Глава 1680
Але з Су Ло кожен прагнув реінкарнації, намагаючись зістрибнути на землю і тому не міг стримати сліз. Вона майже не мала часу ні на що інше.
— Але й далі не стоїть, — Су Ло розтягла руки в сторони Малому Камні у голові: — Сила Нангуна величезний, а дерево Акції вже вирізне шрамами. Якщо ми не придумаємо іншого способу, то, за моїми підрахунками, я зможу протриматися не більше пари хвилин...
Якщо Нанґун Люнь не прокинеться, Су Ло не знала, що їй робити.
— Найкращий спосіб розбудити їх, — вона безпорадно розкинула руками: « Але що я можу зробити, щоб збудити їх? »
- У мене немає варіантів, — маленький Камінь похитав головою: - Крім того, навіть якщо у мене він і був би, ти не погодила б це зробити.
- Навіть якщо ймовірність одна на десять тисяч, я все одно хочу спробувати. Швидше кажи, що за метод врешті-решт! - Почувши, що Малий Каменя має спосіб, очі Су Ло відразу забили і вона голосно запитала.
- Якби у нас був Свисток Тун Тяня, то може в нас ще є шанс. Але свисток Тун Тяня вже давно зник. Ніхто не знає, де він знаходиться, не кажучи вже про те, що ми знаходимося на Тайній Території Бродяче Дракона, куди ти збираєшся його шукати?
- Свисток Тун Тяня? - Голос Су Ло миттєво став голосніше.
- Точно, Свисток Тун Тяня. Він не може бути тут, - маленький Камінь розвів руки в сторони: — Хіба я тобі раніше не казав? Цей метод просто неможливо застосувати. Говорити про це означає марнувати час.
- Справа не в цьому, ти щойно сказав «Свисток Тун Тяня»? - Су Ло радісно перепитала маленький Камінь. Якби він з'явився перед Су Ло, вона б обов"язково кинулася до нього і схопила за комір.
- Може, ти вже бачила його раніше? - Побачивши реакцію Су Ло, маленький Камінь здивувався.
- Ти що, дурний! Під час першого випробування я виграла велику скарбницю, вірно? Пам'ятається, одним з них був свисток. Я навіть сказала, що він безполезенний. А тепер, коли ти згадав Свисток Тун Тяня, я подумала - чому мені здається, що ця назва така знайома? - Поки Су Ло бормотала це, вона переглянула простір.
Правильно розставлені полиці були перевернуті, але дуже швидко Су Ло з радістю вигукнула:
- Подивися, це і є той самий Свисток Тун Тяня, про який ти говорив?
Тепер на її долоні лежав червоний свисток, зроблений у формі півня і переливанні криваво-червоним кольором.
Маленький Камінь з подивом втупився на свисток, потім знову мовчазно подивився на Су Ло. Зрештою він серйозно кивнув:
- Як же тобі пощастило! Ти змогла знайти Свисток Тун Тяня навіть у такій ситуації? - Маленький Камінь захоплювався удачою Су Ло до ступеня преклонування.
- Ха-ха, я теж відчуваю, що мені дуже пощастило, — Су Ло схвильовано сказала: — Що тепер робити? Мені потрібно просто посвисти?
- Як же так! - Маленький Камінь не витримав дурного вмозаключення Су Ло, вилетів з її простору, схопив Свисток Тун Тяня і, висунувши шию, заграв різку мелодію.
Звук був настільки різким, що Су Ло закрила вуха обома руками і трималася на відстані десяти метрів від Малого Каменя.
Але Свисток Тун Тяня справді був чудовим. Після того як він видав цей пронизливий для вух звук, мелодійний шум флейти, від якого люди засинали, дуже швидко змирився.
Після того як звук флейти зник, вся команда, яка хотіла стрибнути з скелі, почала прокидатись.
Першим прокинувся Наньгун Левуні.
Глава 1681
Побачивши, що Нанґун прокинувся, Су Ло з полегшенням зітхнув.
Вона обняла його і протяжно зітхнула:
- Нарешті ти прокинувся! Тепер ти не збираєшся стрибати з скелі?
- Стрибати з скелі? - У голосі Наньгун Люня почулася хрипця, і він здивовано подивився на Су Ло.
Вона показала на двох людей, пов'язаних в пучок, і безпорадно потиснула плечима:
- Якби їх не зв'язувало дерево Акації, ви троє вже б стрибали зі скелі. Піди і поглянь. Під прірвою — суцільна лава, чому ви так наполегливо хотіли стрибнути в неї?
Куточок рота Наньгун Ляйня злегка смикнувся в замішанні. Невже він хотів зробити таку дурницю?
У цей час Бієнн Юін і Цзи Ян поступово приходили в себе. Зіткнувшись з запитанням Су Ло, Біечен Юін заплутано схопився за голову. Він серйозно подивився на Су Ло:
- Хіба ти не стрибнула у воду? Я хотів підбігти і витягнути тебе наверх, але ця проклята мотузка скувала мене, зупинила, і я не зміг стрибнути.
- Верно, верно. Я дуже хотіла кинутися туди, але мої ноги були міцно зв'язані. Навіть якщо б я хотіла повзти, то не змогла б, — Цзи Ян похолола себе за грудиною і полегшено зітхнула: — На щастя, це був сон, а не реальність.
Су Ло не знала, як реагувати на їхні відповіді.
- У воду? - Су Ло підштовхнула обох: — Підійдіть до скелі і подивіться вниз. Подивіться, чи є вода під скелею.
У цей час вона зрозуміла, чому Лі Аочен і Ло Гаомін теж хотіли підійти до краю скелі, але не стрибнули у воду.
Цзи Ян і Біен Юін обмінялися поглядами. Потім вони з нетерпінням підбігли до краю скелі. Коли Біечен Юін побачив унизу бурлячу лаву, то не став обережним — його ноги затремтіли і він мало не впав.
Він зблід, показавши на лаву внизу, а потім з блідим обличчям знову подивився на Су Ло. Він заїкався і сказав:
- Щойно, зараз...
- Угу... - Су Ло простягнула руки з вкрай безпорадним виразом обличчя: — Ви наполягали на стрибку вниз. Хоч би як я намагалася зупинити вас, нічого не допомогло, Су Ло мимоходом показала на скелі зелених лозів і беззвучно сказала: « На щастя, дерево Акації раз за разом зв’язувало тебе, незважаючи на небезпеку, інакше... - Вона безпорадно похитала головою.
Біен Юін зі страхом похлеснув себе по грудях і глибоко зітхнув:
- О боже, на щастя я не впав, інакше б точно загинув.
Су Ло висловила свою згоду:
- Ти б не тільки загинув, від тебе навіть кісточок не залишилося. Вони б просто розчинилися в лаві.
- Що сталося хвилину тому? Мені здалося, що я почула мелодійний звук флейти, після цього я хотіла заснути, а потім почала бачити сон... - Цзи Ян погладила себе по голові. Навіть тепер вона відчувала, що голова трохи кружляє, наче її контролюють.
— Звук флейти допоміг заплутати розум, — Нанґун Луунь вкинув голову на місці.
Спочатку, коли пролунав дивний звук, він зміг взяти себе під контроль, але потім попрямував всю свою духовну силу в Су Ло для захисту її і поступово втратив над собою контроль. Зрештою, повністю втративши контроль над своїм розумом.
- Де це місце? - Су Ло дістала карту і порівняла з намальованою на ній дорогою.
Але ця карта була занадто нерозбірливою, на ній не було ні масштабу, ані топографічних ліній. На ній було намальовано лише кілька грубих ліній, які виглядали дуже розпливчастими. Потрібно було дуже ретельний аналіз, перш ніж можна було знайти хоч якісь заціпки.