопивши Простушку, використала телепортацію і "вжух" — Скоро перемістилась геть.
Глава 251
Зараз стояла безмісячна, вітрівна ніч, така темна, що витягнутий руки не розгледіти. Крім того, вони вели боротьбу за ідентифікаційні жетони.
Неподалік Су Ло разом з Простушкою пристала за схилом пагорба і посміхалася спостерігала за хаосом, який сама й влаштувала.
Ніхто і подумати не міг, що Су Ло вже втекла. І навіть більше того, вона виявиться настільки зухвалою, щоб повернутися й продовжити спостерігати за виставами з укриття. Такий відважний вчинок у всьому Елітному виправному таборі міг похвалитися лише одиниці.
Під покровом ночі навіть люди за межами вежі не помітили цього.
Су Ло спостерігала за сценою, що розверталася перед нею і водночас роздумувала.
До цього моменту більшість одиноких і малих груп уже були знищені Лен Сяо та Шень Дачжуаном. Можливо, кілька "рибочок" і вислизнули з мереж, але їх точно було небагато.
Тому тепер вона тільки чекала, поки ці двоє з’ясують, хто сильніший і що стоїть перед богомолом, який полює на цикаду.
Отже, Су Ло і Просташка помістилися на схилі пагорба.
Там, де Су Ло була раніше, зараз тяжить справжній бідолах, неймовірний хаос.
Відтоді як Су Ло розкинулася жтони, майже всі на полі бою зуміли.
Це було більше десятка ідентифікаційних жетонів! Заповнивши їх, можна було значно піднятися в рейтинг!
Шен Дачжуан постановив, що брати участь у випробовуванні Верхньої гори — кров з носа треба було отримати!
— Швидко хапайте! — Голос Шень Дачжуана в темряві.
Але хіба Лен Сяо міг дозволити йому досягти свого?
У його свідомості Су Ло вже була викинута геть, йому більше не про що було турбуватися, і настав час для сутички короля з королем проти Шень Дачжуана.
Тому він також голосно наказав своїм підлеглим:
— Хватать! Хватати! Хватати! Не можете схопити, вбивайте!
Люди Шень Дачжуана були ходячими ідентифікаційними жтонами. Якщо вбити їх, то можна було отримати такий же жтон або навіть два в руках!
І ось, обидві сторони кинулися в бій, засліплені люттю!
Загорли клинки, замелювали тіні.
Глибше ревіння, крики та ричання злилися в один оглушливий гул, від якого у Су Ло захворіли барабанні перетинки.
Схоже, вони все ще занадто близько.
Тоді Су Ло швидко перемістилась на три схили пагорба, щоб перейти від місця битви.
Слон був невисоким, але це було чудове видовище, яке дало можливість спостерігати за цілою картиною бою.
Битва Шень Дачжуана та Лен Сяо тривала дуже довго.
Вона почалася опівночі другого дня і тривала до вечора третього дня.
На той час небо палало спалахами сонця, але земля під ним була хаотичне місиво.
У результаті запеклої бійки всі підлеглі Лен Сяо і Шень Дачжуана були знищені. Тепер на землі панував цілковитий хаос, і всі були валяті Ідентифікаційні жтони.
Обидва лідери були настільки зайняті битвою, що просто не мали часу підбирати їх.
На полі бою Лен Сяо і Шень Дачжуан билися до повного виснаження.
Лен Сяо гнівно крикнув:
- І який сенс так битися? Якщо вже є три місця, може просто одягнемо їх порівну!
- Мені потрібне перше місце! — Шень Дачжуан не поступався ні на крок.
Раніше Лен Сяо заявив, що він є номером один на Середньому горі і це сильно зачепило Шен Дачжуана.
— С как стоти! — Холодно посміхнувся Лен Сяо.
- З такою, що мої кулаки сильніше! Хе-хе, хочеш поділити? Мечтай! Цього разу я сама поїду на Верхню гору! — Шень Дачжуан озвучив свою ціль.
У Башні Ісбаній було правило: якщо один чоловік збере більше двох третіх ідентифікаційних жетонів, він міг прямо потрапити на Верхню гору й жити там.
— Якщо двоє людей зберуть усі ідентифікаційні жетони, вони також можуть безпосередньо потрапити на Верхню гору! — запропонував Лен Сяо.
Шень Дачжуан зревів:
- Ти що, ідіот? Хіба на землі зараз все 100 жетонів? Як мінімум двох не вистачає!
Невідомо, де ховалися ці два дрібних паршивця!
Розмови були марними, але до того часу бій продовжувався.
І в цей момент Су Ло і Просташка, ті найсміливіші паршивці" шевельнули.
— Твою мать! Там хтось є! - Раптом хтось із глядачів зовні. З піску з’явилися дві круглі голови!