Глава 1944
Але ось міст розкинувся між двома гірськими вершинами. Су Ло стояла на одному краю, напружуючи зір, але ледве могла розрізнити протилежний берег — лише крихітна чорна точка травнячила далеко.
Навколо клубилися хмари, густий туман окутав все, наче у казковому царстві.
Су Ло навмисне зійшла вниз дрібний камінець.
Минув довгий, нескінченно тривалий час, перш ніж до її слуху дійшов ледь уловний звук...
Як же високо це ущерть... Від однієї думки у Су Ло по тілу пробіг холодок.
Тут була зона заборони польотів, а отже, вона не могла довіритися вітру і встромити у небо. Впадай вона вниз, і одного життя не бувало.
Небесний Міст, Лінія Неба...
Звичайно, важко, але складність не повинна перевищувати двох попередніх випробувань. Що ж криється за тінню? Що чекає на неї?
Су Ло завжди була уважна і обачна, ніколи не втрачав пильності.
І ось її зусилля окупилися: придивившись, вона помітила на старому дереві сліди кігтеї — тут відпочивали яструби.
Су Ло окинула очі тонку мотузку, а потім помітила відмітки від кігтів і кутків її губ.
Яструби, значить? Ну що ж, давайте зіграємо!
Приймаючи рішення, вона глибоко надихнула, затримувала подих у грудях і, простягнувши руки, рвалася вперед з такою швидкістю, ніби перетворилась на промінь світла. "Шух!" — І вона понеслася через міст!
Су Ло мчала надзвичайно швидко!
У мить вона пройшла кілька тисяч метрів!
Але в цей момент раптом з'явилася темна маса.
З відстані вона походила на стрімку, рухаючись хмарою, що закрила собою все небо.
Їхні пронизливі крики різали вуха, змушуючи їх мутуватися. Су Ло похитнулося, ледве не зірвавшись вниз.
На щастя, вона була готова до чогось подібного і вчасно стримувала рівновагу, хоча легке запаморочення все ж дало про себе знати.
Ця чорна хмара наближається з жахливою швидкістю.
І рухалась вона прямо назустріч Су Ло!
Зіткнення було неминуче.
Стая оточила її зверху, створюючи оглушливий гул, який звенів у вухах і погрожував затьмарити розум.
Тінь накрила Су Ло, і світ навколо ніби занурився з яскравого дня в непроглядну ніч.
Вона підняла голову і подивилася вгору - тепер все стало ясно.
Одного погляду було достатньо, щоб зажмуритися.
Спочатку вона думала, що це яструби - з ними-то вона б справилася. Але тепер її впевненість випарувалася.
Ці темні створіння, що плескають крилами, і правда нагадували яструбів, але ...
Але в них були жіночі голови!
Гарпії — це легендарні створіння з тілом птахів і обличчям людини!
Їхні очі - зелені, злісні, отруйні -- пронизували Су Ло, змушуючи її зіниці боліти.
А скільки їх було! Су Ло прикинула на очі - не менше десятка тисяч...
У цю мить її серце стискалося від розпачу.
Десять тисяч гарпий! Нехай їхня сила і не дотягувала до рангу командира, але кожен був десятого рівня. І їх так багато, так тісно ... А вона стоїть на мотузці тонше волосся над проваллям у тисячі метрів!
І зустріч на вузькій дорозі.
Вона висить на волосинці, а вони ширяють у повітрі... Чи може різниця в їхньому становищі бути очевиднішою?
Гарпії розлютилися лютими криками. Їхні очі горіли, наче голодні звірі, які не бачили їжі десять днів.
Що робити? Ми повинні знайти вихід з цієї ситуації. У такий момент сила не допоможе - тільки розум.
Мозок Су Ло заробив з неймовірною швидкістю, намагаючись знайти рішення до того, як гарпії почнуть атаку.
Глава 1945
Однак задум був не просто завданням, а рішучістю. Вони довго голодували і розуміли, що той, хто перший, отримує всі блага, а хто зволікає - ні.
Аж ось пролунав оглушливий крик, і десятки тисяч гарпій ринулися на Су Ло!
— Чёрт возьми! — Вона тихо виручилася і попрямувала вперед, намагаючись бігти якомога далі. Це був її єдиний шанс на порятунок.
Але не встигла вона далеко піти, як найшвидші гарпії наздогнали її. Вона відчувала, як десятки гострих дзьобів тягнуться до її тіла, наче кігті готові розірвати її на шматки. Її охоплював страх, що вселяє жах, наче сама смерть дихала їй в потилиці.
Але чим ближче був цей смертельний кордон, тим спокійніше ставала Су Ло всередині. Веревка під ногами, дуже потерпана тисячами гарпій, нарешті не витримала і луснула.
Лінія Неба зникла. Як же тепер дістатися до іншого берега?
Су Ло відчула порожнечу під ногами. Вона підняла погляд і побачила, як скелі моста падають до безодні...
Глядачі перед екраном не могли відвести погляд. Їхні серця стискалися від хвилювання, дихання перехоплювало від напруження.
— Порвалася! Порвалася! Міст впав!
— Су Ло конец! Як вона перейде прірву без Лінії Неба?
- Невже така красуня загине ось так? Який жаль!
Прихильники Су Ло, число яких зросло від п'яти відсотків до десяти, тепер голосно тривожилися за неї і стискали кулаки від хвилювання.
Цзи Ян та її друзі також не відривали очей від екрану, їхня безтурботність зникла без слідів.
Лани і Лю І ухлялися з поганим прихованим злорадством. Вони б тільки поранилися, якби Су Ло зірвалася вниз і розбилась на смерть.
Але якби Су Ло так легко загинула, вона б не дійшла до сьогоднішнього дня.
І ось вона опинилася в оточенні гарпій!
Су Ло стиснула зуби.
Відмінно, ви зламали мій міст? Тоді самі станете моїм мостом!
Коли вона впала вниз, то витягла руку і вчепилася до найближчої гарпії. Ривок - і ось вона вже сидить у неї на спині.
Крапсія, вражена раптовістю, здригнулася. Зрозумівши, що сталося, вона швидко обернулася і пішла до Су Ло.
В цю мить інші гарпії, наче по команді, напали на неї з усіх боків. Гострі дзьоби, ціпкі кігті та пронизливий крик — все це прибігало до Су Ло, наче смертоносна буря!
Один удар - і від неї лиш би залишилася лише кривава каша. Але в останній момент її силует раптово розчинився у повітрі.
У центрі середовища, де її атакували з усіх боків, Су Ло більше не було. Ґарпії, не встигши зупинитися, врізалися один у одного і почали запеклу бійку між собою.
Куди ж зникла Су Ло?
Одного разу вона вже використала цей трюк у Формуванні Небесних Марионеток, коли її оточили вороги. Це був її головний козир, і вона рідко до нього прибігала. Якби не смертельна небезпека, вона б і зараз його не використовувала.
Навик, який вона використала, називався "Телепортація". В останню секунду, коли гарпії майже розірвали її на частини, Су Ло використала їм і вирвався з пастки.