Глава 1547
- В якому ще порядку? Хто сказав таке безглуздя? - Пробурчав Наньгун Люні кудись у область шевелюри коханої, вперто притиснута до своїх телеглядачів.
Су Ло закотила очі: знову її наречений зображає з себе величною дитиною.
- І де ж у тебе болить і чим тобі допомогти, мій маленький дружок?
- А як щодо того, щоб самовільно приготувати смачний обід у якості винагороди твоєму чоловікові, який отримав блискучу перемогу в такій тяжкому бою?
- Що ж, це цілком можливо. Припустимо, я згодна - кивнула дівчина.
- Так і комплект одягу, зшитий твоїми золотими ручками, не завадило б. На честь мого тріумфу, само собою - продовжував насцяти принц.
- А фізія навпіл не трісне? - Помітила екс-Четверта Мисс. - Я тобі не швей-рукодельница, голки вмію хіба що під нігті вставляти. Хочу показати?
- Але всі інші жінки вміють вишивати! - Відказав Його Тіраншество.
- Ось до решти жінок і звертайся з такими запитами.
Су Ло вдягнулася і відвела погляд. З її талантами в прикладному мистецтві це буде більше схоже на знущання над тканинами, ніж на створення одягу.
- У такому випадку, вишите мішку? - Наньгун Лу пішов на компроміс.
- У тебе ж є сумка з простору, на якій тобі вишите мішечок?
- Чи мало, що у мене є. Хочу мішечок! - Уперто підбив губи чоловік і сказав: - І не забувай про головну умову: ти повинна вишити його особисто.
Він був дуже засмучений і пригнічений.
- Ну хоч не сьогодні тобі цей чортовий мішечок потрібно?
- Так і є, але через три дні він повинен бути готовий, - "змилотився" принц.
Екс-Четверта Міс закрила очима: це ж, він їй дідусь виставив? Чарівно.
- Ладно. Я зрозуміла, - дівчина одним ловним рухом вибралася з-під Йогоосництва, поправила свою пом'яту мантію і, похмурий брови, вийшла з кімнати.
Опинившись на вулиці, Су Ло почала запримітити Цзи Ян і вичепивши подругу за кісточок, запитала:
- Тут, випадком, на найближчий час ніяких важливих подій не планується?
- Ні, я почухала у затилку дівчину. Подумала, щось пригадуючи, і голосно хіхнула: - хоча, мабуть, дещо таки є.
- Конкретніше?
- Здається, у вашому Східному Ліні проходить фестиваль сотень кольорів. Наскільки я чула, в той момент, коли місяць піднімається у свою найвищу точку, закохані обіймаються і цілуються під деревом сотні квітів та обмінюються подарунками власноруч. За переказами, ці пари отримують благословення від Бога і ніщо в цілому світі не зможе їх розлучити. І навіть у наступних трьох роях вони все одно будуть разом.
- І на яку дату припадає це... кхм, знаменна подія? - Тон Су Ло був повний неприкритих іронії.
- Через три дні, - відповіла їй з посмішкою Цзи Ян.
Хто б сумнівався! Так от, чому ця дурна дитина Наньгун видав їй такі завдання! Невже він дійсно вірить у цю нісенітницю?
- Знаєш, це всього лише бабусінські росіяни, елемент місцевої фольклори, не більше. І вірять у нього лише дурні та нудорозумні. Принаймні, так завжди говорив третій старший брат, - задумливо повела їй подруга, вертятко в руках якусь штучку.
- Ось як? Скудоумні, значить? Пря так і сказав?
- Так. Коли ж це було, років п'ять тому? Не пам'ятаю. У всякому разі, коли ми обговорювали цю тему, слова третього брата з приводу цих забобонів були дуже зневажливими. До слова, а з чого ти так цікавишся цим святом?
- Так, для загального розвитку - закашлялася екс-Четверта Міс, намагаючись приховати усмішку.
Дивний він все-таки, цей Наньгун Люнь. Якщо у нього такий зневажливий погляд на такі розваги, то до чого ж тоді ця затія з чашкою рукочинства? Неспроста ж він зажадав свій мішечок саме через три дні, напевно він спробує затягнути її на це сумнівне захід. Розумом чоловіка не зрозуміти...
Проте Су Ло не почала надто перейматися цією темою. Тепер перед нею стояли важливіші завдання. Її вчитель був Аптекарем гросмейстерського рівня, він повинен знати спосіб справлятися з хворобою Нангуна Люня.
Глава 1548
Су Ло застала Гросмейстера Рон Юна неквапливо перегорнучий сторінки товстого талмуда. Явлення дівчини не залишилося для нього непоміченим, але він навіть очей не змилосердив підняти від свого чванства. Тільки фирскнув і демонстрактивно відвернувся, щоб не бачити довольну мордашку своєї підопільної.
Екс-Четверта міс нахмурилася: здається, чи їй тут не раді?
- Вчителю... - Протягла дівчину, підходячи до Аптекаря ближче.
- Пф, - відповів їй чоловік, вказуючи надзвичайно зацікавленість до написаного у книгу. Яке ж захопливе читання, що навіть голови підняти колись!
Су Ло замислилася. Коли це вона встигла чимось образити Учителя? Що не так? Хоч би скільки вона напружувалась, їй не вдалося пригадати такого випадку.
- Вчителю... - в голосі дівчата з'явилися жалобні нотки, коли вона боязко подергала холодного Рон Юна за рукав. Але той тільки підніс чашку з чаєм до обличчя, відриваючи ручки Ло ла від одягу, і показово, дуже голосно сьорбуючи, розпив чаю.
- Учителю, подивіться на мене! Али не мила я Вам більше? - Дівчина, не спускаючись, чи майже верхи пішла на відкриту людину, намагаючись заглянути в безжальні очі.
Її обличчя було на сімдесят відсотків ідентичним з обличчям Ян Хуа. Якщо не дуже наглядати, і не помилятись, то можна було б прийняти одну за другу. Мати Су Ло міцно віддрукувалася в серці Рон Юна, так як він міг продовжувати злитися на її доньку?
Аптекар м'яко ткнув пальцем в лоб застиглих у очікуванні дівчини і похмуро пробурмотів:
- Іди приставай до свого чоловіка. Дурне дівчисько.
"Тепер, коли у тебе є чоловік, ти забула свого Вчителя..." - подумки стогнав бідолашний Гроссмейстер в дусі « мене не любить, ніхто не розуміє».
- Вчителю... - Здається, тепер до Су Ло дійшла суть претензій її Майстра. Подивившись на посмішку, вона владно сказала: « Учителю », сядьте і розслабтеся.
- Гм, - чоловік, як і завжди, був трохискладний, але складок на його лобі стало мало менше.
Су Ло делегітило вкип’ятила воду, розсипала чай, заварила і налила ароматний напій у маленьку чашку, яку й поставила перед Аптекарем з боязким:
- Вчитель, будь ласка, випийте трохи чаю.
- Боюся, я не в праві його виспити, - несподівано відмовився Рон Юн.
- Чому це?
- Хвороба дурного хлопця... На жаль, я не можу її вилікувати.
Су Ло захопила вісні. Вона ніяк не могла з'ясувати, що її здивувало більше: об"явлення Учителя чи той факт що він легко прочитав всі її мотиви та наміри?
- Чому Ви так думаєте? - екс-Четверта Міс схопила найближчий табуррет і засілася в ноги до Майстра, відчуваючи в його обличчя. - Чому Ви сказали, що не зможете його вилікувати? Хіба Аптекар Гросмейстерського рівня на це не здатний? Вчитель, Ви такий вражаючий, неймовірний, талановитий і незбагненний - так чому ви кажете, що не здатні йому допомогти?
- Ти так за нього переживаєш? - Хмуро поставив несподіване запитання чоловік.
Су Ло квапливо закидала головою: як вона могла не хвилюватися про свою любов, своє дихання, свій скарб, За Наньгун Льов'я?
У такому разі тобі слід добре потрудитися. Тільки коли ти сама виростеш до рівня Гроссмейстера, його можна буде врятувати.
- Чому це? – екс-Четверта Міс, очевидно, не збиралася миритися з подібним розкладом. Навіть на ноги вискочила від переконуючого її гніву - сидячи контролювати бурхливі емоції вже не вдавалось. - Звичайно, ви можете його вилікувати, чому відмовляєтеся? Вчитель, Ви чудово знаєте, що в даний час я досягла лише елітного рівня аптекарської справи, і до майстра мені ще орати й пахнути. Це не тільки про гросмейстерську. Старший Ло культивував сто років, а так і не перейшов у цей край. Невже Ви дійсно вірите, що мені вдасться досягти потрібного за кілька років?
Дівчина все тараїла і татарила, не даючи Рон Юну і слова вставити. Але той і не намагався. Просто дивився на свою ученицю загадково-зрозумілим поглядом і мовчав. От тільки Су Ло не збиралася відступати.