(прим. пер.: Вибачте за тижневу відсутність, було занадто багато справ + купа інших проектів, зараз знову буду намагатися викладати нові глави в попередньому темпі. Приємного читання!)
Розділ 1836
Лі Яояу була розлючена. Вона розуміла, що тепер не може нічого змінити.
З бігом часу Дунфан Сюань повертався з новими відомостями. Кожного разу він приносив щось корисне.
Бієчен Юїн прокинувся у підземеллі, де вони були. Коли він побачив своїх братів разом, то не міг зрозуміти, чи відчуває вони радість і смуток.
— Старший третій, старший четвертий, чому ви обидва тут? — Він жартома запитав, притулившись до залізного пруту і вставивши соломинку в рот.
- А хіба тебе не зловили? — Відказала Лана Сюань, усміхаючись Бієнн Юину.
Молоді люди не схильні до паніки, і навіть якщо їх тримали в полоні, вони ніколи не відчували великого занепокоєння.
Ніч була тихою і спокійною.
Він насупився і, подивившись на Бієчена Юіна, запитав:
- Коли повернеться другий брат?
Дунфан Сюань повідомив, що другий брат мертвий і Ан’є Мін спочатку не повірив йому. Але коли він побачив безтурботний вираз обличчя Біечен Юїна, то повністю заспокоївся.
— Другий брат повинен повернутися, коли прийде час, — з усмішкою сказав Бієнн Юїн.
Він не знав, коли це станеться, але був впевнений, що хороші дні Дунфан Сюаня не будуть тривати довго.
Підземель був дуже задоволений.
Неподалеку від нього Дунфан Сюань злегка нахмуріл брови.
Невже Наньгун Левуні повернеться?
Думка про це викликала у нього занепокоєння, але він відразу ж відкинув її.
Неможливо, те що він бачив на власні очі не могло бути брехнею.
З такою силою, не кажучи вже про Нанґун Люне, навіть гросмейстера Ронг Юнь не зможе захистити його?
Але чому Бієнн Юїн був такий рішучий? Дунфан Сюань був спантеличений.
Лі Яояу, до цього пильнувала мовчання і заговорила:
- Старший брат! - Вийшла з легкою прохолодою. - Ці люди все ще можуть бути корисними?
Дивлячись на привида, схожого на Лі Яояо, Дунфан Сюань злегка насупився і відповів:
- Вони марні.
Раптом він відчув себе непереможним у цьому світі.
Відсутність супротивника — це найсамотніше почуття.
Якби Наньгун Льоуні був живий, ситуація була б іншою. Принаймні, у нього був би противник.
— Куча марного сміття, — з погордою сказав Дунфан Сюань.
Він збирався знищити сім’ю Аньє, палацові зали Біечен і Палац Зеленого Нефрита.
Захопити цих людей живими було б образою.
- Тоді вбий їх, гаразд? — Лі Яяо з жалем подивилася на Дунфан Сюаня.
Але серце Дунфан Суаня було спокійним.
— Зачем? — З цікавістю запитав він.
Лі Яояу вже придумала причину:
- Перший старший брат, інші в порядку, але Цзи Ян... Вона так молода, але її сила вже досягла піку 10-го ранга. Вона неймовірно талановита, чи не так? Хіба перший старший брат досяг 10-го рангу у віці Цзи Ян?
Ця пропозиція, як остання соломинка, миттєво схилила чашу ваг.
Справді, у віці Цзи Ян Дунфан Сюань не міг досягти її нинішньої сили.
У очах Дунфан Суаня засяяла тінь заздрості.
Лі Яо, спостерігаючи за цим, відчула гордість.
Вона добре знала Дунфан Суаня і його найпотаємніші почуття. Найбільше він ненавидів людей, які були його талановиті.
— Ну що ж, раз Яо Яу не хоче, щоб вони жили, тоді вб'ємо їх усіх. Ха-ха-хо! — Викрикнув Дунфан Сюань, обіймаючи Лі Яояу за тонку талію. Потім він вказав на в’язницю та холодним голосом і наказав: « Дайте їм поїсти сьогодні ввечері, а завтра убийте їх усіх!
Глава 1837
Дунфан Сюань навмисно говорив голосно, щоб його почули. Він хотів, щоб вони здригнулися від страху і жаху...
Знаючи про неминуче знищення, вони не могли нічого зробити, окрім того, як чекати своєї години. Такого жаху було достатньо, щоб зламати навіть найсильніший воїн.
Дунфан Сюань з радістю спостерігав за тим, як падали його вороги.
Як тільки він сказав ці слова, шум у підземеллі раптово вірш.
Дунфан Сюань був надзвичайно задоволений результатами. Потім він обійняв Лі Яояу за тонку талію і, сміяючись від радості, пішов геть.
У підземеллі брати з жахом дивилися один на одного.
« Тепер це серйозна проблема », — нахмурився Ан’є Мін.
Він відчував, що на цей раз Дунфан Сюань був сповнений рішучості.
Бієчен Юїн, затиснувши рот рукою і промовив:
- Це все моя мова винен, що я Дунфан Сюаня підначив.
Тепер брати не могли протистояти Дунфан Сюаню. Тільки Наньгун Люуні міг би здолати його.
Хоча всі знали, що Наньгун не загинув, він і Су Ло тимчасово залишалися на Тайній Території Бродяче Дракона, і ніхто не міг передбачити, коли вони повернуться.
Якщо вони не встигнуть повернутися, Дунфан Сюань розріже братів на шматки і висушить їхні трупи на сонці.
— Що ж нам робити? — Лин Сюаня поблизело від хвилювання.
— Здається, нам залишається тільки чекати смерті, — почувся ледачий голос Цзи Ян з кута.
Лі Яояу, яка ненавиділа Цзи Ян, отруїла всю їжу.
Деякий час тиша панувала в підземеллі.
Того вечора їжа була прекрасною. Брати безтурботно насолоджувалися розкішною останньою їжею.
Час пролетів непомітно, і наступного дня загоїлося ранкове світло.
Однак Наньгун Люні все ще не повертався.
Вже було за обідом.
Дунфан Сюань зручно розташувався на широкому стільці і, придивившись до очей, спостерігав за молодими людьми, які стояли перед ним.
— Біен Юин, Аньє Мін, Лан Сюань, Цзи Ян... — З усмішкою на губах, Дунфан Сюань по черзі вказав на кожного з них. - Тепер у вас є два варіанти.
Цзи Ян кинула на нього виразний погляд. Однак здавалося, що Дунфан Сюань не помітив цього. Він продовжував посміхатися і сказав:
— Перший варіант - смерть. Другий - життя.
— Як це смерть і як воно є життям? — спокійно запитав Аньє Мін, його тон залишався незмінним.
— Смерть — це просто. Вам не потрібно нічого робити. Просто чекайте своєї участі. А що стосується життя... — З усмішкою на губах продовжив Дунфан Сюань. - Це теж дуже просто. Останній з вас, хто залишиться живим, отримає можливість жити. Я, Дунфан Сюань, даю гарантію.
З цими словами він плескав себе по грудях, наче даючи урочисту обіцянку.
Як же злий цей хлопець!
У глибині душі Бієнн Юін відчував до нього щиру ненависть.
Це була перемога, яку не заплямували меч навіть ціною внутрішніх чвар!
Тільки Дунфан Сюань міг придумати такий порковий метод.
- Ну що? Ви готові померти чи хочете жити? Якщо ви хочете жити, то приходимо до Дунфана Сюань. Він був у захваті від своєї геніальної ідеї.
Йому було надзвичайно приємно спостерігати за тим, як ці так звані брати Нанґун Люня б’ються один з одним, немов собаки за своє життя!
Це видовище сповнювало його нестримними веселощами.
За наказом Дунфан Сюаня всім четвертим були вручені холодні мечі.
Біжен Юін першим взяв меч в руки.
Ан’є Мін трохи похитнувся, але потім пішов за ним.