Глава 1758
- Це правда? — Су Ло з подивом глянула на нього: « Чий кулак настільки потужний, що може створити величезну лавову печеру одним ударом?
Маленький Камінь, не в змозі вимовити що-небудь, сказав слабким голосом:
- Якщо я не помиляюся, то це повинна бути маріонетка Бога Бітви. Але навіть якщо я скажу: "Маріонетка Бога Бітви", ви, мабуть, не можете уявити собі це. Тому що цей вид маріонеток вже зник зі світу.
- Правда? - Су Ло відчула легкий жаль.
- Якби маріонетка Бога Бітви все ще залишалася тут, то ми обидва напевно б загинули — маленький Камінь з обуренням вислизнув погляд на Су Ло: — Територіальне почуття маронетки Бога Битва дуже сильно. Більш того, її бойове почуття також неймовірно.
- Правда? — Я повторила Су Ло з здивуванням.
Раптом неподалік почувся звук кроків.
- Що це? — Її очі були невинні і переповнені подивом.
Хто б міг подумати, що в цей момент маленький Камінь не може стриматися, закричить на Су Ло:
- Заткнись!
Су Ло була приголомшена раптовим криком, який пролунав поруч з нею, і здивовано подивилася на маленький Камінь. Але в цей момент він був схвильований навіть більше, ніж вона:
- Заткни пельку!
- Що сталося? — Су Ло обережно запитала, чому вона так поводиться. Вона помітила, що ставлення Малого Каменя до неї змінилося надто різко. За її спогадами, він ніколи раніше не був таким обережним.
- Цей звук ставав все голоснішим і гучнішим... - колір обличчя Малого Каменя відразу ж збліднув.
- Що відбувається? — Занепокоєння Су Ло наростало, і вона почала нервуватись.
- Ну ти, подруга, везе ж тобі! — Маленький Камінь аж заричав від злості. - Ти ще смієшся хвалитися, що ти везуща? Та на вулиці можна зустріти людину, у якої вдача в сто разів крутіша за твою!
Гнів Малого Камня був дуже сильний, але Су Ло все ще була збентежена. Вона все ще не могла зрозуміти, що сталося. І на що ж злився маленький Камінь?
За клацанням, який розходився все ближче і ближче, маленький Камінь нарешті сказав:
- Якщо я не помиляюся, цей звук ... Мусить бути... Видана маріонеткою Бога Бітви...
– Ты... - Су Ло здригнулася. - Марионетка Бога Битви? Хіба ти не казав, що їх більше немає у цьому світі?
Ці слова були мов ляпас.
Маленький Камінь з зарозумілістю глянув на Су Ло:
- Це ж Тайна Територія Бродячого Дракона, а не цілий континент. І взагалі, звідки мені було знати, що маріонетки Бога Бітви все ще існують, та й так багато років потому!
- То що ж нам тепер робити? - Су Ло простягала руки. Якщо одним ударом кулака можна розбити таку велику лавову печеру, наскільки ж потужною повинна бути ця сила? Можливо, вона була б сильніша за Дунфан Сюаня.
- Чого ти гальмуєш? Біжи негайно! - Маленький Камінь підштовхнув Су Ло.
Сут Ло була збентежена, бо єдина дорога до спасіння лежала на поверхні озера. Однак вона розуміла, що на поверхні Дунфан Сюань, мабуть, влаштував пастку і чекав, коли вона потрапить на його гачок. Якщо вона підніметься наверх, то чи не опиниться в самій пастці?
У цей момент в її голові пролунав різкий голос Малого Каменя:
- Маріонетка знає свою територію як свої п'ять пальців! До того ж, вона сильніша за Дунфан Сюань. Що вибереш?
Сила, що перевершує силу Дунфана Сюань? Су Ло була настільки пригнічена, що мало не знепритомніла.
Тепер перед нею лежав вибір дороги, яка в дев’яти випадках з десяти могла призвести до смерті.
- Бежим! – вигукнула вона, безпорадно розвернулась і поспішила геть.
Глава 1759
Поки Су Ло бігла, вона не могла повернутися і подивитись. Її очі ледь не вилізли з орбіт від подиву, коли вона побачила, що від маріонетки Бога Бітви залишився тільки скелет.
Ця маріонетка була майже триметрового росту, а її тіло було худим і загубленим. Єдине, що нагадувало людську фігуру, — кам’яний каркас білого кольору.
Хоча каркас виглядав простим, він все - таки виховував людей. Су Ло, тільки подивившись на нього, відчула, як її волосся стало дибки.
Здавалося, що маріонетка була живою. Коли Су Ло повернула голову, щоб подивитися на неї, вона підняла на нього криваво-червоні очі, які видавалися густим кров'яним туманом, невиразним і запахом крові.
Від одного погляду у Су Ло закрутилася голова.
Крім того, ця маріонетка Бога Бітви видала дивний сміх, який викликав мурашки по тілу дівчини.
Су Ло, не задумуючись, розвернулась і побігла вгору, до поверхні озера. У порівнянні з Дунфаном, ця маріонетка Бога битви вважалася для неї набагато небезпечнішою.
У боротьбі з Дунфан Сюанем Су Ло могла покладатися на свої стратегії, інтелект і навички. Але перед цією могутньою маріонеткою, яка воліла розв’язувати проблеми за допомогою сили, вона була зовсім безпорадна.
Травми, отримані Су Ло, поступово загоїлися і тепер вони не перешкоджали її рухам. Незабаром вона досягла поверхні озера. Позаду її переслідував маріонетка Боївого Бога, не бажаючи відпускати. На березі озера стояв Дунфан Сюань і нерухомо чекав. Цього разу їй не потрібно було поспішати з рішенням, але Су Ло не мав часу.
Не встигши додуматися, її тіло раптово змило в повітря і вилетіла з чорного озера. Дунфан Сюань вже відчув легке коливання і, добре знаючи ауру Су Ло, відразу зрозумів, що це вона. Він без коливань навів потужний удар прямо в лоб дівчини!
Але Дунфан Сюань все ще помилявся у своїх судах.
На той час майже всі рани Су Ло були повністю загоєні. У цей вирішальний момент, коли доля висіла на волосинці, він знову знайшов неймовірну швидкість. Отже, коли Дунфан Сюань атакував, тіло Су Ло відвернулося.
Невже його атака виявилася даремною?
Ні, вона принесла багато користі.
Дунфан Сюаня не тільки втратив успіх, але й залежав від подальшої долі битви.
Су Ло ухилялася від атаки, але за його спиною все ще стояла маріонетка Бога Бітви.
І ось, коли вона пішла від удару, а Дунфан Сюань вже збирався завдати свій, маріонетка Бога Бітви по своїй дурості вийшла вперед.
Роздався гучний лязок - вбивствний удар прийшов прямо в лоб маріонетки і з її чола повалив зелений дим!
Дунфан Сюань, побачивши це, був у повному замішанні. Він пильно вдивлявся у особу, чия голова щойно з'явилася і відразу була розбита про водну гладкість.
Через занадто швидкий вибух Дунфан Сюань не встиг розглянути, що це було за створення.
Су Ло огорнулася і побачила, як маріонетка Бога Бітви втратила свідомість від руху Дунфан Сюаня. Вона була вражена.
"Щось вона дохленька", - подумала вона.
Якби вона знала, що маріонетка може бути знищена за один удар, то не стала б так поспішати. Адже достатньо було одного удару, щоб вона опустилася на дно озера.
У цей час маленький Камінь з недовірою дивився на брижі на поверхні чорного озера... Очевидно, ця маріонетка дала йому зрозуміти, що вона виявилося не дуже-то сильною.
Вираз обличчя Маленького Кам’яна змінився: спершу він став похмурим, потім у ньому з'явилися невиразні проблиски і раптово в його очах загорівся світло!