Глава 002
Подумавши, Дунфан Сюань неохоче кинув:
– Добре, сто, так 100! Справу укладено, змінити її більше не можна!
У відповідь на це його шалений погляд попрямував до Лі Аошена! Якби не цей дурень, йому довелося б втратити всього тридцять каменів-джерело, тепер же він марно втратив ще сімдесят, тому його серце закололося від болю.
Су Ло не стала більше наполягати, а просто пішла, поки була попереду. У результаті обидві сторони домовилися про мирну, дружню співпрацю.
Дунфан Сюань хотів вибрати для Су Ло вихідний камінь, але як вона могла дозволити йому це зробити? Якщо Дунфан Сюань буде вибирати, вона гарантувала, що всі прислані ним камені будуть второсортними.
Тому Су Ло неквапливо подивилася на Дунфан Сюаня, а потім розтягнула слова і сказала:
- Я не хочу прийняти незручності, щоб ти і вибирав камені-джерело.
Дунфан Сюань побачив, що Су Ло наполягає, і не почав наполегливо працювати. Він усміхнувся і відступив.
Але він не хвилювався, враховуючи її здібності і досвід, вона просто не зможе вибрати добрі камені-джерело. Навіть якщо б вона могла вибрати один, то тільки тому, що удача дозволила їй. Хоча від цього в нього боліло тіло, він ледве змирився.
Зрештою Дунфан Сюань лише потиснув плечі і дозволив Су Ло самостійно вибиратись.
Вона подивилася на велику купу каменів-джерело, і куточок її рота скривився в лучній усмішку. Давши їй самій вибирати, Дунфан Сюань сильно програє. Шкода тільки, що навіть зараз він про це не знав.
Су Ло, наче королева, оглядала місце, неквапливо обходячи навколо купи каміння-джерело. При цьому вона погладила підборіддя, зосереджено роздумуючи. Її погляд блукав по краях, не знаючи, який тип каменя вибрати.
Дунфан Сюань почувався впевненішим, коли побачив її в такому стані. Він з усмішкою сказав їй:
- Пані Су повинна вибирати ретельно. Якщо серед ста каменів-джерело не виявиться кришталевого каменю, не виніте мене.
Він поспішив першим зняти з себе відповідальність.
Красиві очі Су Ло злегка підстрибнули, вона махала рукою і слабо усміхнулася:
- І навпаки, якщо я виберу найдорогоцінніших сто каменів-джерелоників, то не вини мене, Су Ло попереджала його заздалегідь, щоб Дунфан Сюань не передумав.
Позначити сто найцінніших каменів? Чи може Су Ло вибрати 100 найцінніших каменів? Здавалося, що Дунфан Сюань почув найбільш смішну жарт у світі. Він ледве стримав сміх і кивнув:
- Якщо ви зможете вибрати відповідні камені, то це лише ваша удача і вміння. Я, природно, визнаю свою поразку.
Підсвідомо він був упевнений, що Су Ло не зможе.
- Обіцянку дано, — Су Ло гордо посміхнулася.
- Команда коней не дозволить мені відступити,- плечі Дунфан Сюаня були тверді.
Су Ло з усмішкою кивнула, а потім стала неквапливо і із задоволенням оглядати околиці. При цьому вона вибирала всі придивлені їй камені-джерело.
Цього разу її вчинок був дуже безжалісним. Вона вибрала дев'яносто каменів-джерело, які приглянулися їй з самого початку не зупиняючись на досягнутому. Су Ло насолоджувалася відбіром і, звичайно, не звертала уваги на інших. Коли вона прийшла в себе і повернулася, щоб подивитися на Дунфан Сюаня, то в душі таємно розсміялася.
У цей час вираз обличчя цього хлопця було дуже цікавим. На ньому проминув білий колір, потім червоний рум’ян і знову біла.
По ньому можна було зрозуміти, що він знає, як вибирати камені-джерело. Су Ло не була впевнена, що у нього були такі ж очі, запозичені в Маленького Каменя, які могли бачити крізь речі, але вона була певна, він міг відчувати камені-джерело, всередині яких знаходилися кришталеві каміння.
Су Ло з посмішкою подивився на нього, а потім, без найменшого коливання вмістила в свій простір величезний камінь-джерело, який їй найбільше подобався, разом із лозою з кришталевих каменів.
Глава 1703
Дунфан Сюань підсвідомо хотів перешкодити їй, але його швидкість була нижчою від Су Ло. Тому в мить оку величезний камінь-джерело зник.
- Може, ти відмовишся від своєї обіцянки? - Су Ло посміхнувся від вуха до вуха.
Дунфан Сюань дійсно хотів, але навіть якби він захотів відмовитися, Су Ло не змогла б дістати камінь-джерело і повернути його йому. Крім того, Дунфан Сюаня не мав пару зайвих очей Су Ло. Він тільки мовчки подивився на неї і протяжно зітхнув. Після цього він відвернув обличчя, просто повторюючи фразу « Що очі не бачать, то серце не сумує".
Чи Аочен, побачивши Дунфан Сюаня в такому стані, був дуже розчарований. Спочатку він думав, що Дунфан Сюань буде хоча б трохи чинити опір. Якби їм довелося битися, було б ще краще. Він міг би використати цю можливість, щоб вкрасти Букет Лядяного духа Су Ло. Але Дунфан Суаня не відважився піти на компроміс. Через це люди почали дивитися на нього звисока.
Після того як Су Ло закінчила відбір ста каменів-джерело, згідно з домовленістю, вона передала Данфан Сюаню десять стебел Бугетного Духа. Незабаром вона змінила свій погляд на Лооміна.
Той з усмішкою запросив Су Ло до себе, щоб вибрати.
Су Ло оглянулася, обрала сто кращих каменів-джерело і передала Ломіну десять стебел Бугетного Духа.
Тепер єдиним, хто не міг перетнути міст лави, був Лі Аочен, а Су Ло більше всього його не любила.
На її губах з'явилася неярка усмішка, і незабаром вона дозволила Ненґун Люню взяти себе за руку, щоб швидким кроком піти геть.
Лі Аочен думав, що Су Ло змовить першою, але не сподівався, щоб вона ні слова не скаже. Вона просто рішуче розвернулась на місці, щоб піти. Це змусило його підсвідомо почати панікувати.
- Почекай! - Викрикнув Лі Аочен в спину Су Ло.
Су Ло і Наньгун Левуні обмінялися поглядами, а куточок її рота розтягнувся в усмішку. Вона не вірила, що коли всі могли перетнути міст лави, а Лі Аочен не міг, то він все ще виявляв гордість і ворожість.
- Що таке? - Су Лу зробила суворе обличчя і подивилася на нього крижаним поглядом.
– Я... Я... - Лі Аочену було важко говорити, і він вагався.
Су Ло раптом здалося, що в глибині душі це дуже забавно, але на обличчі її з'явилося нетерпляче вираз. Вона окинула його крижаним поглядом, потім повернулася і снвоа зібралася йти.
Лі Аочен снвоа занепокоївся! Якщо він дозволить їй піти, то ніколи не зможе перетнути лавовий міст! У цей час все вже перейшли, і залишився тільки він один, хіба це не шкода?
- Прошу, продай мені десять стебел Букете Крижаного Духа! - Лі Аочен крикнув це в спину Су Ло!
Вона піджала губи і посміхнулася.
Лі Аочен нарешті сказав це, але шкода, що він це занадто пізно. Су Ло ось-ось мала перетворитися на лева, який розкривав свою велику пащу тому що до людей, які їй не подобалися, вона спеціально не виявляла милосердя і не подавала вигляду.
- Ти впевнений, що хочеш цього? - Су Луо неквапно озирнулась і поцікавилася.
- Сто каменів-джерело, можеш вибирати їх на власний розсуд! - Лі Аочен говорив про це приємним тоном.
- Сто каменів-джерело? - У цей час Су Ло повільно похитала головою і зідхнула, вона з жалем сказала: — Пізно. Тепер мені не підходить ця ціна.
Вона могла дозволити собі встановити ціну на цього принца, неначе це її право. Вона злилася на людей, але просто не могла випустити це назовні.
Лі Аочен, звичайно, розумів, що Су Ло якось ускладнює йому життя, але в даний момент, навіть якщо вона спеціально ускладнювала ситуацію десять разів, Лі Егуд міг тільки терпіти. Хто сказав йому, що мудра людина підкоряється обставинам? Він не міг перемогти Нанґун Люуня. Зрештою, чи може він залишитися один по цей бік лавового мосту?