Глава 2078
Завдяки своєму маленькому золотому кораблю, Су Ло і Вей Хуа не змогли з часом перетворитися на виснажену гонку під сонячним світлом зірок та місяця.
Вирвавшись на гору Окраїни, вони зустріли заздрісні та злі погляди інших, але також сповнені надій. Су Ло і Простодудна Вей Хуа приземлилися на своєму маленькому золотом кораблі перед вежами Нижньої гори.
До цього моменту пройшов вже цілий день.
Оскільки світанок був зовсім порожній, то не було жодної душі.
Су Ло відібрала золотий корабель і знову повернулася до стану відновлення.
Есенція душі виявилася справді чудовою річчю. Хоча у неї була лише одна, всього за один день вона дозволила її пошкодженій душі помітно відновитися. Су Ло була впевнена, якщо у неї буде достатньо есенції душі, її рана заживе дуже скоро.
Тепер ця есенція душі була в Су Ло за пазухою. Оскільки вона була культивованою протягом усього плавання золотом, то вже могла використовувати половину.
Су Ло перевірила інформацію на оптичному комп'ютері: щоб отримати есенцію душі, потрібно було виконати першу умову, яка в даний час здавалося їй непосильною.
Право на купівлю мали тільки ті учні, які входили у першу сотню Елітного тренірового табору. Крім того, вони мали й інші привілеї. Коли Су Ло побачив довгий список предметів, що були недоступні їй, то ледве не задушився від бажання.
Цього разу вона мала увійти в першу сотню!
Су Ло рішуче стиснула кулак.
Але ніхто, крім Су Ло, не здогадувався, що її метою була не тільки Нижня гора, але й середня і навіть Верхня.
Хоча Су Ло зайняла перше місце на горі Окраїни, її досягнення не принесли їй очікуваного успіху. Цю гору завжди вважали непрестижною, і її мешканці не могли претендувати на місця вище 300-го в рейтингу.
Тому навіть зайнявши перше і друге місце на горі Окраїни, Су Ло та Вей Хуа не змогли потрапити в Драконячий список, адже останнє місце у ньому було 300-м.
Тепер вони повинні були взяти участь у випробуваннях « Нижньої гори » і порівняти свої сили з іншими учасниками. Тільки після цього система, грунтуючись на власних досягненнях і результатах у Башневій Випробуванні, присвоїть їм остаточну позицію в списку.
Був ранній ранок, і інші учасники відбору ще не прибули. Су Ло сіла на землю, схрестивши ноги, і швидко занурилася в медитацію. Вона розуміла, що люди на горі набагато сильніші від гори Окраїни і що пройти це випробування буде значно важче, ніж у Башні Спокусів Гори Окреніни. Але Су Ло була готова до цього морально.
Час минув, і хвилини текли одна за одною.
Стрімкий вітер поступово розсіявся, і перші промені ранкового сонця почали пробиватися крізь легкий дим. Оранжево-жовстий туманний світло, наче легка жовта вуаль, опустився на землю, занурюючи Су Ло.
Очі Су Ло були щільно закриті, вона повністю занурилася у свій внутрішній світ і не помічаючи нічого навколо. На її обличчі виступала тонка плівка холодного поту, а багряні губи з гарними обрисами стали блідими, як сніг.
Старша сестра Вей, міцно стискаючи свою дубину, обходила Су Ло навколо, її погляд був гострим і блискучим, повним пильності та обережності.
Коли Су Ло була поруч, Вей Хуа поводилась як безтурботне дитя, розсіяна і знаюча тільки, як гризти куряні ніжки. Але Су Ло занурився в культивацію, Вей Хуа ставала серйознішою за всіх, її тигрові очі сяяли гострою яструба.
У такі моменти, якщо б хтось хоч трохи виявив ворожість до Су Ло, Вей Хуа без вагань використовувала свою палицю.
Час тривав повільно, і наближався початок відбору. Учасники почали з’являтися, деякі по одному, а інші маленькими групами.
Коли вони побачили Вей Хуа, яка стояла нерухомо, наче статуя, з величезної дубиною в руках, і її погляд блищав владністю, як у королеви, що оглядала свої володіння, вони мимовільно виявили свою боягузливу натуру, намагаючись догодити сильним та не ображати слабких.
Глава 2078
Тому вони інстинктивно відійшли в сторону. Площа була величезною, і її не було видно кінця. Невже не знайдеться іншого місця, щоб сісти?
Знайшовши вільний простір, учасники не почали марнувати часу. Вони всі як один сіли, схрестивши ноги, закрили очі і занурилися в культивацію.
Якщо б Су Ло побачила це, вона, можливо, розсміялася. Адже це було схоже на те, як в її попередньому житті студенти востаннє перед іспитом гучно зубрили слова, хапаючись за будь-яку можливість.
Таким чином, поведінка Су Ло не здавалося чимось незвичайним. А от простодушна Вей Хуа, з її величним і грізним видом, справила на багатьох глибоке враження.
З бігом часу кількість учасників дедалі зростала, і шум став ще гучнішим.
У такому галасливому середовищі неможливо було продовжувати культивацію, тому багато учасників відкрили очі.
Саме в цей момент з неба спустилася група людей, на чолі якої був сивоволосий старий чоловік.
Старець, на вигляд років сімдесяти-десяті, був зовсім сивим, але його обличчя зберігало юнацький рум'янець, а в очах була енергія і енергію, немов він не знав, що таке старість.
За ним йшли чотири хлопчики-слуг, на вигляд років 11-і-двенадцяті з ясними рисами обличчя і міцними статурами - всі вони виглядали перспективними талантами.
Коли бачиш старого чоловіка всі, хто стояв або сидів на землі, як по команді, піднялися! Вони з благоговінням поклонилися йому.
Старець посміхнувся, і його очі засяяли добротою. Він виглядав надзвичайно люб'язно:
- Щомісячний відбір ось-ось почнеться. Зараз...
Його погляд ковзнув по обличчях учасників, і раптом усмішка на його обличчі застигла, а брови злегка насупилися.
Усі присутні були прикуті до старого. Побачивши, що його погляд зупинився на визначеному місці, брови насупилися, а невдоволення явно читається на обличчі, все, як по команді, повернули голови в ту сторону.
Це місце було легко дізнатися.
Тому що там були тільки дві фігури - дівчина, яку завантажували в медитацію, і жінка з дубиною, яка застигла у нерухомості, як статуя.
— Хто вони? Я їх зовсім не знаю. Ви їх знаєте?
- І я ніколи раніше їх не бачив. Звідки вони взялися?
- Невже вони з Гора Окраїни?
— Неймовірно! З яких це пір учасники з Гори Окраїни стали такими сміливими? Коли ми приходили раніше, вони тремтіли від страху і боялися навіть голосно дихати. А тепер, коли тут з'явився сам Пан Хранитель, вона сміє сидіти із заплющеними очима і займатися культивацією?
— Та вона просто шукає смерті! Подивимося, як Пан Охоронець її накаже!
- Мало того, що вона не поважає нас, людей з Нижньої гори, так ще й не виявляє належної поваги до Господа Дядьку Я хочу! Добре, дуже добре! Навіть якщо Пан Охоронець її не накаже, як тільки ми увійдемо в Башню Випробувань я їй збудую веселе життя!
Натовп, спочатку тихо перешіпаючись, почала відкрито погрожувати.
Незважаючи на всі їхні слова і погрози, Су Ло залишалася нерухомо, наче кам’яна статуя. Її очі були щільно закриті, а всі п'ять відчуттів наче відключені. Вона, наче не помічала того, що відбувалося довкола неї, і ніяк не відреагувала на це.
Це було схоже на те, як якби хтось кричав на камінь - він все одно не зрушився б з місця. Це викликало в інших велике роздратування.
У погляді Господаря Охоронця на мить мімнула неприязнь, але дуже швидко він знову став тим же добродушним старим. Дочекавшись, поки натовп накричиться на Су Ло, він відкотився і помахнув широким рукавом свого халата:
- Не буду говорити зайвих слів. Відбір проводиться щомісяця, правила всім відомі, тому немає потреби повторювати їх.
Седовласовий старигань повністю проігнорував Су Ло і стареньку сестру Вей, двох членів з Гори Окраїни. Він знову відкаштувався, і його голос став суворим:
— Зараз ми побудуємо себе в чергу для лоші. В яку групу потрапитьте, в тій і будете. Починаємо.