Глава 1732
Тільки закінчивши говорити, Су Ло відчула порожнечу на макушці голови Дунфан Сюаня. Вона відразу ж зрозуміла:
"Він розробляв свій Кристал духовного поглинання"
- Він прийшов за твоїм кристалом, тупиця, — маленький Камінь подивився на Су Ло поглядом, що не знає порятунку.
брови Су Ло були напружені.
Бієчен Юін та інші використовували всі свої сили для культивування і просування по службі. Якщо вона почне сваритися з Дунфан Сюанем, це неминуче вплине на них. Безумне втручання може призвести до серйозного приступу божевілля. Су Ло не хотів такого розвитку подій. Дунфан Сюань міг повністю ігнорувати Лі Аочена і Ло Хаоміна, але Су Ло не могла заважати групі Бієнн Юина.
Що ж робити? Її думки швидко загордилися в пошуках способу подолати цей підводний камінь.
Маленький камінь міг вийти назовні, але його сила була такою ж, як у Дунфан Сюаня. У такому разі їхня безпорядка була б ще сильнішою. Чим більше Су Ло розмірковувала, тим сильніше злилася на Дунфан Сюаня. У той критичний час, щоб не дозволити іншим культивувати та просуватися по кар’єрній драбині, було рівносильно вирізати цілу сім’ю.
Але вона не встигла подумати, що робити, як Дунфан Сюань почав атакувати.
Не встигла Су Ло опам’ятатися, як пролунав тихий звук, і довгий меч у руці Дунфан Сюаня опинився всього за кілька сантиметрів від неї.
Як швидко! Біле світло так швидко спалахувало, що звичайна людина не встигла б зреагувати!
"Дзинь!"
Не встигла Су Ло поворухнутися, як меч Чен Ін, в якому вже сконденсувався дух, підприємливо рвонув назустріч цьому крижаному меча! Зброя зіштовхнулася чоло в лоб, і відразу ж полетіла іскри, а духовна сила довкола зметелася, створюючи хвилі хаосу.
Су Ло помітила, що Біен Юїн — це одна з найбільших змін у житті і виснував повний рот крові.
Побачивши ж Су Ло зненавиділа Дунфан Сюаня ще більше! Якби вона знала про це раніше, то попросила б Наньгуна вбити його раніше для того, щоб покінчити з усіма неприємностями. Щоб він не перешкоджав людям у критичний час!
- Хіба тобі не потрібен Кристал духовного поглинання? Ми можемо обговорити це питання, коли Су Ло показала на Кристал духовної поглинання в голові і з усмішкою подивилася на Дунфан Сюаня. Тепер для неї було найважливішим — потягнути час.
У очах чоловіки промайнула насмішка:
- Кристал духовного поглинання? Відмінно, віддай його мені! - Тіло Дунфан Сюаня піднялася і з великою швидкістю міталося до Су Ло.
Його п’ять довгих пальців раптово вхопилися за її макушку! У той час Су Ло підняла очі і ясно побачила, як в його очах спалахнула кривава мета!
Невдовзі вона зрозуміла, що йому потрібен не лише кристал духовної поглинання. Він все ще хотів здійснити план вбивства двох зайців одним махом і позбавити її життя!
Су Ло хотіла відступити, але на дні духовної Річки вона не могла скористатися телепортом і тому відступати було просто нікуди. Здається, що вона тільки змогла покінчити зі Старою Зрадкою Мо. Ця думка промайнула в її голові, і вона прийняла рішення, але цього разу пролунав тихий тріск.
Чув лише тихий звук, подібний до тріски!
У наступній мить чудові очі Су Ло широко розкрилися. Аж ось вона побачила, що Дунфан Сюань, який був дуже близько до неї, був відброщений ногою! Хтось відпихнув його, чому той полетів далеко-близнюк.
Су Ло знала, що людина, яка має таку грізну силу, крім Нанґун Левюня, більше не мала.
Тонкиї руки обхопили струнку талію Су Ло. У її вуха пролунав холодний голос, в якому відчувалася глибока стурбованість:
- Дівчинко, ти поранена?
У очах Су Ло відлилася глибока занепокоєність:
- Я в порядку, а ось ти...
Ці два чоловіки були дуже близько одні до одних. Су Ло підняла голову і відчула тепло подих, що виходить з його носа. Крім того, вона відчувала хаотичну аура від тіла Наньгун Люня.
- Я збиралася перейти в ранг Святого, а тут таке... - Су Ло з тривогою подивилася на нього, в її гарних очах читалася тривога і роздратування.
Глава 1733
Вона дуже переживала за нього. Очевидно, що він міг просунутися вперед але насильно придушував це заради неї. Це дуже погано вплинуло на його тіло, а її засмучувало те, що він завжди міг допомогти їй у вирішальний момент. І кожен раз вона приносила неприємності в найсуворіший для нього момент...
— Нічого страшного, щоб почати з цим виродком, — ясний і холодний погляд Нанґун Левуня був насичений іншим світлом.
Його довгі, стрункі і прямі ноги повільно попрямували до Дунфан Сюаня.
Дунфан Сюань відлетів далеко в сторону, щоб не отримати ще один удар ногою, але загалом його сила зросла до ранга Командора, і він вже не виглядав так шкода, як раніше. Він прикрив рукою груди і повільно встав.
На його погляд, Ненґун Левюня також був прикутий до міста.
Раптом в очах Дунфан Суаня мигнув відтінок божевілля.
Якби він використав Кристал духовного поглинання на голові Су Ло, то був би впевнений, що міг би вбити Нангуна Люня, але зараз просто не розумів цього. Зараз від Нанґун Льоюня явно виходила вбивча аура. Дунфан Сюань знав, що коли він цього разу не використовує свого козира, то помре від його руки.
- Третій молодший брат, чому ти так сильно на нас дав?
Дунфан Сюань прикрив груди, відступаючи намагаючись потягнути час.
- Навіщо ти знову і знов провокуєш неприємності і наближаєш власну загибель? - тон Нанґун Люня був дуже м'яким, ніж пірнаєш, але від нього кров стила в жилах.
Дунфан Сюань відчув, як страх стрімко піднімається від підошви його ніг. Він проникав у груди, потім поширювався на чотири кінцівки і сотні кісток в його тілі. Через це тіло не могло придушити легке тремтіння. Дунфан Сюань холодно розсміявся:
- Невже тебе більше не хвилює дружба з людьми однієї секти?
Очі Наньгун Люуня немогающе дивилися на нього, а сам він крок за кроком наближався до нього.
- Якщо майстер дізнається, ти точно так не зустрінешся! - Дунфан Сюань повільно відступив назад, в його очах мигнула паніка.
Нанґун Льоунь спокійно підійшов до нього, його погляд і вираз обличчя залишалися незмінними.
- Хіба ти не казав, що збираєшся залишити мене Су Ло, щоб він особисто розібрався зі мною? Якщо ти вб'єш мене зараз, в серці Су Ло назавжди залишиться цей невирішений вузол. Може, ти припиниш думати про неї? - Дунфан Сюань викинув перед ними одне виправдання за іншим.
- Ти справді говориш багато дурниць, — Нанґун Левюнь посміхнувся демонічними чарівною посмішкою, вона була чаруючою і прекрасною. Тільки він зупинився, як його тонка біла як нефрит долоню перевернулася і почала повільно складатися в друк.
У нижній частині долоні з’явився золотий друк, який зрештою став кулі золотого світла!
Ця куля зігріла глибокі промені світла. У них відбивалося смертельне бліде обличчя Дунфан Сюаня.
Дунфан Сюань втягнув у себе повітря, здавалося, у нього не було іншого виходу, крім як показати козир, який він так довго приховував!
- Король Драконів, виходь!
У той момент, коли Нанґун Люунь вистрілив шаром золотого світла в бік Дунфан Сюаня, гігантська тінь дракона заричала і з'явилася позаду Дантан Суанья!
Велетенська тінь дракона видала лютий вой, від якого затремтіла уся духовна ріка і видає гукієві звуки. Хвилі води люто вдирались вгору, здіймаючи тисячі качок схожих на сніг хвиль.
Виявилось, що дракон широко розкрив пащу і проковтнув кулю золотого світла з випущеного Нангун Левунем!
- Справді проковтнув... - З недовірою пробурмотала Су Ло.
З чим тільки не стикалися Дунфан Сюань, скільки у нього було соквроїд і він посилав їх один за одним, наче мурахи, яких неможливо вбити. Це було жахливо!
Голос Су Ло наче прорізав тишу.
Дунфан Сюань вказав пальцем на Су Ло і голосно наказав:
- З'їж її!
Він вважав, що навіть коли помре, то забере Су Ло, щоб поховати разом з собою.