Але перш ніж Дунфан Сюань зміг досягти тіла Цзи Яна, ще сильніший тиск дав йому силу духу. Після цього всі побачили, як обличчя хлопця почервоніло; очі налились кров’ю і дивилися на Нангун Льюня, немов голодний вовк, що відчував кров, бажаючи проковтнути свою жерту повністю!
Куточок рота Наньгун Люуня байдуже підвівся. Його червоні губи були злегка підняті, він явно дражнив нападника:
- Перший старший брат все ще хоче продовжити?
Тон Наньгуна Люня був легким, як перушко, але від нього все тіло Дунфан Сьюа занурилось у болісний біль. Боло не тільки тіло, але й серце.
Тільки що Цзи Ян сказала, що Дунефан Сюань не так хороший, як Наньгун Льюні, це шалено злякало його, але перш ніж він встиг поранити Цзу Ян, його відкинули. Хіба це не було голим доказом того, що він, Дунфан Сюань, не так хороший, як Наньгун Левуні?
- Гарні, хлопці... Ви дійсно гарні! - Дунфан Сюань стиснув зуби і нерухомо втупився на групу людей.
Куточок рота Наньгун Лівуня злегка підвівся, а руки він схрестив за спиною. Його тіло було красивим і піднесеним, а обличчя виражало спокій, коли він дивився на Дунфан Сюаня:
- Так, ми дуже гарні, але тобі не потрібно про це так турбуватися.
- Пф-фу! - Су Ло прила зі сміхом, і Дунфан Сюань закотився кров'ю від люті.
Він відчув, що втратив свою репутацію і гідність.
- Цзи Ян, не турбуйся про те, що не зможеш вийти заміж, бо перший старший брат видасть тебе одружитися з Лі Аоцюна! - Коли він закінчував говорити, повернув собі трохи гідності і, повернувшись головою, пішов геть. Він не міг більше залишатися тут, занадто великої було приниження.
Але не встиг він зробити і крок, як пролунав холодний і байдужий голос:
- Дунфан Сюань, ти впевнений, що хочеш зустріти смерть?
Звичайно, власником цього голосу був Нанґун Левунь.
- Нангун Люунь, ти дійсно хочеш і далі втручатися в наші справи? Хіба тебе не лякає думка про смерть від моєї руки? - Дунфан Сюань був близький до того, щоб закричати.
Увесь цей час він був сповнений образ. З того часу, як його підставив Наньгун Люунь під час змагань по списку Бродячих Драконів, Дунафан Сюань відчував, що в його житті настав невдалий період. Що б він не робив, все йшло наперекосяк. Особливо з цим молодшим братом і його жінкою, через які йому хотілося покласти їх одним ударом долоні.
Густі брови Наньгун Люня злегка здригнулися. Він лицемірно недбало зітхнув:
- Перший старший брат, ти якось багато на себе береш. Чому мені здається, що якщо ти продовжуватимеш спілкуватися з нами в такому стилі, то смерть чекає саме тебе?
Цзи Ян була його молодшою сестрою, не кажучи вже про те, що вона дуже любила Ло Л. На основі почуттів і розуму він не міг просто спостерігати за тим, що відбувається без пошевеличя.
- Ти не боїшся, що майстер обвинуватить тебе? - Дунфан Сюань злився на Нангун Льюня: — Як тільки майстер повернеться, тебе будемо чим принизити!
- Правда? Тоді давай почекаємо повернення майстра. Побачимо, кого він унизить — Нанґун Люнь схрестив обидві руки на грудях, його губи були задоволені. Поки Ло поводилася перед майстром негарно, навіть 10 Дунфан Сюаней було недостатньо для того, щоб вбити майстра. Тепер же його вигляд, ніби він володіє силою майстра, був просто смішон.
Наньгун Левюнґ усміхнувся і потріпав Су Ло по голові.
- Наньгун Люньє, ти впевнений у своїй підтримці? - Дунфан Сюань не був дурнем. Згадавши про Майстра Наньгуна, він виглядав цілком впевненим у собі. Завдяки цьому Дунфан Суаню зміг побачити цю підказку.
- О? Ти теж це бачиш? - Хто б міг подумати, що Нанґу Ліюнь навіть не збирався заперечувати це.
Раптом у голові Дунфан Сюаня промайнула озаречення. Він вважав, що ця справа дуже важлива. Але він так і не розумів, що́ це означало. Натомість він підійшов до Нанґун Левюні і з холодного оглянув його, а також Су Ло, яка притиснулася до нього. Його погляд був крижаним, глибоким і злим. Коли б людина була слаба духом, то правдоподібно знепритомніла б від страху. Але так і сталося, що Наньгун Левуня та Су Ло були на висоті.
- Зрештою, яким знанням ти володієш, щоб так впевнено стояти на своєму? - густі брови Дунфан Сюаня, як мечі, глибоко нахмурилися і він спантеличено запитав.
- Що ж ти такий цікавий, а? - Наньгун Левюнґ злегка розсміявся; він був упевнений в собі, як кіт, що грає з щуром.
- Ну ти даєш, — тон Дунфан Сюаня був безпрецедентно хороший, йому дійсно було цікаво, що за козир у Наньгуна Люя. Чому він був такий упевнений, що майстер встане на його сторону? Цей момент дуже сильно спантеличив Дунфан Сюаня.
Наньгун Левуні розсміявся, не звертаючи уваги на марення цього дурня. Він посміхався, схилившись до вуха Дунфан Сюаня і, коли той застиг в очікуванні, він вимовив одну фразу:
- Думаєш, я тобі розповім? Ідіот.
- Пф-фу! - Су Ло голосно розсміялася.
Рот Наньгун Люуня був дійсно занадто отруйним. А це був його перший старший брат!
Колір обличчя Дунфан Сюаня в одну мить став червоним, як найсмачніша і свіжа помідорка. Це викликало підозру у присутніх, бо здавалося, що наступного дня його кровоносні судини лопнуть.
- Ти! - довгий палець Дунфан Сюаня вказував на Нангун Лууню. З лютим поглядом на обличчя, він хотів накинутися на нього і безжалісно роздерти: - Добре. Ти дійсно хороший! Якщо вже так вийшло, то давай підемо і подивимося!
Закінчивши говорити, Дунфан Сюань перетворився на потік світла і дуже швидко зник на місці.
Ло Хаомін і Лі Аошена залишилися позаду. Вони жахались, дивлячись одне на одного, не знаючи, що робити.
Під слабким насмілим поглядом Нанґун Льоуня вони обмінялися поглядами. Вони відразу пішли в тому напрямку, куди летів Дунфан Сюань, і швидко відступили.
Вони не могли б блокувати більше десяти рухів Наньгуна Люня, навіть у подвійному бою. Не кажучи вже про те, що вони обидва вражали з Су Ло, і, судячи за те що Нангунь був дуже упереджений та надто турботливий, тільки небесам відомо, чи буде він цим "загальним резонансом", щоб помститися за особисту образу. Тому краще було піти.
Зрештою вони прийшли дуже рішуче, але тихо пішли.
- Як же приємно було дивитися на цю злу прізвища! – оголосив Бієнн Юін, підсумовуючи все сказане. У цьому світі, звичайно, якщо кулак був твердим, то це була хороша причина. Як і у випадку з Наньгун Левунем, лише одна пропозиція знищила усі погрози Дунафана Сюані. Крім того, він зазнав беззастережної поразки і тому втік. Але якби Ненґун Ліюня тут не було, то які б наслідки могли статися, навіть уявити важко.
- На щастя, третій старший брат тут, інакше ... - Цзи Ян боялися навіть думати про це.
Майстри тут не було, тому вагу слів першого старшого брата був дуже великий. Якби він прийняв рішення, старійшини не змогли б його зупинити.