Глава 2030
Найважливішою рисою Вей Хуа було беззастережне підкорення наказам.
Коли Су Ло сказала їй прийняти пілюль, Вей Хуа без вагань погодилася. Вона беззвучно схопила пурпурну пігулку і, закинувши голову, проковтнула її.
Лу Фанмін з підозрою подивився на Вей Хуа. Хоча він і не розумів, що́ задумала Су Ло, проте був цілковито впевнений у собі. Звичайно ж він не вірив, ніби один пігулок може зробити Вей Хуа сильніший за нього.
Тим часом Вей Хуа...
Як тільки вона проковтнула пурпурну пігулку, її тіло охопило жар. Енергія в її данні закрутилася з новою силою, наче роздуваючи її зсередини. Її міць миттєво зросла.
Очі Вей Хуа засяяли червоним світлом від збудження!
Це чудове відчуття невичерпної сили!
Їй не терпілося перевірити, наскільки могутня вона тепер!
Її погляд впав на Лу Фанміна, і на обличчі розцвіла широка усмішка.
Той мимовільно здригнувся від цього глибокого, багатозначного погляду...
Він не встиг забути, як ця незграбна вовчиця вже носилася до нього з піднятою дубиною!
Її швидкість була швидше блискавиці!
Лу Фанмін, дивлячись на атаку Вей Хуа, просто презирливо посміхнувся.
Якась жалюгідна дев'ята зірка насмілюється атакувати його? Це ж самогубство!
Він зверхньо чекав, поки Вей Хуа увійде в радіус десяти чжавів, і тільки тоді почав неквапно збирати духовну енергію.
Але раптом - "Бам!"
Хто б міг подумати, що Вей Хуа раптом прискориться ще більше!
Лу Фанмін тільки встиг помітити темну тінь, що мигнула перед очима, як його голова вже отримала нищівний удар дубиною!
Роздалися дзвінкий хруст.
Голова Лу Фанміна закрутилася, в очах запляшували спіралі, а в серці знялася буря гніву і люті!
Чому?
Чому швидкість цієї шаленої жінки раптом так злетіла? Звідки у неї така сила?
Ніби це вона, а не він, прорвалася на рівень Святого!
Це відкриття наповнило його серце не лише обуренням, але й холодним страхом.
Вей Хуа, використовуючи перевагу першого удару, завдав серйозної рани Лу Фанміну. Але він все ще залишався на рівні Святого, і його бойова міць була грандіозною.
Незабаром вони з'єдналися в лютій сватці, і їх удари виливалися в один оглушливий "Бам-бам-бах"!
Бій був напруженим і рівним.
Але не минуло й четвертої години, як швидкість Вей Хуа почала падати.
У серці Лу Фанміна спалахнула іскра радості!
Він уже здогадався, що ця божевільна жінка очевидно прийняла пігулку сили, причому рідкісну і цінну. Але її дія закінчилася, і вона повернулася до своєї звичайної сили.
— Хм! Немає сили, значить немає сил. Що, більше пігулку не залишилося? — Лу Фанмін відчув себе переможцем.
Такі рідкісні пігулки. Де їх взяти?
Вей Хуа відмовлялася під його тиском, то й справа кидаючи погляди на Су Ло.
Помітивши це, Лу Фанмін ще більше підбадьорився і перейшов у наступ:
— А тепер приймайте мій удар!
Він не встиг договорити, як почав збирати духовну енергію.
Су Ло кинула на нього роздратований погляд.
У неї було небагато імператорських пігулок сили, але все ж пара штук ще залишалася. Сама вона не була сторонницею грубої сили, тому вони лежали без діла.
Раптом Су Ло рішуче кинула Вей Хуа весь пурпурний флакон:
- Їж, скільки потрібно.
Вей Хуа, подивившись на флакон, розлилася усміхно. Вона вже знала, що саме ці пігулки зробили її неймовірно сильною!
Але Лу Фанмін, який стояв навпроти флаконів, був різким зблід!
Глава 2031
- Це що... — Лу Фанміна зародився недобрим передчуттям.
Су Ло весело підхопила:
- Лише п'ять штук, не так вже й багато. Але щоб перемогти тебе - цілком достатньо.
П'ять штук...
Імператорські пили сили. П'ять штук...
Ноги Лу Фанміна підкололися, і він ледве не впав. Він зревів, дивлячись на Су Ло:
Ти хоч усвідомлюєш, наскільки цінними є імператорські пігулки? Як можна розкидатися цілим флаконом?
Су Ло подивилася на нього з невинним здивуванням і потиснула плечима:
- Вони мої. Яке тобі до них діло?
Серце Лу Фанміна розривалося від болю.
Кого він сьогодні вмудрявся образити?
За майстерніми пігулками він посилав людей на аукціони, а ця дівчина недбало роздає цілу пляшку імператорських пилюок своїм підручним!
Хіба можна так підкреслювати різницю між ними?
У цей момент в душі Лу Фанміна зародився страх.
Тому що алхімік імператорського рівня, який може створити такі пігулки, — це сила, з якою неможливо не рахуватися.
Коли Лу Фанмін побачив, що Вей Хуа знову збирається атакувати, він кинувся вперед і вигукнув:
— Стой! Припини!
Але Вей Хуа тільки що проковтнула ще одну імператорську пігулку сили. Як вона могла зупинитися зараз? Куди ж вона мала понести всю цю силу?
Незважаючи на крики і стрибання Лу Фанміна, який благав про перемир’я, Вей Хуа не збиралася його щадити. Вона замахнулася дубиною і ринулася до його голови.
І ось тут почалася кумедна і безглузда сцена.
Лу Фанмін, розмахуючи руками і благаючи прощад, вдирав попереду, а Вей Хуа, немов за куркою, гналась за ним, не звертаючи уваги на його благання.
Су Ло, мигцем подивившись на цю картину, посміхнулася, похитала головою і залишила їх розбиратися між собою.
Лу Фанмін розумів, що Вей Хуа треба випустити пару, інакше її просто розірве від перевищення сил.
Він водив її колами, раз за разом, поки вона нарешті не витримала, важко дихаючи.
Сам Лу Фанмін теж був на межі.
Він зігнувся на відстані десяти метрів від Вей Хуа, впершись руками у коліна і жадібно хапаючи ротом повітря. Потічами струмок стікав з його обличчя.
- Сетрице, старша сестра, ви що, ще не награлися? - Він люто витер піт з чола.
Вей Хуа, важко дихаючи, виснула мова. Її сили майже вичерпалися, але вона все ще ледве тримала дубину і тикала нею в напрямку Лу Фанміна:
— Стой... Стій, малий, дай... Дай мені тебе наздогнати...
Вона похитнулась вперед.
Лу Фанмін ледве переставив ноги на кілька кроків.
Обидва були виснажені до межі - здавалося, навіть трирічна дитина могла б їх повалити одним пальцем.
Лу Фанмін відчайдушно махав руками, мало не плачучи:
- Сестерко, благаю, припини ганятися! Я здаюся, цього мало?
Лише за двісті тисяч окулярів він готовий відмовитися! У цієї дівчини джрути імператорські пілюлі, як цукерки, де він прагне бути з такими заможними? В його життєвому девізі було сказано: « Хто розуміє час, той герой». І він був дуже обізнаним часом.
Побачивши, що він просить пощади, Вей Хуа стрімголов випросталась і вперто сказала:
- Я ще не відіслала тебе в політ, так не піде!
Вона добре пам'ятала, як недавно він одним ударом відіслав її на верхівку дерева.
Хто сказав, що дурні не злісні? Насправді, дурні є найбільш мстивими.
Лу Фанмін мало не розплакався. Він зрозумів, що якби сьогодні не дозволити цій впертому дівчині піймати його хоча б раз, вона не заспокоїться.
А що стосується тієї дівчини, яка тільки і знає, що різати пігулку...