Глава 1712
У той момент, коли всі думали, що Лі Аочен ось-ось втратить життя під величезною кров'яною пащею Чотирихокого Снігового Мастіфа ... Раптом він використав усю силу свого тіла, щоб вдарити Чотириокого Снігового Мастіфа по підборіддя!
Роздався гучний тріск, тіло звіра похитнулось, але не відійшло. Але коли він зібрався знову атакувати, то виявив, що мета перед ним зникла.
Чотириокий Сніговий Мастіф озирнувся і нарешті знайшов фігуру ворога Лі Аочен лежав на дорозі вогняного кольору. Вона була вимощена таємничим чином, коли лава змішалася зі снігом на горі. Все його тіло було залито кров'ю. Одяг на ньому був зібраний, а сам він виглядав дуже потріпаним. Він нерухомо лежав на дорозі, поспішаючи задихаючись. Очевидно, він повністю витратив свої сили і не мав сил для боротьби.
Су Ло і Цзи Ян подивилися на Лі Аочена, який лежав неподалік. Потім вони повільно побачили чотириокого Снігового Мастіфа, що поволі йде до Лі - Огочена, в їхніх очах бавилося очікування та зацікавлення.
У цей момент шерсть звіра стала дибки. Якщо б він піднявся і злегка спіткнувся, Лі Аочен був би розтоптаний у м’ясо.
- Піднімайся швидше! - Цзи Ян мовчки підбадьорювала Чотириокого Снігового Мастіфа.
Звір не розчарував її, бо він повільно і твердо йшов до Лі Аочена.
Серце хлопця в цей момент гулко забилися, а його люті очі звузилися. З запалом бажаючи жити, Лі Аочен пильно дивився на групу Су Ло, але вони стояли з цілковитою байдужістю.
Вони не виявили ініціативи, щоб завдати шкоди Лі Аошена. Але вони також були недостатньо благородними, аби піти і врятувати його. Це не мало нічого спільного з мораллю. По правді кажучи, їхнє враження про Лі Аочена було дуже поганим.
Чотириокий Сніговий Мастіф підходив все ближче і близько до Лі Аочену, і тепер між ними майже не було порожнього простору.
Тільки Чотириокий Сніговий Мастіф стояв перед дорогою, а Лі Аочен лежав на ньому.
У очах звіра спалахнуло безжалісне і кровожерливе світло. Чотири лапи вперлися у снігову землю, і він прийняв позу, де хотів кинутися на Лі Аочена.
Ян, побачивши це, не втрималась, потерла руки і голосно розсміялася:
- Це наслідок того, що Лі Аочен сам нарікав на себе біду. Його смерть не має нічого спільного з нами.
— Він не помре, — впевнено сказала Су Ло.
— Просто почекай і побачиш, я впевнена, що він помре.
Почувши це, Су Ло лише стиснула губи у посмішку і повільно похитала головою.
Як вона очікувала, ясний Чотириокий Масіф, який збирався перетнути кордон, раптово зупинився і швидко відступив! Його чотири очі втупилися на вогняну дорогу, у очах мигнув жах, як ніби ця дорога викликала у нього сильне відчуття страху.
Чотириокий Сніговий Мастіф заричав на Лі Аочена, який стояв на дорозі, чотири лапи лютим рили землю, але він не смів зрушитися ні на крок. Ніби, якщо він ступить на цю дорогу, то спрацює кнопка смерті.
- Поднимайся! Чого ти відмовляєшся? Швидше піднімайся!
Вона була пригнічена відступом, і збунтувалась. Зрештою, він уже мчав геть, здавалося, навіть не зупиняючись.
Спостерігаючи за тим, як чотириокий Сніговий Мастіф швидко перетворюється на маленьку крапку вдалеку, Цзи Ян була приголомшена. Пройшло багато часу, перш ніж вона прийшла в себе і глумливо запитала:
- Зрештою, що сталося?
- А що мало статися? Звичайно, ця дорога була причиною катастрофи — Су Ло безсилих плечей.
Глава 1713
Якщо б цей чотириокий Сніговий Мастіф не боявся цієї дороги, він би вже проковтнув Лі Аошена повністю. Як добре це було б!
- Який жаль... - Цзи Ян протяжно зітхнув. Хоча Лі Аочен не подобався йому, вона, подібно до Су Ло, не могла вигнати з дороги Лі - Алеєна. Зрештою, це було життя і просити їх заподіяти шкоду життю без причини та приводу вбити його вони все одно не могли.
У душі Цзи Ян шкодувала, але на обличчі її читалися насмішка. Вона зарозуміло дивилася вниз на Лі Айошена, що лежала на землі. Куток її рота скрився в байдужій усмішку:
- Хто це раніше давав урочисту клятву не ступати на нашу дорогу? А хто тепер лежить тут, як дохла собака, і не ворушиться?
Обличчя Лі Аошена було дуже сильно зіпсуте, а після слів Цзи Ян воно відразу почервоніло. Крім того, його дихання вже стало схожим на подих плітки, так що він мало не зомлів від гніву на Цзи Ян.
- Що? Я неправильно висловилась? Хто це раніше присягнувся не йти нашою дорогою? Хто вибіг на цю дорогу з неймовірною гучністю свисту? Я говорю про тебе, а ти не погоджуєшся? - Цзи Ян холодно і виправдано посміхнулася.
- Хамф! - Лі Аочен важко фиркнув і відвернув обличчя.
- Чотириокий Сніговий Мастіф вже втік. Якщо у тебе ще є хребет, то ти повинен покинути цей шлях і продовжувати йти по собі! - Цзи Ян продовжувала насміхатися з нього.
Її стан був дуже обмежений, і їй було важко заспокоїтись. Звичайно, Цзи Ян використала Лі Аошена для того, щоб випустити свій гнів.
Руки Лі Аочена міцно стисувалися, нігті глибоко встромилися у тіло. З тих пір як він виріс, він ніколи не відчував такого, щоб людина тикав йому в ніс, проклинаючи його за приниження. З цим важко змиритися.
Його зарозумілість зросла, він змусив себе встати, покаявшись і випрямив спину. Він холодно подивився на Цзи Ян і підкреслив кожне слово:
- Сьогоднішня образа я не забуду до кінця свого життя!
Коли Лі Аочен закінчив речення, то міцно стиснув кулак і захитався. Задихаємося, він пішов по доріжці вперед. Тепер він ішов сніжною місцевістю лише за метр від стежки.
Ян не могла стриматися від цього, коли бачила Цзи.
Біен Юін з презирством кинув погляд на Лі Аочена:
- Якщо вже ти такий сміливий, то почекай, поки за тобою не поженеться Чотириокий Сніговий Мастіф, щоб добити тебе. Ти повинен у що б не стало більше не з'являтися на цій стежці. Інакше я почуватимусь так, наче втратив віру в справедливість.
Бієчен Юін дуже хотів знати, що в кінцевому підсумку буде важливішим — хребт або життя у разі загрози життю.
Тіло Лі Аочен затремтіло. У його опущених очах мілинув розлючений вогник. Але його кроки продовжувалися, він йшов вперед.
Спочатку темп групи Су Ло був набагато швидшим, ніж у Лі Аочена. Але заради хорошого видовища вони одноголосно вирішили йти дорогою неквапно. Після того як у Мастіф з Чотириоким Снігом знову вшанує їх своєю присутністю.
Невідомо, чи це було пов'язано з тим, що бажання цієї компанії були занадто сильні, але не пройшло і половина дня, як попереду знову з"явився Чотирихокий Сніговий Мастіф. Але очевидно, що цей вже був не таким великим, як раніше. Його можна було віднести до віку маленької дитини. Його сила атаки була і вполовину не такою сильною, як у попереднього.
Погляд Лі Аошена зустрівся з поглядом звіра. Після цього фігура хлопця почала застигати. Чотириокий Сніговий Мастіф теж не рухався...
— Добре шоу вийшло, — в очах Су Ло мілина усмішка: — А ви, хлопці, здогадайтеся, що Лі Егуд буде продовжувати бій чи бігти? Підніміть руку, щоб проголосувати і спробувати вгадати!