Глава 1345
Чоловік нервовим рухом отер з лоба проступили бісерики поту. Хіба міг він забути, що перед ним не просто могутній експерт бойових мистецтв, Легендарний Предок Мо, але ще й просунувся по фазі старийан, який вбиває всіх і вся без розбору? У будь-який момент в його хворий голові може щось перемкнути, і у кращому випадку Перший старійшина проходить атакою Техніки Лежаного Вморажування, в найгіршому ж його чекає безглузда кончина від якоїсь смертельної Пехи. З божевільними треба поводитися обережно. З божевільними в ранзі святості є тим паче. І старий зусиллями волі приховав іскорки ненависті, які мерехтять в його очах.
Су Ло непомітно перевела дух і віддала належне мистецтву Хмари в Штанах. Його гра була неймовірною, всього за допомогою кількох рухів і нечленороздільних звуків він з легкістю перевтілився в Предка Мо! Яка витримка, яка бути - і все це перед лицем небезпеки у вигляді Першого старійшини, який може одним клацнути пальців стирати всіх присутніх на порошок. Добре, він про свої здібності навіть не підозрює.
Камінець мовчав, лише кілька разів помахав рукавами-мельницями. Слід було не тільки дотримуватися образу страшно-ужасного експерта, але й про своє уявне безумство пам'ятати. До того ж, що вже приховувати, епатувати публіку було в звичках не тільки екс-Четвертою Міс.
Але перший старійшина бачив, що Зек Мо не збирається заморожувати його на місці і так трохи розслабитись. Можливо, їм навіть вдасться прийти до якогось консенсуса без бою.
- І все ж, з приводу армійського табору... - невпевнено завів він ту ж шарманку, але був перерваний роздратованим:
- Якісь претензії? - Камечок старанно імітував хрипкий голос предка, і відсотки на сімдесят йому це навіть вдалося.
- Ні, не претензій, - торопливо відхрестився старійшина, ніж заслуговував глузливе:
- Я чомусь так і думав.
Перший старійшина здригнувся, придивився до свого співрозмовника уважніше: щось у ньому було не так. Минулої ночі, коли Мо говорив відривними незв’язливими фразами, ніби кожне слово йому було важко, але сьогодні він говорить цілком зрозуміло.
- Предок Мо, Ви ж когось шукали. Дозвольте мені запропонувати вам свою скромну посильний допомогу, - чоловік намагався обережно прощупати грунт. Наскільки він зрозумів, божевільний старийан шалено за кимось гнався, змітаючи всі « перегони» на своєму шляху. Двовірець Північного Мо постраждав з тієї ж причини. І йому хотілося б знати, кому саме сім’я Сюан завдячує генеральним ремонтом серця столиці? Звичайно, це не був прадавній інтерес. Принаймні, власним життям.
Перший старший навіть під тортурами не визнав би, що вимагати відшкодування від самого предка Мо було б банально кишка тонка.
Су Ло мірошком кинула погляд на своїх рознесених друзів, яких як провинних кошенят стримував за кирку старійшини, і злегка б'є за рукав Хлако в Шттанах. Ми зрозуміли її без слів. Маленький камінець і сам думав у тому ж напрямку. Що ж, так і бути, заради цієї огидної дівчини він спробує врятувати цю солодку пару.
- Ти дійсно хочеш дізнатися? - Вигукнув предок Мо, кинувши Першого Старшашу насмішкою.
- Якщо тільки Ви зволите мені розповісти, - покірно схилив голову чоловік, приховуючи своє нетерпіння.
- Так знай же, відповідь прямо у тебе перед очима.
- Ась? - Нерозумно перепитав старійшину, витріщаючись на уявний спина Облака в Штаних Су Ло. Дівчина піддалася повітрям, закашлялася і трохи відступила назад, приховуючись вже повністю за широкими плечима Предк Мо.
- Окстись! - Вирубався на цього догадливого камушку. - На що ти дивишся? Моя пропажа в твоїх руках!
- Ась? - Схоже, що інші міждометия в арсеналі чоловіки закінчилися. Але все це було досить підступним, і вся ця злота була спрямована на ледь не смішних з переляком Бієчен Юина та Цзи Ян. Значить, саме через них Дворець Північного Мо був зруйнований до основи? А він мав багато можливостей прикінчити цих двох людей! Але він все відкладав і відкладаючи. Що тепер робити? На всі чотири боки негідників не дозволяли, щоб їхні останки самооцінку заважали їм покінчити з ними під їхнім носом. « Весно страждаю від своєї нерішучості", - посідав перший старійшина, таємно накопичаючи в долоні силу для удару сповіді.
Глава 1346
На жаль, його підлі маніпуляції не залишилися непоміченими:
- Це ти що ж вдумав, паскудник? Прибити їх прямо на моїх очах? - У тоні Зрадка Мо не було ні тіні загрози, тільки спокій і легка насмішка. Але цей уявний дух перелякався Першого Старшашу, сильніший за крики — іскри неформованої енергії понуро скидалися з його долоні, кою він поквапився сховати біля себе за спиною, як згаданий школяр.
Су Ло ненавмисно вихопила в своєму укритті: як міг цей віроломний Хмаро в Штанах спіхнути всю вину на її друзів? Звичайно, він не може дозволити собі наражати її саму на небезпеку. Але це не причина підштовхувати Бієнн Юна та Цзи Ян! Чи зможе вона спокійно спати, знаючи, що ці двоє постраждали через неї?
- Завиток Мо жартувати зволоти, а Ви і повірили, - фиркнула дівчина, сміливо крокнувши вперед, назустріч гнівно роздувного ніздрі Першому Старійші — гаразд, його колишній старший брат міг дозволити собі такий недбалий тон, але ця сука! Нос не доріс розмовляти так зі старшими і найсильнішими!
- Хто ти така, ДеВЕЧКА? - Він прямо запитав.
- Минулої ночі Предок Мо розшукував мене, а не цих двох хлопців, - скромно погналась Су Ло.
- Чим доведеш? - За цей неспокійний день перший старійшина сплюнув осицину.
- Нічого не хочеш сказати? – звернулася екс-Четверта міс до камінцю.
- У мене немає слів. Я дійсно вражений твоєю відданістю до цих дітей. Як тільки-но вони з'явилися, отруївся Хмаро в Штанах.
- Ми не можемо їх виставити без провини, вірно? - Усміхнулася дівчина і знову повернулася до старшої: - Всіх хто прагне мене помститися я приймаю по запису в останній четвер місяця. Після дощу. Що ж стосується цих двох, чий одяг ви настільки тремтіли і пристрасно затискали у своїй руці...
Перший старійшина не повірив! Жодному слову проклятої дівчини! І сліпий помітив би, що її стосунки з Предком Мо дуже теплі, якщо навіть не сказати - товариські, в той час як минулої ночі цей обезумний старий риштував по Північному Мо із дикими очима, повні ненависті. Очевидно, він шукав ворога. А значить, дівчинка ніяк не могла бути його метою.
- Коль Ви так сильно ненавидите цих малолітків, дозвольте я особисто позбудуся їх, - кровожерно осклався чоловік, навчившись нехтувавши виступ Су Ло. На кінчиках пальців знову засяяла енергія. У глибині душі він був упевнений, що саме ці двоє невинних у лихах Північного Мо. Паршивці заслуговують кари!
- Сюаньюань Мін, ти що, у когось підзайняв слабоумство і відваги? Або ти думаєш, що я не посмію прикінчити тебе?
Слова Зрада Мо змусили Старшашу заміряти в нерішучості. "Сюаньюань Мін" Як давно він не чув власного імені. Протягом багатьох років практикування звання «Первого старійшини» намертво прикреслилося до його особистості, якось інакше його і не називали зовсім. Це ім’я поступово стерлося з спогадів живих, і мало хто пам’ятав його — тільки ті, що мають такий самий статус та силу, як перший старійшина.
Чоловік пробив крижану поту, якось за цією « мирною», майже домашньою розмовою він мимовільно забув, з ким має справу. Дивовижно, що Предок Мо виглядав, говорив і поводився так, ніби вчорашня пом’якшена свідомість була лише тимчасовим нездужанням, від якого він уже безпечно видужав. Перший старійшина не міг з'ясувати, чи варто йому заспокоїтися за таких обставин, або навпаки, перелякатися ще сильніше?
- Цих двох я особисто відібрав у своїх учнів кандидатів, а ти сміяєш тут нести всіляку гадку, що вони мені не подобаються! - Облако в Штанах продовжував бути могутнім і дуже неуважним. Вирішивши піти ва-банк, випустив назовні сигнальний « залоп» своєї смертної аури - нехай і десятого рангу, а все не порожні слова.
Однак, Першому Старійшині виявилося достатньо одного лише на мить на наступні репресії, щоб поспішаюти назад і акуратно так, з любов'ю, посадити Цзи Ян та Бієчен Юіна на землю:
- Помилянка вийшла, я обговорився. Оскільки вже поважний предок Мо зацікавлений в цих хлопців, хіба я можу мати що-небудь проти них? Я смиренно повертаю їх законному власнику.
- Ми що, собаки якісь? - Президент Гільдії найманців обурився таким закликом, але кого цікавили його такі прояви почуттів, коли найсильніші світові вели між собою діалог?.