Глава 1465
***
Двоє учасників на бойовій арені стояли один навпроти одного. Дивилися, оцінювали і мовчали.
- Ти друг Су Ло? - Першим порушив тишу Ло Гаомін.
- Так, - без коливань відповів Анья Мін.
- Чудово. У такому випадку, для початку я скочу з тебе де-ка відсоток по боргу твоєї подружки! - У долоні чоловіки зашукали білий згусток чистої енергії.
Ло Хаомін, десятий рівень.
Анья Мін, пік восьмого ранга.
Різниця в силі колосальна. І Анья Мін це розумів. А чим він був безумовно хороший, так це врахунках. І по всьому виходило, що його шанс на перемогу становить у кращому випадку одну десятитисячну відсотки — тобто, висловлюючись простою, програш гарантовано. Тому єдине, що йому залишається - це спробувати уникнути втрат. І, дотримуючись свого плану, Анья Мін підняв руку і голосно, на всю арену проголосив:
- Я визнаю поразку!
Все сталося так швидко, що Ло Гаомін банально не встиг зреагувати. Він і сам не збирався особливо розголосувати, припускаючи могутнім ударом стерти з зазнятого хлопчини з лиця землі, але хто б міг подумати, що навіть з цією єдиною-єдиною атакою він запізниться. Матч ще навіть не почався, а Анья Мін уже здався! І це ж не якийсь прохідний бій, а як-нікак, фінальні битви!
- Що ти щойно сказав? - Перепитав чоловік, не зволікаючи гасити тромбів енергії на своїй долоні.
- Я визнаю поразку, - слухняно повторив Анья Мін, самовдоволено посміхнувся і вирушив на вихід з арени, залишивши недоумкуючого Лооміна милуватись своїм задом. Бідолаха зачарований дивився, не в силах відривати погляд, як Анья Мін спускається з платформи, так само як йде через ряди трибун, і виявляється у колі друзів, що похлесно поплескують його по плечу та вітають, наче він щойно здобув блиску, а не ганебно здався ще до початку бою!
- Щоб тебе! - Виручився Лоомін, шваркнувши невипущеною атакою по підлозі.
Це було занадто! Ніколи б не подумав, що коли він виграє битву, то почуватиме себе гірше переможеного. Незважаючи на те, що в наш час його охопили гнітючі почуття, гнів і ненависть. Але що він міг зробити? Нічого. Тільки піти, скрипячи зубами.
- Чудово! Все правильно! Ви тільки подивіться, Ло Гаомін от-ось задимиться від злості! - Я зрадів Бієнн Юін. - Цікаво, а якщо він зараз лопне, коли так наш колодний світ, Анья Міну зараховують перемогу, як ви думаєте?
- Ха-ха, - іронічно хмикала Цзи Ян. - Дуже смішно. Чудак ти, все ж. Ну хто так щиро радіє поразці, а?
- Я радію, - зовсім не злякався хлопець. - Принаймні наш маленький Мін не постраждав, а в даній ситуації це головне. Якщо ти не можеш перемогти, то до чого може призвести втрата жертви? Все правильно він зробив.
Поки ці двоє звично сперечалися, Анья Мін пожерши губами і застеріг Су Ло:
- Тобі слід бути обережною.
- Хм?
- Ло Хаомин... Ти відчуваєш велику ненависть.
- Він не оригінал, - буркнув собі під ніс дівчина, але все ж серйозно кивнула: - Я тебе почула, буду оглядачнею.
Загалом, ситуація стала виходити за рамки адекватності. Якщо її вороги почнуть мстити їй через своїх друзів - а з урахуванням того, що за дрібниці екс-Четверта Міс не розміняється, здобуваючи в ворогів виключно могутніх експертів бойових мистецтв, такі сутички можуть добре продирити і без цього густі ряди її товаришів, — ігнорувати проблему і далі у неї не вийде. Доведеться розбиратися.
- Наньгун, підведеш мені з цим от субчиком? - Повільно проговорила Су Ло, свердля недобрим поглядом спину Лє Хаоміна. Вона ніколи не вважала зазорим просити допомоги. Тим більше, коли мова заходила про безпеку її близьких.
- Як скажеш, потиснув плечима Його Тіраншество, ніжно вщипнувши кохану за кінчик носа. Він був готовий хоч весь шлях своєї дорогоцінної дружини всрати трупами її ворогів. Достатньо лише крихітного натяку на те, що такий його вчинок може її підбадьорити.
Розділ 1466
Підводячи підсумки з минулих змагань. Су Ло виступила проти Су Цін, і остання покинула цей багнистий світ. Лан Сюань програв Лі Аошеню, а Анія Мін — Ло Хаомину. Залишилося тільки три битви: Цзи Ян проти Оуян Мін, Біон Юїн проти Мо Сяосюнь і Нанґун Льюні проти Аня Сін.
Настав день зустрічі Цзи Ян і Оуян Міна. Цей загадковий хлопець не привертав до себе особливої уваги, але ось так, не залишаючи тіні, він тихо і впевнено дійшов до самого фіналу, зайнявши своє місце в тринадцять найсильніших учасників. На жаль, на цьому його тріумф закінчився. Цзи Ян, проковтнувши дивну пілюльку, що в ніч перед змаганням дала їй Су Ло, збіг піднялася аж до піку восьмого рангу. Рівень бойових мистецтв Оуян Міна був не нижче, але ресурси Західного Цзіна не витримували ніякого порівняння такових у Града Чистилища. У вирішальний момент дівчина дістала поглинаюче Дух Дзеркало і однією атакою здолала свого противника, легко й витончено прослизнувши в насінинку кращих.
Наступним на черзі йшов Бієнн Юін. І ось ніхто зовсім не хвилювався перед боєм! Все тому, що Су Ло і йому вручила маленький чітерський презент: рідкісний збір трав пряміком з скарбниці Центрального Дворецького Дворца, який робить несприйнятливим до нападів елемента льоду. Мо Сяосюню не пощастило. На відміну від того, як тільки Лі Аошена отримав магію, він використав лише один елемент льоду. Маленький Мрак не міг стримати тріумфальної ухмилки - битва пообіцяла бути веселою!
- Чого посміхаєшся? - Неважливо вигукнув Мо Сяосюнь після шести годин стрибання по бойовій платформі. Бієнн Юн не хотів застосовувати свої методи, а волів ухилятись і принижувати своїх суперників від натуги.
- Ти бий, а не базікай, - порадив президент гільдії найманців. Юнак відверто розважався, провокуючи Мо Сяоснюня на чергову безплідну атаку. - Що, і це все? Я розчарований.
Бідолаха-Мо Сяосюнь весь розфарбувався і буквально задихався від втоми та безсилля. Він ніяк не міг збагнути, що відбувається і як той, хто явно в силі йому дає, уникає усіх його ударів.
- Може, вистачить вже бігати? - Не витримав і рикнув на кричущого Мрака чоловік. - Сам покажи, на що здатний!
- Ну, якщо ти наполягаєш... - Протягнув Біечен, зупиняючись і займаючи бойову позицію.
Весь цей час він навмисно змушував противника марнувати свою духовну енергію, і тепер, коли сили Мо Сяосюня порозумілися, він був готовий провести власну атаку. Юнака покликав на долоню невеликий обгорнув, здув його, і в бік його опонента зірвався вже цілий стовп вогню.
- Так, не густо. Я очікував більшого, - тепер вже настав черьод Мо Сяосюня знущатися. Без будь-якого видимого напруження він ребрам долоні розділив потік полум'я на дві частини, дозволяючи атакі Біечена прослизнути повз.
Але як тільки стовп розколовся, з нього, наче із відкритої на дві половинки горіхової шкаралупи, на голову чоловіки висипався якийсь порошок. Волосся Мо Сяозюня побіліли, і не встиг чоловік нічого збагнути, як відчув жахливу слабкість у ногах.