Глава 1768
Як сказав маленький Камінь, Дунфан Сюань віддав свої кришталеві камені маріонетці Боївого Бога. Але це не принесло результатів.
Це спонукало Су Ло розсміятися.
Тепер маріонетка крок за кроком йшла за Дунфан Сюанем, перебуваючи всього в кроки від нього.
Вираз обличчя хлопця став жахливим, коли він зрозумів, що відбувається. У його голові промайнули почуття шоку, страху і непорозуміння.
На противагу цьому, Марія була Богонеткою Бітви, а її обличчя стало ще жорстокішим. Дунфан Сюань усвідомив, що ситуація не йде на його користь, швидко повернувся з наміром втекти. Але вже було запізно.
Довга рука маріонетки схопила Дунфан Сюань, і він опинився в її владі. Ноги хлопця витягнулись, і він почав безпорадно чинити опір без можливості використати свою силу.
Су Ло, спостерігаючи за цим, була в захваті, відчуваючи, як її удача то змиває, то падає.
Маріонетка підняла Дунфан Сюаня, міцно утримуючи його в повітрі. Потім, зібравши всю свою силу, вона з великою швидкістю зірнула його геть! Порив вітру пронісся по окрузі, і тіло хлопця з неймовірною швидкістю відлетіла назад.
"Бах!" — Відкрилось ясний звук тяжкого падіння на землю.
Дунфан Сюань впав далеко-блуди, з рота хлинула кров. Він спробував встати на ноги, але через важкі рани не міг зробити це, лише важко боровся.
Як і раніше, після цього руху маріонетка Бога Бітви застигла на місці . а потім її фігура похитнулася, і задниця торкнулась землі! Стільки кришталевих каменів могли підтримувати її енергію тільки на один рух, не більше.
Су Ло з жалем подивилася на маріонетку, а потім розвернулася і швидко кинулась на Дунфан Сюаня, наносячи одну атаку за іншою. Така чудова нагода була короткою спалахом. Вона не могла дозволити Дунфан Сюаню знову вислизнути. Але навіть поранений Дунфан Сюань залишався сильним противником. В бою з Су Ло він міг трохи вище її.
В якийсь момент Су Ло вдалося вислизнути від нього. Вона пильно дивилася на Дунфана Сюані, який утікав від неї. Потім вона обернулася і подивилася на маріонетку Бога Бітви, яка сиділа на землі. На лобі дівчата виступив піт.
Вона на мить замислилася, але потім швидко побігла до маріонетки. У цей момент у неї не було кришталевих каменів, але все ще залишалися предмети, наповнені духовною силою. Під час першого випробування вона отримала багато нагород і майже повністю спустошувала свій простір.
Су Ло дістала три скарби і дала їх маріонетці Бога Бітви. У результаті вона знову знайшла життя.
Коли Су Ло відправила маріонетку в погоню за Дунфан Сюаннем, його фігура вже зникла з вигляду, але вона не засмутилася, адже вміння марионетки до стеження і її швидкість були дійсно приголомшливими.
Су Ло зупинилася і вирішила діяти самостійно. З витонченою груцією вона розвернулась і, наче помаху чарівної палички, опинилася на плечі маріонетки. Віддавши наказ, вона пішла за Дунфан Сюанем.
Удача була на їхньому боці.
Дунфан Сюань так швидко втік, що це дуже вразило. Якщо б у нього був час, він би зупинився і підліпив свої рани, але в цій ситуації це було неможливо.
Раніше він біг за Су Ло, а тепер все було навпаки. Його швидкість була настільки низькою, що він сам собі здавався жалюгідним і негідним.
Дунфан Сюань вирішив не повертатися по первинному маршруту, бо за ним гналися.
Наньгун Левюнґ, наче тигр, шукав здобичі. Тому, розуміючи, що все втрачено, він попрямував до чорного озера.
Перетнувши чорне озеро, він побачив перед собою величезний лабіринт.
Глава 1769
Земляна стіна, пофарбована в жовтий колір, була вражаючим видовищем. Неможливо було визначити, з якого матеріалу вона була створена, але її твердість і міцність були настільки великими, що навіть удар Дунфан Сюаня не зміг би залишити на ній слідів.
Дунфан Сюань звернув свій погляд на вхід в лабіринт, потім повернув голову і побачив, що Су Ло швидко наближається до нього, сидячи на плечі маріонетки.
Не задумуючись, Дунфан Сюань прискорився до максимуму, немов куля, пронизуючи повітря.
Су Ло встигла помітити чорну точку, яка хиталася за межами лабіринту, але в мить вона зникла. Тепер дівчина затурбована. Вона дістала маріонетку Бога Бітви і голосно наказала:
- Швидше, швидше! Ще трохи, і буде занадто пізно!
Су Ло знала, що дороги в лабіринті були заплутаними і якщо Дунфан Сюань вже увійшов, то знайти його буде дуже важко.
Дунфан Сюань був обізнаний з справами старійшини передків Мо, і якщо вона дозволить йому покинути Тайну Територію Бродяче дракона живим, це стане великим лихом для Су Ло. Тому, незважаючи ні на що, вона повинна була його перехопити.
Су Ло закликала маріонетку Бога Бітви, щоб швидко рухатися вперед, але, коли вона прискорила хід марионетки і досягла лабіринту, постать Дунфан Сюаня вже зникла далеко.
- Ненавиджу! — тихо выругалась Су Ло.
Дороги в лабіринті переплітаються, утворюючи заплутані лабіринти. Як же нам знайти правильну дорогу серед цих заплутаних шляхів? Це було дуже важким завданням.
Су Ло не могла не опустити голови, щоб запитати ради у маріонетки, але здається, крім здатності споживати величезну кількість кришталевих каменів і цього неймовірного руху, в марионетки не було інших розумів. А вже технологія, яка дозволяє йти по сліду, і піддатливо була недоступна.
Су Ло з сумом зітхала, підняла голову і подивилася на три дороги, які розходилися перед нею.
Три шляхи, три різні напрямки. Який з них обрати? Ніхто не міг дати їй однозначної відповіді на це запитання.
"Просто піду вперед", подумала вона, заплющуючи очі. Після того як вона відкрила їх, у них з’явилася рішучість.
Подорож попереду була повна поворотів і вигинів, аж поки не дійшов до чергової розвитки з трьома дорогами.
Су Ло кожного разу вибирала шлях прямо перед собою і слідувала ним до кінця. Але на цьому шляху вона не помічала жодних слідів Дунфан Сюаня. Де ж він зараз був? З тих пір як він увійшов в лабіринт, він відчував себе як суха риба, яка опустилася на дно моря. Життя навколо нього наче застигло, і він насолоджувався короткою хвилиною відпочинку.
Су Ло продовжувала свою подорож, але Дунфан Сюань не рухався довгий час. Після десятої стадії він зупинився. Відчувши навколо себе ауру живих істот, він сів, схрестивши ноги, і занурився в стан зцілення.
Хоч би як старалася Су Ло, вона не могла наздогнати Дунфан Сюаня. Відстань між ними постійно зростала.
Минали дні, а Су Ло не могла знайти його і ставала все більш стурбованою.
Тим часом Дунфан Сюань, отримавши достатньо часу для відновлення, швидко загострив свої внутрішні пошкодження. Хоч він не був повністю зцілений, то таки повернув близько 80 процентів своєї сили.
В один з днів Дунфан Сюань повільно відкрив очі, його погляд був зловіснішим холодним і безжалісним.
– Су Ло... Помста — це холодна страва, яка прошепотіла.
Тепер Су Ло захищала і підтримувала маріонетку Бога Бітви, і Дунфан Сюань не міг завдати їй шкоди. Але одного дня він змусить Сузан заплатити за свої помилки.
Дунфан Сюань встав і повернувся, маючи намір покинути цей лабіринт, який викликав у нього дуже погане передчуття, але коли він вже збирався йти перед ним, з'явилася холодна фігура.
- Наньгун... Луюнь... - Побачивши цю прекрасну фігуру, яка випромінює силу, Дунфан Сюань відразу ж насопався!