Глава 1866
— Не сумуй. Ми скоро зустрінемося знову. Вір мені, добре? — Наньгун Люун м'яко переконував її. Але в глибині душі, як він міг зберігати спокій?
- Ти повинен йти? — запитала Су Ло.
— Тільки там існують темні поради, — з полегшенням зітхнув Нанґун Люнь.
Су Ло відчула смуток, але кивнула словами розуміння.
- Коли ти повернешся? — м'яко запитала вона.
- Коли тебе підвищить до гросмейстера-апотекаря, добре? — Широка гаряча долоня Наньгун Левуню ніжно доторкнулася бездоганного обличчя Су Ло, але він раптом дивно посміхнувся.
Як Су Ло не могла почути зміст його слів? Підсвідомо вона різко прийшла йому на ногу і сказала:
- І ти дражниш мене в такий час?
Адже вони домовилися, що коли Су Ло отримає звання гросмейстера-апотекаря, він зможе позбутися прихованої хвороби, яка мучила його роками. Су Ло завжди пам’ятала про це.
« Це правда, — сказав він. — Він серйозно подивився на Су Ло, бо губи Нанґун Левюня порозовіли ». — Коли я повернуся, ми одружимося, добре?
— Тобі справді треба йти? — Су Ло обняла Наньгун Люня за талію, притиснулася щокою до його грудей і прислу́халася до рівного й сильного б’яння серця.
Вона не хотіла відпускати його.
Навіть коли він був поруч з нею, вона весь час думала про нього. Після його відходу Су Ло не знала, як провести довгий день і ніч.
— Ло Ло, — Наньгун Людю зітхнув, але мовчав.
"Буюся, скоро на цьому континенті запанує хаос. Як же я, Нанґун Люунь, зможу захистити тебе без сили?"
Якби цього разу не прибули два могутні майстри, Наньгун Левуні і навіть уявити собі не міг, як би все закінчилося.
— Почекай, поки цей день прийде і я дозволю тобі жити безтурботно, так само як майстер захищає тебе, — Наньгун Левюні урочисто присягнув Су Ло.
Врешті-решт, його сила ще не досягла свого піку.
У порівнянні з рогом монарха ранг святого був ще надто слабкий.
Що ще могла сказати Су Ло? Вона лише міцно обняла Нанґун Левюня, не бажаючи відпускати його на мить.
Наньгун Левуні був поглинутий справами імператора Цізіна.
Коли він побачив смерть імператора Цезіна, його обличчя було спокійним і він не тремтів.
Після того як Бог зробив так, можна було відчути багато речей, у тому числі кров.
Подібно як Су Ло і Су Цзиань не були кровожерними родичами, так само Ненґун Левунь стояв перед імператором Цінзіном.
Інакше кажучи, імператор Цзин не був його рідним батьком. Ця правда принесла Наньгун Люню полегшення, але в його серці виникли сумніви.
Якщо імператор Цзин не був його батьком, то хто ж тоді його біологічний батько? Як він міг стати сином імператора?
Раніше можна було б розповісти про такі речі, а потім з'ясувати правду, але зараз... Наньгун Льоуні подивився на інших і повільно зітхнув.
Імператорська родина Нанґун впала, і тепер нікого не залишилося дати свідчення.
Су Ло уважно оглянув рану Бієнн Юіна. Його кров мала дивовижні властивості, коли він швидко заживав як зовнішні, так і внутрішні рани. Завдяки цьому рани Бієнн Юіна та інших членів команди швидко затягувалися.
Хоча рана ще не повністю зажила, вона вже почала рубцевуватися і, ймовірно, відновиться протягом трьох-п'яти днів.
— Ло Л ло... — На початку було Бієнн Юїн, лежачи в обіймах Цзи Ян, але не зміг вимовити ні слова.
Глава 1867
- Що? — запитала Су Ло, нехотячи глянувши на нього. - Якщо хочеш щось сказати, говори прямо, ми ж так добре знайомі.
Бієчен Юін розсміявся.
Цього разу Су Ло зробила йому послугу, і в нього з’явилося прохання.
— Я хочу поїхати в місто Чистилища, — сказав він з легкою серйозністю на обличчі.
Зазвичай веселий, він рідко бував таким серйозним, але тепер його слова були сповнені змісту.
— Я теж хочу піти, — підняв руку Лан Сюань.
— І я, — кивнув Аньє Мін.
- Чому ви всі так хочете туди? У місті Чистилища не так вже й весело, — недбало помітила Су Ло, міняючи ліки.
Бієчен Юін з урочистим виглядом подивився на нього:
— Скоро на континенті запанує хаос. Без абсолютної сили як ми можемо внести свою частку у цей критичний момент?
Рука Су Ло замерла.
— Ви всі знаєте про це? — запитала вона негремно.
Наньгун Ліюні розповів їй, що на континенті почали з’являтися сліди демона. Вона не очікувала, що всі теж помітили ці зміни.
— Тоді нам потрібно якомога швидше стати сильнішим, — каже Бієнн Юїна, як зорі, і він міцно стискав кулак. — Місто Чистилища, тільки почувши його назву, можна зрозуміти, що це не найкраще місце для проживання, але він має безпрецедентні можливості для розвитку сили, так що...
Біен Юін, Аньє Мін і Лан Сюань подивилися на Су Ло. Три пари чорно-білих очей пильно дивилися на неї, ніби бажаючи почути її відповідь.
— Ло Ло, ніхто не може привести їх сюди, крім тебе. Правила входу і виходу з міста Чистилища дуже суворі, Цзи Ян пильно подивилася на Су Ло.
Вона добре розуміла, що в очах майстра Су Ло займає особливе становище. Якщо вона скаже хоч слово, неважливо, наскільки складним він буде, майстер обов'язково візьме його до уваги.
- Раз вже ви всі хочете йти... Тоді я спробую, - Су Ло не наважилася сказати більше.
Насправді, вона і сама відчувала себе не в своїй тарілці, коли її попросили самостійно просити майстра міста.
Після цього група вся засідалась і почала очікувати повернення двох могутніх майстрів.
У той час Су Ло поставила запитання: чому їх зловив Дунфан Сюань? Невже всі предки їхніх сімей зникли?
Біен Юін був особливо розлючений.
— У той час Дунфан Сюань і старий предок сім’ї Лі об'єднали свої сили для таємного нападу. Двоє моїх пращурів не змогли протистояти їм і були важко поранені. Ан’є і Лан пережили майже те саме — очі хлопця були червоними від гніву.
Якби не підлий бій між Дунфан Сюанем і предком сім'ї Лі, як би вони могли так жорстоко програти?
Але поки вони згадали і вирішили об'єднатися, було пізно, і всі предки вже лежали без сил.
Почувши це, Су Ло лише співчутливо усміхнулася.
Битва між міським майстром і гросмейстером Ронг Юнем закінчилась.
Зрештою, хоч би з невеликим привілеєм міський майстер здобув бажану перемогу.
Майстер Ронг Юнь мав невелику перевагу, бо витрачав свій час на створення ліків.
На обличчі міського майстра з’явилася ледь помітна усмішка, виблискуючи тоненькими губами.
Гроссмейстер Ронг Юнь залишався невгасимим:
- Вона може відправитися в Чистилище, але їй доведеться йти як звичайному учневі.
- Чому? — запитав міський майстер без тіні занепокоєння на обличчі.
Він не балував цю дівчину протягом багатьох років, але намагався дати їй можливість відчути себе принцесою серед десяти тисяч людей. Чому вона повинна йти, як звичайний учень?
Майстер Ронг Юнь вимовив всього два слова спокійним тоном:
— Їй потрібно стати сильнішою завдяки практиці.
- Ця дівчина під моїм захистом. Це не повинно бути настільки складно, що міський майстер виготовляв його руками і подався у свої справи.