Глава 1798
Тепер Су Ло була на дев’ятому кілометрі. Спочатку вона не могла тут дихати і навіть стояти, але зараз, стоячи на тому ж місці, вона відчувала лише легкий тиск.
Не дарма маленький Камінь говорив, що цей міст душі - це одне з кращих місць для культивації в її житті. Якби вона не боролася з власним тілом, її розвиток не просунувся б так швидко. Крім того, невідомо, скільки часу знадобиться для досягнення техніки гравітації простору.
Су Ло встала і байдуже подивилася на полум’я душ, яке постійно стежило за нею. Воно спостерігало, як Су Ло стає сильнішим. У цей час воно не могло змиритися і прийняти це, бо йому здавалося, що Су Ло має надію пройти міст душі.
Су Ло холодно посміхнулася.
Після того як вона збільшила свою силу, її рана відновилася до попереднього стану. Поки внутрішні пошкодження, отримані від хвороби, не стануть очевидними і не викличуть проблем, її сила повинна бути на пікі.
9100 метрів.
9200 метрів.
9300 метрів.
Кроки Су Ло були розмірними, не швидкими і не повільними. Навіть якщо вона робила лише один крок, її тіло злегка тремтіло.
Коли Су Ло досяг 9400 метрів, вона повільно зупинилася. Коли вона досягла цього кордону, шлях вперед знову став важким. Непереможний бар'єр, наче невидима стіна блокував її на місці.
На обличчі Су Ло виступили ще один шар поту, але непогамовна життєва сила та тверде переконання змусили її знову зробити крок вперед. У той же час недіяльності технології простору тяжіння раптово поширилися, покривши її тіло.
Ця недавно досліджена техніка, цей козир не був викопаний Су Ло до цього моменту.
9500 метрів.
9600 метрів.
9700 метрів.
9800 метрів!
На кордоні 9800 метрів Су Ло зупинилася вдруге.
Цього разу її зупинка була набагато тривалішою, ніж раніше.
Хоча тиск зменшився, але в цьому місці він все ще був нестерпним. Су Ло відчувала, як її ноги тремтять, і вона ледве зберігала спокій.
Вона підняла голову і побачила, що до кінця моста залишилось лише 200 метрів. Зазвичай вона долає цю відстань в мить ока, але зараз, здавалося, ця відстання здавалось прірвою, глибиною з Маріанську западину, яку вона не могла подолати.
Але як вона могла здатися? Сула Ло глибоко зітхнув і, стиснувши зуби, продовжувала свою подорож попри труднощі.
9 900 метрів!
Коли вона досягла 9 900 метрів, на неї несподівано зрушилась сила - силенна гір та потужних цунамі. Через цю зміну Су Ло ледве не відскочила назад!
Але у неї був досвід. Вона тримала полум’я душі поруч із собою, дозволяючи вітру дути, а цунамі ревіти. Залишилося лише сто метрів, останні 100 метрів!
До цього моменту всі можливості, які у Су Ло були вичерпані. Єдине, на що вона могла розраховувати була її власна сила волі.
Глава 1799
Су Ло з сильним зусиллям зберегти рівновагу і поставити стопу на поверхню землі. Це був дуже важкий рух, від якого все тіло Су Ло покрилася іспанкою від напруження.
Вона з зусиллями опустила ноги і нарешті просунулася ще на один метр. Але на її шкірі, як і раніше, залишився тонкий шар кривавих кульок.
Навіть за допомогою технології Простірної гравітації вона не могла протистояти цьому шаленому полум’ю душі.
Полум’я душі було в хвилюванні і шаленості, оскільки до Су Ло залишалося не більше сотні метрів. Щоб заблокувати її, вогні душі, які раніше не билися разом, тепер міцно об'єдналися.
Су Ло була схожа на самотній вітрил у морі.
Нарешті, вона зробила ще один важкий крок.
9930.
9950.
9970...
Кожен крок був подібний до вогню, кожен крок — важкий, як смерть. Проте Су Ло, стиснувши зуби, продовжувала рухатися вперед. Пот змішався з кров'ю, внутрішні пошкодження ставали все глибше, тіло розривала біль, а в горлі ніби стояв ком, але вона наполегливо йшла крок за кроком до останнього сходинку!
9999 метрів!
Цей останній крок здавався таким важким, як шлях до неба!
Але Су Ло глибоко зітхнув, і в її очах запалилася надзвичайна рішучість та наполегливість! Навіть якщо вона помре, то зробить цей крок! Ніщо не може зупинити її!
У цей момент її очі сяяли, як зірки, а груди сповнювали велику впевненість у собі.
10 000 метрів!
Після дев'яти випробувань Су Ло нарешті змогла подолати останній метр і вийшла на рівний майданчик!
Незабаром тиск швидко зник, наче приплив, а повітря наповнилось поезією.
Су Ло відчула, як її тіло стало легким, наче вона ось-ось злетить. Але вона не могла літати. У цей момент вона сиділа на землі, задихаючись від браку повітря. Але попри всі труднощі її переповнювало почуття радості, і вона не могла стримати сміх.
Вона вперше не використала короткого шляху, а поклалась лише на свою волю і наполегливість, сміючись до самого кінця. Це відчуття було настільки приємним, що навіть вона сама була зворушена.
Коли Су Ло відпочине трохи, вона почекала поки її тіло відновиться і повільно встала. Вона повернулася і пішла вперед, бо часу залишалося зовсім небагато.
Позаду неї незліченні вогнінних душ гнівно кричали і тривожно сварилися, але Су Ло не звертала на них уваги і продовжувала свій шлях, не озираючись назад.
Мало - помалу її голос за спиною стемніли. Але попереду її чекала невизначеність і небезпека. Чи було так легко добути перший вогонь на початку створення неба і землі?
Залишився лише одну годину.
Су Ло думала, що, подолавши міст душі, вона зможе знайти Червоний Лотос Юнь Л. Але тепер вона зрозуміла, наскільки її колишні сподівання були занадто наївними.
Попереду її чекав нескінченний простір.
Не було видно ні пилку, лише білі простори.
Де ж Червоний Лотос Юнь Ло? Су Ло стояла нерухомо, нахмурившись, але її погляд залишався непохитним.
Пригадавши, що потрібно дати ліки мертвим коня*, Су Ло дістала з рукава карту.
(* - іди по допомогу: у безвиході продовжувати робити все можливе).
Про що вона тільки не подумала!