Глава 1403
- Досить, замовкніть! Ох-ох, з такими заявами мене скоро удар вистачить ... - Його Величність, шараючи по грудній клітці в пошуках серця, нарешті сформулював зупинитися і плюхнутися у найближче крісло. Ті, хто брав участь у війні, видужали.
« Відкласти змагання», подумати тільки! "Рейтінг Бродячих Драконів" проходило вже сто разів, і ніхто ніколи нічого не переносив! І тільки Східний Лін відзначився... Ох-ох, важка і трансцендентна життя правителя на континенті...
Імператор Цзінь навіть думав про зміну головного судді, але жоден з потенційних кандидатів із впливових сімей Східного Ліна не було вдома! Ну просто якась змова. Хоч би як там було, Його Величність за скрутних обставин залишалася лише чекати, надіятись і вірити, що Аптекар все ж таки встигне до початку змагань.
І на його щастя, Гроссмейстер Рон Юн був з тих людей, що завжди тримають своє слово.
- Вчитель, як добре, що Ви нарешті повернулися! - З радістю вигукнула Су Ло, коли Аптекар з'явився в Південних горах. – Как добре-то. А то Дядюшка Наньгун вже погрожував мене викрасти, загорнувши акі червоні дівку в килим.
Чоловік, одягнений в біле вбрання, м'яко посміхнувся і суворо запитав учениці:
- Твоє тіло повністю відновлювалось?
- А Ви самі перевірте, до чого зайві розмови? - У очах дівчини плазували лукаві бісять. Вона наблизилася до Рона Юна і простягла йому праву кисть.
Чоловік з превеликою обережністю стиснув зап'ястя Су Ло, в прислухався до довірливої « стук-тук », тук-тюк», обгладив великим пальцем випіраючу кісточку. Кивнув якимось своїм думками і легонько вщипнувся дівчину за пухлу щічку:
- Відновлення йде непогано. Та й виглядаєш ти не в приклад краще, просто-таки цукрова бушка, а не той замороеш-подухлик, що раніше.
Майже ніхто не бачив усмішки Гросмейстера Рона Юна, але ті рідкісні щасливці, яким довелося все ж дивитися на цю диковинку, не могли відірвати очей - так переобразилося обличчя суворого Аптекаря. Ось і Су Ло підвисла, не в змозі зрушитися з місця й борючись із бажанням доторкнутися чарівної ямочки на щоці Вчителя — чи справжня, так би мовити?.
І забувши її вирвав Нанґун Люунь, в буквальному розумінні - схопив за талію і відтягнув подалі, власником жестом сховав свою кохану собі за спину.
- Гросмейстер у своєму репертуарі. Ви, начебто, і так запізнюєтесь, але час для світської розмови з моєю НЕВЕСТОЮ все ж таки знайшли, - невдоволено пробурчав юнак, кинувши попереджучий погляд на Аптекаря.
- Наньгун Луюнь, - тихенько покликала екс-Четверта Міс, дёрнувши принца за рукав. Ні, вона все розуміє, Його Тіраншество звик бути першим хлопцем на селі, але це зовсім не дає йому права так зневажливо розмовляти з її Вчителем!
Але він знехтував замахом на свій одяг, навіть коли тканина жалілася — так і не обернувся до Су Ло, але Гросмейстер не стримував очей. Рон Юн посміхнувся (не тієї обворожною посмішкою, а цілком звичною для всіх гримасою) і поманив ученицю пальцем:
- Підійди до свого Вчителя.
Вона не посміялася, коли прямо сказала. Тож, встромивши свого коза до Ґроссмейстера, вона одразу поскакала гірською пастою. Наньгун Левюнґ, не чекаючи такого віроломства, нічого не встиг зробити. Обличчя його тут же стало чорніше за хмару, а десь вдалеці навіть погрожували розкати грому. Його смоляні волосся встали біля коріння дибки, немов наелектризовані невидимими розрядами блискавиць, і хіба що не рухалися, як зміям на голові Медузи-Горгони. Загалом, нічого хорошого його дуже напружений вигляд не віщував.
Ось тільки Великому Аптекарю було глибоко наринати на спалахи люті всяких жовторотих хлопців. Він, як ні в чому не бувало, посадив безропотну Су Ло підле себе на диван і почав розпитувати її про всі події, що сталися у його відсутності. Екс-Четверта Міс щось весело щебетала, не звертаючи уваги багатозначному спізнення під вухом, а Його Тіраншество тим часом активно намагався прожити в дівчині діру своїм поглядом. Проте вона, захоплена розмовою і зачарованою цією новою інформацією, доселилася невідомою їй сторонньою стокою Гросмейстера, ніби не помічала перединфарктного стану нареченого.
Глава 1404
У певний момент Рон Юн накрив руки Су Ло своєю долонею (відчетву почувся скрип зубів Нангун Левюня) і, насупившись, буркнув:
- Ти як і раніше так слабка? (p.п.: поясни за найменшість :D)
- Ну, добре, мій охоронець Запобік Мо завжди зможе мене захистити, вірно? - Дівчино переірвала плечима.
- А якщо відразу кілька предків з впливових сімей об'єднаються? - Гросмейстер, очевидно, не поділяв оптимізму своєї учениці.
- А що, вони вже ... Рон Юн вже тут, то й інші найсильніші старійшини також повернулися у свої "гнизда"?
- Так, всі повернулися, - відповів на її безмовне питання чоловік.
- Але ж... - Дівчина хотіла припустити, що настільки поважним старим і благороднішим членам суспільства ні до чого полювати за якою кухлею її крові, але згадала Предка Мо (не шкідливого старого персонажа, а того божевільного монстра), що гнав його через весь континент) і замовкла. Ситуація не з приємних. І що робити? Потрібно ... якось прорахувати варіанти, вираховувати ризики, продумати плани відходу, і ... и...
Гроссмейстер Рон Юн ткнув кінчиком пальця в точку між брова Су Ло, закриваючи легшу складочку розгладитися, і насмішливо фирнув:
- Якби ми всі просто стояли і чекали, поки тебе озарит геніальна ідея, тебе б вже раз десять прикінчили.
- Вважаю, ця принизлива формула означає, що Вчитель вже все придумав? - Проявляла екс-Четверта Міс, по факту, не ображаючись на цю підколку. Великий Аптекар був на абсолютно іншому рівні розуміння світу, ніж прості смертні, і намагатися раніше огорнути неосяжне та стрибнути вище своєї голови — безглуздо. Як і намагатися винайти план Гросмейстера - судячи з його загадково-самодовільний вираз мордахи, присвячуючи в деталі свою ученицю не збирається.
Су Ло не думала, що відразу ж розповіла чоловікові про свою нову значку третю принцесу Північного Мо і її рідкісного дару (дівчисько виявилася магом одразу двох елементів: світла та льоду). У розповіді брови Рон Юна піднімалися все вище, потім він вражений похитав головою, посміхнувся якимось своїм думками і лагідно погладив дівчину по волосах:
- Чудова робота.
Екс-Четверта Міс ледве не замучила в задоволеннях від похвали. Гроссмейстер Рон Юн завжди був до неї дуже холодним, хоч би як багато вона працювала на Туманному Пікі Хлаків - все, що їй перепадило, це охмикання. Але тепер вчитель ніби відтикав, і в очах дівчини стало куди гарніше, ніж раніше.
Дівчина не чекала у промінях Аптекаря, який дуже прихильно ставився до неї, тоді як принц Цзінь, покинутий і забутий, згорів в пекельному полум’ї люті. І тільки коли вогняні язички лизнули потилиць самої Су Ло, вона нарешті обернулася і здивовано вигукнула:
- Наньгун Люун... - Чого він так розлютився? Що на цей раз вивело його з рівноваги?
- Вечір вже, пішли додому, спадав пора, - буркнув юнак, придушуючи гарчачі нотки в своєму голосі, і одним ривком підняв екс-Четверту Міс з дивана.
Дівчина зашипів від болю - у багатострадному зап'ясті, здається, знову щось хрустнуло — але прямої грубості улюбленого коментувати не стала: чи мало невзначай кишеня може остаточно зірвати планку в розбитеного Його Тіраншства. Зараз слід було діяти обережно, як у клітці з голодним тигром.
- Що з тобою таке? - Вона скромно поцікавилася, суворо подивившись юнакові прямо в очі.
Гроссмейстер Рон Юн кашлянув в кулак, намагаючись приховати мілину на губах усмішку (милі браняться - тільки тішляться) і сунув Су Ло під ніс маленьку парчову коробочку:
- Сховай це гарненько.
- А що це... - Я хотіла запитати екс-Четверта Міс, коли відчула, що в її просторі щось (або, точніше, хтось) зашебуршало-заворочувалося, вимагаючи прийняти негайно цей дивовижний дар.
- Тільки іграшка, візьми і нікому не розповідай, що у тебе вона є, — туманно відповів Аптекар і дбайливим заправив ту, яка випало пряди волосся за вухо дівчині: - Час і впрям пізніше, йдемо зі мною.
Стародавня китайська забава « перетягнення Су Ло» почалася. І ось що їй було робити в такій ситуації? Ослухатися Вчителя? Залишити Наньгун Люуня? Від приступів його неконтрольованого гніву звичайно страждає ландшафт, а Південні Гори так подобалися дівчині в своєму оригінальному стані! Дилема, однак.