Глава 1670
- Дідусю, твій приз номер один просто не може бути виграний! Шанс спеціально був зроблений настільки низьким? — Неумисно запитала Су Л.
Білобородий дідусь відповів:
- Ти нарешті це зрозуміла?
- Що? - Су Ло широко розплющила очі.
- Ймовірність витягання 99 становить 99 відсотків, а ймовірність витягнути число 1 — один до десяти тисяч, ха-ха... - Дідусь дуже з радістю зашевелив бровами на Су Ло.
- Що? - Су Ло просто втратив дар мови: — Це несправедливо!
- Несправедливо? Такими є правила гри — білосніжний дідусь сказав: « Оскільки ігри встановлюють інші люди, вони і призи забирають, а це означає, що все одно, як проходить гра, останнє слово залишається за іншою стороною. Хіба не так?
Хоча Су Ло була погоджується зі словами дідуся, вона все одно відчувала роздратування. Шанс один до десяти тисяч, як вона може вибити приз номер один? Тепер вона мала лише чотири шанси.
— Неважливо, зберігайте спокій, — Нанґун Люнь м’яким тоном потішив Су Ло.
- Угу! - Су Ло глибоко зітхнув і серйозно подивилася на екран.
Їй завжди везлло, у критичний момент вона завжди могла повернути все назад, але як бути цього разу? Якби тут був маленький божественний дракон, удача була б ще краще?
Поки Су Ло роздумувала про це, вона продовжувала грати призи.
Але результат все одно виявився незадоволеним.
Девяносто сьомий раз... "Дякую за охорону".
Дев'яносто вісім разів... "Дякую за охорону".
Обличчя Су Ло було попільним, очі криваво-червоними, вона зі смертельною злобою дивилася на екран, обидві руки тремтіли, але вона не наважувалася натиснути кнопку « Стато ».
Нангьун Луюнь потягнув її за руку, щоб та натиснула на кнопку.
Дев'яносто дев'ятий раз...
І все одно це було "дякую за охорону".
Су Ло важко засинала, і в неї залишився останній шанс! Що робити?
У цей час в її голові пролунав знайомий голос:
- Ти дійсно хочеш зайняти перше місце?
- Так! - Су Ло серйозно кивнула головою. Наньгун Левуні так багато зробив для неї, що вона хотіла зробити йому особливий подарунок. Ці унікальні у своєму роді "Правила Темного елементу" були ідеальним подарунком.
- Навіть якщо це може загрожувати твоєму життю, ти не пошкодуєш? - Голос Малого Каменя пролунав як металевий барабан, наповнений цілющими почуттями.
- Навіть якщо це буде загрожувати моєму життю, я не пожалкую, — голос Су Ло був надзвичайно твердий і безпрецедентно наполегливим.
Вони спілкувалися телепатично, і якби Су Ло просто дивилася в порожнечу, то ніколи б не подумала, що вона розмовляє з Малим Камнем.
Маленький Камінь витримав паузу і тільки через деякий час сказав:
- Раз вже так вийшло, тоді достань нефритовий виріб, який дав тобі Почесний Божественний Дракон.
Нефритовий виріб? Су Ло розгубилась, потім слухняно дістала нефрит і кілька разів запитала:
- Як це стосується нефриту?
- Ось Тайна Територія Бродячого Дракона, кажеш ти, а які відносини у неї з Поченим Богом драконом? - Маленький Камінь беззвучно скричав губи.
- О? - Су Ло моргнула. Чи може бути так, що та Тайна Територія Бродячого Дракона була спочатку залишена Почесним Богом драконом?
Маленький Камінь не чекав, поки Сузан Су Ло розбудиться, а лише слабо сказав:
- Відщипни шматочок нефриту, кинь його в отвір машини і загадай бажання.
Тільки тепер Су Ло зрозуміла, що мав на увазі маленький Камінь, кажучи: « Навіть якщо це може загрожувати твоєму життю, ти не пошкодуєш про це? »
Виявилося, що це не означало, ніби вона зіткнеться з небезпекою, швидше, після того як вона розіб'є нефритовий виріб, угода про те, щоб шанований божественний Дракон врятував її одного разу, буде скасовано.
Чи такий обмін є вкрай цінним?
Розділ 1671
Ці думки в частинах рота Су Ло з’явилася усмішка.
Вона вже закінчила вивчати три етапи Великого Удара з цієї нефритової справи. Тому Су Ло було дуже легко розбити його на шматки.
- Що ти робиш... - Побачивши, як Су Ло відщипнула шматочок нефрита і кинула порошок в отвір автомата, всі широко розкрили очі. Навіть безтурботний білий дідусь з напівзаплющеними очима також широко розкрив очі. Він нерухомо втупився на нефритовий виріб у руці дівчини.
— Благословляю себе на удачу, — після того як Су Ло кинула порошок, вона поплескала по руці і з усмішкою подивилася на всіх.
- Перетворивши нефрит на порошок, можна отримати удачу? Кого ти намагаєшся обдурити? - Лі Аочен холодно посміхнувся, очевидно не повірив їй.
- Кажи менше слів, — Ло Гаомін нахмурився і кинув незадоволений погляд на Лі Аошена. Він вже ретельно проаналізував ситуацію, але Лі Аочен швидше помре, ніж зміниться. Отже, його руки були пов'язані.
Згадавши слова Ло - Гаоміна, Лі Аочен зимував і відвернув обличчя.
Су Ло з посмішкою сказала Цзи Ян:
- Віриш чи ні, що на цей раз моя щаслива рука виб'є номер 1?
- Не вірю, — Цзи Ян похитала головою. Не було ніяких причин, щоб у перші 99 разів вона не змогла вибити його, а в останній шанс у неї вийде.
- А ти віриш чи ні? — весело запитала Су Ло у Біечен Юіна.
- Абсолютно не вірю, — Біен Юін рішуче похитав головою.
- Тоді я дозволю вам побачити, що називається справжньою удачі! - рука Су Ло здригнулася, і вона натиснула на кнопку "пуск". Після цього вона з молитвою склала руки.
Невідомо, скільки часу пройшло, перш ніж Су Ло повільно розплющила очі. Її погляд пройшовся по обличчю кожного, а потім ...
Вона повільно натиснула на кнопку "стоп".
Ці цифри почали зупинятися.
- О боже! Номер 1, дійсно номер 1...."
Коли Цзи Ян побачила, що цифри повністю зупинилися, то голосно скрикнула. Її обличчя сяяло блідим кольором!
Як так? Су Ло дійсно знала, що саме номер 1 отримає їй в цьому раз? Чи це якесь диво?
Миттєво всі погляди сфокусувалися на ній. Всі тупо дивилися на Су Ло, не знаючи, що сказати.
Вона з усмішкою сказала:
- Тільки що, хіба я не говорила? Якщо розтовкти шматочок нефрита в порошок, він принесе мені удачу. Але ви, хлопці, в це не повірили. Значить, я можу взяти з цього тільки користь для себе.
Лі Аочен нахмуріл брови, його підозрілий погляд метался туди-сюди по обличчю Су Ло...
Вона витратила сто білих каменів і шматочок нефриту...
– Лі Аочен, у тебе дійсно є сто білих каменів? - Розпочався крижаний тон Луо Гаоміна.
Вони об’єднались у групу для виконання завдання, і ці білі камінці поділили порівну. У Ло Хаоміна не було жодного, а Лі Аочен мав сто білих каменів? Більш того, він мав дістати нефритовий ослок. Він хотів розтопити нефрит, щоб збільшити свою удачу?
Лі Аочен змерзнув:
- Ці камені я дістав сам, ризикуючи життям. Не кажи, що хочеш забрати їх у мене?
Ло Хаомін розчаровано повернув обличчя, ще більше розчарувавшись у Лі Аончені.
Коли Лі Аочен хотів підійти до автомата, він зупинив Нанґун Люнь.
- Повільніше, — слова Нанґун Левюня були короткими, але не допускали розбіжності; його незрівнянно сильна аура експерта змусила Лі Аношена автоматично зупинитися.
- Що? Чи ти все ще не дозволяєш іншим випробувати свою удачу? - куточок рота Лі Аошена повільно скривдився в усмішці.
Су Ло, ця ідіотка, дійсно вірила, що ні у кого більше немає білих каменів, тому вона великодушно відкрила всім секрет розиграшу приза. Але вона і подумати не могла, що у нього ще були білі камені!
Але те, що він сказав після цього, довело Лі Аочена до відчаю і навіть заздрило йому.