Розділ 2026
— Ни за що! - У цьому питанні Вей Хуа виявила неймовірну рішучість.
— Віддай! — Обличчя юнака в парчому одязі стало похмурим.
— Ніколи! — З цілковитою впевненістю відповіла Вей Хуа.
Су Ло ще не « сфотографувала » здобич! Су Ло ясно дала зрозуміти, що тільки після цього можна буде отримати одну курячу ніжку.
У розумінні Вей Хуа, « фотографувати» означало, що Су Ло мала зібрати окуляри за допомогою своєї діамантової карти. Раніше Вей Хуа часто била голови своїх жертв у кашу, через що Су Ло не могла забрати окуляри. Після кількох штрафів у вигляді нестатків курячих ніжок вона запам’ятала це накріпко.
Звичайно, юнак у парчових одежинах не був знайомий з такими тонкостями. Побачивши, що Вей Хуа вперто відмовляється віддати жертву, його обличчя стало ще похмурішим.
Вей Хуа все ще сиділа на землі, розгублено дивлячись на тіло Зеленокої Ядовиті Глотки. У цей момент хлопець безшумно підкрався до неї ззаду.
Його рука, пофарбована в зловісний червоний колір, повільно потягнулася до її шиї...
Його долоня була наповнена отрутою — одним дотиком, а жертва або помре, або залишиться калікою.
Але в цей момент Вей Хуа нічого не підозрювала.
І раптом, з гучним "шух!" Вона підскочила на ноги, схопила тіло Зеленоокою Ядовій Глотиці і, повне захоплення, помчала вперед ...
Вона відчула, що Су Ло наближається!
Юнак, який так довго готувався до удару з отрутою руки, схопив лише порожнечу. Він тільки безпорадно дивився, як Вей Хуа втік...
Хлопчина був просто... Приголомшений!
Чи ця здібна жінка є безглуздою? Але вона не дурна, бо у критичний момент може уникнути небезпеки.
Чи ця грімадина з ведмежою спиною не дурна? Але вона справді досить простодушна.
Вей Хуа все одно, що думає той, хто залишився позаду. Вона тягла тіло Зеленоокою Ядовій Глотиці, радісно семіна до Су Ло, і з гордістю вигукнула, ніби вона просить похвали:
Швидше фотографуй!
Коли я побачила тіло Зеленоокої Ядовій Ґлоті Су Ло, то не могла стримати здивування. Невже Вей Хуа дійсно вдалося її зловити?
- Чудова робота! — Вона похвалила, поплескавши Вей Хуа по плечу.
Вей Хуа розцвіла від радості, її усмішка була як мед. Похвала інших не мала для неї особливого значення, але слова Су Ло були для нього дуже важливими. Це означало, що вона знову зможе додати собі порцію їжі!
Вей Хуа радісно скрикнула, а потім мовчки втупилася на Су Ло і погладила свій живіт.
Су Ло не могла стримати сміх.
- Почекай, я спочатку виберу внутрішню пігулку, а потім приготую тобі цю Зеленооку Ядовію Голову. Вона об'їлася усілякими делікатесами по всьому світу, її м"ясо неймовірно ніжне і солодке - куди смачніше за курячих ножів.
Коли Вей Хуа почула, що це смакніший за курячий ніжок, то мало не з’їлася від очікування.
Су Ло з усмішкою дістала діамантову карту, зібрала окуляри і приготувалася витягнути внутрішню пілюль Зеленооку Ядовиту Глотки прямо на місці.
Але тут виникла проблема.
Юнак у парчах з холодним зарозумілістю наблизився до Су Ло, дивлячись на неї зверху вниз із презирливою усмішкою.
Су Ло не приховуючи свого незадоволення, окинула його поглядом. З першого ж мисливця він видався їй похмурим і отруйним, як змія. Вона не цікавилась ним і була рада його бачити.
Через його присутність розділювати здобич на місці стало неможливо. Су Ло вже збиралася прибрати тіло Зеленоокою Ядовитою Глоти і завести Вей Хуа, але шлях їй перешкоджали.
— Ви можете піти, але Зеленоока Ядовія Глотка залишається тут, — сказав хлопець владним голосом, який не терпить заперечень.
Глава 2027
Су Ло обернувшись до Вей Хуа, запитала:
— Хто вбив цю здобич?
Вей Хуа, плескаючи себе по грудях, вигукнула:
— Я!
Коли мова йшла про їжу, Вей Хуа була дуже серйозною.
Тільки тоді Су Ло з легкою насмішкою подивилася на хлопця:
- Чув?
Юнак у парчому одязі злегка підвів кутки губ, але його погляд залишався похмурим:
- Можеш запитати цю божевільну жінку, хто першим виявив Зеленооку Ядовицю.
Су Ло, посміхаючись, подивилася на нього:
- Це не потрібно питати. Я знаю, що першою її знайшла Вей Хуа.
— Чушь собачь! — Очі хлопця потемніли від гніву.
— Це не смішно, — з усмішкою дивилася на Су Ло. - Можливо, тут ти перший зіткнувся з Зеленоокою Ядовитою Головою, але ще раніше ми билися з нею. Хіба ти не бачиш синці і пухлини на її тілі? Це робота дубини моєї Вей Хуа. Не кажи, що твоя отруйна рука теж може залишити такі сліди.
Її слова змусили очі юнака висихнути холодною люттю.
Він і сам думав, що ця рішуча жінка без зайвих слів вступила у бій, можливо, через давню ворожість з Зеленоокою Ядовитою Глоткою.
- І що з того? — Його губи викинулися в усмішку, яка лютувала.
Су Ло розсміялася:
- Значить, ти збираєшся взяти силою?
- Чому ні? - Хлопець, очевидно, вважав це чудовою ідеєю.
Су Ло холодно посміхнулася і з приданою безпорадністю звернулася до Вей Хуа:
- Якщо цю здобич у нас відберуть, тобі нічого буде їсти. Ні тушного, ні вареної та смаженої — нічого.
Вей Хуа задихнулася від обурення. Це ж що таке відбувається?
Все можна втратити, але їжа - ніколи!
Гурманка Вей Хуа нахмурила брови, холодно втупилася на хлопця і рявкнула:
— Ти як хочеш померти, стоячи чи сидячи?
Коли Вей Хуа демонструвала свою « старшу сестру», вона вміла залякувати себе.
Хлопець замовк, але його двоє підручних відразу ж виступили вперед і без зайвих слів кинулися на Вей Хуа.
Побачивши, як ці хлопці з розбитими головами все ще намагаються вступити в бій, Вей Хуа вирішила не брати участі у церемонії. Вона зв'язалася з ними в лютій сватці, видаючи звуки "Бам-бам-бах"!
Тим часом юнак, який шукав здобичі, кинувся до Су Ло. Вона не встигла відреагувати, і одна з лап Зеленоокої Ядовій Ґлотики опинилася в його руках.
— Відпусти! — вигукнула Су Ло у гніві.
Витягти внутрішню пігулку було не так просто - вимагало крайньої обережності. Якщо зараз пошкодити тіло, крихка пігулка могла розколотися.
А розбита пігулка втрачала більшість своєї цінності. Су Ло зовсім не хотіла таких непередбачених втрат.
Але хлопець міцно тримав лапу і не відпускав її. Він погрожуючи посміхнувся:
— Кинь тіло, або я випадково розчавлю його. Тоді нікому нічого не дістанеться.
- Ти справді не відпустиш? — Су Ло нахмурила брови.
— Ти перша кинь, — відрізав він, не залишаючи місця для переговорів.
« Пока не побачу річку Хуанхе, — сказав Су Ло. — Не здамся ». Потім вона звернулася до свого внутрішнього світу:
— Червоний Лотос, що впав, дорогий і пограй з цим великим братиком.
Хлопець не встиг зрозуміти, до кого вона звертається, як раптом до його голови міталося оранжеве полум’я. Вогонь, наче живий, кружляв навколо його макушки і збирався сюди.