Глава 2018
Вей Хуа, старша сестра в банді, вже втомилася від нескінченного тягу Хуя Ці, яка діяла їй на нерви. Вона не витримувала його і відвісила йому дзвінку щічку. Хуа Ці замер, приголомшливий, і світ навколо них наче завмирає.
Вей Хуа почала шукати його кишені. Її підручні завжди були майстрами грабежу, наче справжні розбійники, і тепер вона вирішила наслідувати їхній приклад. У її простому і прямолінійному світогляді все було ясно: якщо вона перемогла, то переможений належить їй повністю - чому б ні? Тому Вей Хуа без вагань взялася за пошуки здобичі.
Незабаром пальці наткнулися на щось тверде - з його одягу вона витягнула білу нефритову скриньку.
- Що це таке? — Пробурмотала Вей Хуа і, не втрачаючи часу на роздуми з глухими "Бамбу" викрила її.
Усередині скриньки лежав кристал — прозорий, наче скло. Але в його глибині палахкотіло полум’я, ніби запалений у камінь пожежа.
— Огненний кристал? — Викрикувала Су Ло, з радістю виявивши Вей Хуа. Її очі широко відчинилися від подиву, немов готові випасти з орбіт.
— Це справжня знахідка! Вона додає: « Я бачила, як Вей Хуа недбало швиває вогняний кристал у багнюці. Су Ло не могла стриматися від легковажності подруги, адже таку цінність можна було б легко втратити!
— На, — сказала Вей Хуа, побачивши захоплення Су Ло. Вона підняла іспанку з поверхні землі й простягнула її, ніби це була лише дрібничка.
- Чудова робота! За це на вечерю я додам тобі ще одну смажену курячу ніжку, - похвалила Су Ло, друзі поплесків Вей Хуа по плечу.
Зазвичай безстрашне обличчя Вей Хуа раптово засяяло широкою усмішкою. Вона обнажила білі сосни, і її грубі риси осяяли від щирого задоволення та радості.
Хуа Ці, все ще лежачи на землі, в подиві дивився на Су Ло, а потім перевернув погляд на Вей Гуа. У його очах прочитувалося благоговіння, ніби він дивився на божество.
Один смажений віконечок в обмін на вогняну кристалицю, що коштує десятки тисяч окулярів? І ця божевільна жінка посміхається так, ніби їй подарували скарб небес?
Гуа Ці відчував, як його голова розколюється від болю. Або цей світ збожеволів, або його власне розуміння реальності безнадійно застаріло.
Але він не збирався здаватися. Зібравши залишки надії, він звернувся до Вей Хуа з зашуканим тоном:
- А якщо я дам тобі десять курячих ніжок, а ти мене відпустиш? Як тобі таке?
Вей Хуа подивилася на нього спокійним, нерухомим поглядом — ніби перед нею лежав камінь.
Обличчя Хуа Ці, ще мить тому світилася боязкою посмішкою і сподіванням, повільно з'являло...
- Ти що, за дурку мене приймаєш? — Раптом випалила Вей Хуа, скинула його розлюченим поглядом. Десять курячих ніжок? Та їй цього і на один раз не вистачить! Цей хлопець дуже жадібний. Су Ло адже пообіцяла їй додаткову ніжку до її звичайної порції!
Хуа Ці, звичайно, не міг знати, як химерно влаштовані розрахунки в голові Вей Ху. Він вирішив, що вона розкушувала його спробу заощадити.
- Забудь, забудь, я нічого не говорив...
"Бам!" — Не здавшись, впхила йому ще одну оплеуху Вей Хуа, пропалюючи його поглядом.
Через нього у неї вже слинки текли, а він посмів передумати! Ненавистий тип!
Бідний Хуа Ці отримав черговий удар по голові і застиг, його погляд закрутився, наче мокра спіраль.
Вей Хуа знову полізла до нього в кишені, але нічого нового не знайшла і почала панікувати.
- Хоч би курячий ніж знайшовся! Невже взагалі нічого немає? — бурчала вона.
Голод убивав її з нестерпною силою. У ролі бойового маніяка вона витрачала величезну кількість енергії, і тепер була настільки виснажена, що могла б з’їсти навіть сире м'ясо без найменших сумнівів. Але скільки б вона не оглядала одяг Хуа Ці, там немає ніякої їжі, і це доводило її у відчай.
Зрештою, втративши терпіння, Вей Хуа з грубою силою схопила Гуа Ці за комір і одним різким рухом розірвала його одяг.
"Хіраючись!" — Відчувся гучний звук, виразний і пронизливий.
Хуа Ці зустрівся поглядом з її лютими очима і відчув, як дихання замирає в горлі. Інстинтивно прикриваючи нижню частину тіла руками, він закричав тремтячим голосом:
— Ты... Ты... Чого тобі взагалі треба?
Глава 2019
Хуа Ці, охоплений страхом, намагався прикрити своє тіло щоб Вей Гуа не бачила його. Проте Вей Хуа одним рухом відкинула його руки і загрозливо проричала:
- Не уберешь лапи — прикінчу!
Хуа Ці, тремтячи всім тілом, повільно прибрав руки і не сміючи чинити опір.
Вей Хуа окинула його поглядом. Його шкіра блистіла від поту, але на ньому не було нічого цінного, що викликало в неї роздратування.
Тоді вона схопила Хуа Ці за ноги і, перевернувши його вниз головою, почала трясти, ніби вибиваючи пил з килиму.
Хуа Ці не очікував такого повороту подій і навіть забув про опір. У цей момент всі сховані у нього речі посипалися вниз з глухим шорхом.
Це були скарби, сховані за спиною, чи то в рукавах - тепер все виявилося на землі.
Задовольнено хмикнувши, Вей Хуа відкинула використаного Гуа Ці в сторону, наче непотрібний сміття, і почала збирати свої трофеї.
Невдовзі перед нею виросла маленька купка здобичі.
Також було знайдено цінні знахідки: виготовлені пілюлі, фрукти чистої Душі і навіть секретний бойовий буклет.
Су Ло, побачивши майстерні пігулки, задумливо потерла підборіддя, не знаючи, як реагувати. Вона відразу дізналася їх - це були її власні творіння. Хто б міг подумати, що вони дійдуть до Елітного тренерового табору?
Плоди Чистої Душі Су Ло без зайвих церемоній забрала собі і розділила між маленькою дев’ятихвостою лисицею та маленьким пурпурним соболем.
Бойовий буклет, присвячений стихії вітру, виявився для неї безполезенним. Не знайшовши його застосування, вона вирішила віднести його назад і продати за окуляри.
Але навіть ці знахідки не могли зрівнятися з Зеленоокою Ядовією, яка коштувала двадцять тисяч очок.
Су Ло несподівано зітхнула:
— Ех, якби нам знову зустрілася Зеленоока Ядовита Ґлотка, було б добре. Але, на жаль, ці тварюки такі боягузливі. Після того випадку вона напевно десь затаїлася, і знайти її тепер буде важко.
Почувши слова Су Ло, Вей Хуа згадала про свою загублену семихвостого оленя і її настрій зруйнувався.
Коли у Вей Хуа захитався настрій, їй потрібно було витягнути на когось свою злість. І її погляд зупинився на Хуа Ці.
У того ж відразу з’явилося погане передчуття. І це не даремно. Вей Хуа повільно наближалася до нього, її кроки були важкі і впевнені, ніби кроки самої гори.
— Ты... Ты... Не подходи... — Він намагався закричати Хуа Ці, але не встиг навіть встати, як величезна тінь ноги обрушилася на нього.
"Бам!!"
Відчулося гучний гуркіт!
Су Ло здригнулася від несподіванки і обернулася...
В повітря піднялася хмара пилу, і Хуа Ці зник з поля зору.
Су Ло охопило питання. Цей негідник Хуа Ці не міг втекти з-під руки Вей Гуа, так куди ж він подівся?
Вона підійшла ближче і побачила щось, що було важко описати словами...
Вей Хуа одним ударом ноги вбила Гуа Ці в землю!
У землі з’явилася яма глибиною приблизно метр, яка нагадує форму людського тіла. Хуа Ці лежав у ній, розтягнувши руки і ноги, обличчям вниз, вткнувся в жовту землю.
Су Ло мовчазно глянула на Вей Хуа, і в її очах застигла безмовна думка.
Прозвучення « Манячка з божественною силою» заслужила по праву.
Було невідомо, чи живий ще Хуа Ці.
Але Су Ло не збиралася виявляти надмірне милосердя і перевіряти його стан. Якщо він мертвий, то так і бути. Якщо ж він живий, нехай дякує своїй удачі.
Справа була зроблена, і Су Ло навела Вей Хуа геть.
Але вони не відмовилися від пошуків Зеленоокої Ядовиті Глоти.
І тут на сцену вийшов справжній пурпурний сорог.