Глава 1940
Су Ло, з пляшкою небесної води в руках, із посмішкою спостерігала за крокодилами-людоїдами, які безупинно билися у болоті. Її губи скривилися в підступній висміці.
Вона не хотіла наражати себе на небезпеку. Замість цього Су Ло попрямувала золоту лозу, яка повільно витягнулася вперед. Лоза обгорнула порцелянову посудину і обережно випалила її вміст на поверхню болота.
Коли небесна вода почала трястися, по цілій землі поширився надзвичайно привабливий духовний аромат. Для магічних звірів ця енергія була справжнім скарбом, який вселяє небачену силу.
Проте Су Ло не була впевнена, чи сподобається цей запах людям-людодам, тому вона влаштувалася зручніше і підпіривши підборіддя руками, та почала терпеливо чекати.
Спочатку крокодили з лютим бажанням блукали в болоті, щоб воювати між собою та чинити жахливу жорстокість. Але мало аромат досяг їх нюху...
Один за одним вони почали тягнутися до місця, де розлилася небесна вода.
Спочатку з'явилася одна тварюка, потім дві, три.
Десять, двадцять, тридцять...
Незабаром усе місце наповнилось чорною масою - щільною, нескінченним зграям лютих крокодилів-людодів. Від цього видовища у Су Ло по спині пробігли мурашки.
Небесної води було лише кілька крапель, а охочих — безліч. Що ж робити?
Битися!
Битва — найкращий спосіб з’ясувати, кому дістанеться здобич!
Су Ло не встигла пригадати, як крокодили кинулися один на одного в шаленій сутичці.
І це не просто бійка, а справжній бої!
Зеліще захопило дух. Су Ло не могла відірвати очей, її погляд був просто вражений.
Битва почалася швидко й так само, як і небесна вода з мулом та голкою, проковтнулася повністю.
Результати експерименту перевернули всі очікування Су Ло. Якщо крокодилам так подобається небесна вода, її план спрацює бездоганно.
Метод Су Ло був простий.
Але чи спрацює він, покаже тільки час.
Знову вона мусила покладатися на силу золотої лози.
Су Ло зробила глибокий вдих і, зосередившись на своїх очах, попрямувала вгору. Якось вона подолала сотні метрів.
Її дії були ретельно продумані: там, куди вона приземлилася, відпочивав один з крокодилів-людоїдів. Його голова була нахилена кінчиками пальців.
У цей момент натовп зявок зовні вибухнула криками:
— Боги, звідки взялася ця дурна дівчинка? Вона ж на голову крокодилові настала! Життя набридло?
— Багато героїв уже довели, що це найбезглуздіший спосіб! Звідти не повертаються!
- Шкода, звичайно, така красуня, а ось мізків не вистачає. Ех, пропаде зазря.
— Чи вона думає, що крокодили є ручними звірятками? Ніби вони дозволять їй спокійно топтатися по їх головах? Та це ж дикі, горді створіння! Надати їм на голову - ніби підписати собі смертний вирок!
Всі навколо були впевнені, що Су Ло приречена. Навіть промінь надії, здавалося, покинув її.
Ліню Баньлі, стоячи осторонь, злегка підйняв кутки губ. Його вузькі очі, що нагадують пелюстки фенікса, сяяли самовдоволеністю. Помахаючи віялом, він з ухмилкою вимовив:
— Ло, брате мій, не забудь про наше умовляння. Тисяча очок - це не жарти.
Ло Ічень лише трохи посміхнувся, не давши йому відповіді. Його погляд безперервно слідував за рукавом Су Ло.
Ніхто з позіхання не помітив, але він вловив кожну тінь на її обличчі.
Коли вона зісковзнула на голову крокодила, в її очах мигнули хиткі і урочисто - і це не вислизнуло з нього.
Але ось що спантеличило його: її справжня сила не дозволила здолати навіть одного з цих монстрів. Тож чого вона така щаслива?
Глава 1941
Хоча Ло Ічен і не міг зрозуміти її намір, це не похитнуло його віри в Су Лє.
Дуже часто вона дивувалася на всіх своїми вчинками. І, здається, цей раз не стане винятком.
Всередині болота Су Ло впевнено стояла на голові крокодила-людода. Всі чекали, що звір ось-ось збунтується...
І він не підвів очікувань!
Гнів спалахнув яскравим полум’ям!
Його очі налились кров’ю, і він отримав моторошне світло.
З оглушливим рівом він відчинив пащу, обкриваючи клики, і, різко розвернувшись, кинувся на Су Ло, цілуючись в неї гострими, як кинджали і зубами!
Але в цю саму мить...
Одне рух Су Ло перевернуло все з ніг на голову.
Коли крокодил розгорнувся, розкриваючи свою велику пащу, вона мітнула в неї тоненьку струмену води!
Звір завмер на мить.
Який солодкий аромат!
Він впізнав його.
Це була та сама духовна енергія, за яку він і його сородичі щойно билися на смерть!
Насичена, знайома, манлива!
Поки крокодила не було, Су Ло швидко схопила маленького пурпурного соболя і піднесла його до морди звіра, щоб той заговорив.
Малюк, як і багато інших представників свого роду, мав дар розуміти й людську мову, і язик тварин. Не гаючи часу, він змерз і швидко пробурмотів щось крокодилові.
І після цих слів крокодил відразу звивався, наче демони гналися за ним, і почав роїтися вперед із такою швидкістю, ніби перетворився на стрілу! Він мчав швидше за блискавки!
Су Ло ледве втрималася на ногах, її похитнуло, але вона вчасно відновила рівновагу. З легким трепетом вона трепала соболя по голові:
- Малюк, що ти йому сказав? Це було занадто... Неймовірно!
Собол зручно влаштувався у неї на плечі, гордо похитаючи головою:
— Да правду сказал! Що його дружки зараз прибіжать його грабувати!
І це була чиста правда, хоч і з деякими відтінком ворон'ячого карканья. Небесна вода витіснила густу духовну енергію, а нюх у крокодилів-людоїдів було гостріше собачого.
Не встигли вони відійти далеко, як ззаду їх наздогнала ціла армія переслідувачів. А попереду вже вимальовувалася чорна стіна - ще більше крокодилів, які готові перехопити здобич.
Ситуація ставала критичною.
Крокодил під ногами Су Ло заскукав від жаху, його лапи покосилися і він мало не знепритомнів.
— Хто ж тебе просив бути таким жадібним? — З легкою посмішкою запитала Су Ло, легонько плескнувши його по голові. — У любителів поживати здебільшого незавидна доля.
У цю мить десятки крокодилів бігли з усіх боків, оточивши свого незадавленого товариша щільним кільцем.
І в самому центрі цього кільця стояла Су Ло.
Снаружи, за світловим бар'єром глядачі нарешті прийшли в себе.
— Ну ось, я ж говорив! Той крокодил явно був ненормальним, раз слухняно тягнув його на собі. А тепер подивіться - інші оточили її!
- Скільки їх там? Сотні? Тисячі? Жаль дівчини, така красуня, а пропаде...
— Все, конец ей! Якщо вона виживе, відріжу голову і підставлю вам замість стільця!
Голоси зливалися в один загальний гул жалю і зітхань.
Було дуже жорстоко дивитися, як молоді крокодили терзали своєю гарною дівчиною. Навіть ті, хто заздрив її привілеєм або недооцінював її, зараз не могли стримати сліз.