Глава 1337
Камешка хмуро замовк, але реакції тіла не приховаєш: на щоках предка Мо просувався присоромлений рум’янець.
« Я думаю, що вона тобі не підлягає? » — з жалем запитав Су Ло.
« А сама як думаєш? Маленька недоучка, думаєш, так просто перехопити контроль над чужим тілом, та ще й зберегти весь функціонал? Але все не зовсім добре, - пішов на світову Облако в Штанах — очевидно, оцінив поблажки дівчини. - Гадаю, я зможу мати справу з противником на десятому рівні. Що, ну ось що ти посміхаєшся? Між іншим, ти сама-то до цих пір на жалюгідному восьмому ранзі!»
Су Ло не витримала і все ж розгулювалася. Ну не могла вона відмовити собі в насолоді подіятися над старим - занадто багато дахів він напився у неї минулого. А з урахуванням його нинішньої оболонки, ідіома заслужено переходить в розряд "буквальних виразів". Але насправді, вона була дуже задоволена подіями: мабуть Хмаро в Штанах не заспокоїться, поки не досягне рангу вище і можливо з часом у неї вийде досить могутній супутник.
Отже, розбравшись зомбі-апокаліпсисом, екс-Четверта Міс повернулася до своєї пасивної ролі доглядальниці. Десь у глибині свідомості інтуїція, яка передбачає неприємності, якось невпевнено свердла, - але дівчина вирішила поки що ігнорувати передчуття небезпеки. Зараз немає нічого важливішого за процес відновлення Нангун Люня.
***
Тим часом Бієнн Юїн на парі з Цзи Ян вішали на плоскому надгрітому камені і відпочивали від діл праведних. Вони зробили все, що наказав їм Його Високість: з радістю погонювали Мо Юньфана в південному напрямку, а коли розбещений юнак-таки догнав сплетений дует, у вирішальний момент битви Біечен пустив в хід духовний кулю, який йому перед тим передав Нангун Льойн. У результаті від спадкоємця Центрального Дворця залишилися одні осмітки і не найприємніші спогади: репутація-то була здорово підмочена, і посмертно її більше не відмити. Тепер же молоді люди вирішували, чи не пора вже нагрувати в умовне місце зібрання — у столицю Північного Мо.
- Як вони там, цікаво, - стурбовано зітхнув Цзи Ян. — Вони мусили протистояти всьому Центральному Дворцеві, чи подюжили? Ось дар Третій брат закинув нам цю духовну кулю!
Брат-Наньгун - чудовий стратег, впевнений, вони з Ло Ло в повному порядку, не помиляючись пробурмотів Біечен. Але єдине, в чому він міг не сумніватися - у тому факті, що другий Брат ні за що не допустить, щоб з Су Ло приключилося щось неправильне. - Можливо, вони вже позбулися переслідувачів? Пропоную висуватися до Імперського палацу, столиці Північної Мо.
На тому і порешили.
Але коли вони входили до міста, їх чекала неприємна несподіванка у вигляді величезної черги і злих як чорти, сторожі - можливість простояти тут аж до вечора розвернулась у всій своїй пишноті.
- У тебе з собою якийсь розпізнавальний знак? — З надією запитав Біен Юін у своєї супутниці.
- Я втратила нефритовий кулон Града Чистилища десь в Лабіринті, — погналася Цзи Ян.
- І я свій залишив десь, - запустив п'ятірку в волосся юнак. Після секунди роздумів він раптом почав несамовито копатися у своїй дорожнього сумці. З радістю вигукує: « Ага! » Він звився на світло нефритовий кулон і, причепивши його до свого пояса, шкутильгаво посміхнувся: - Ходімо, ми разом пройдемо через спеціальний коридор.
- Це ж Мо Юньфена, хіба ні? - Ахнула дівчина, придивившись до побр’янушки. – Ну ти... Мародер-любітель!
- Ображаєшся, подруга, - ображено вип'яв губу Біечен, — я не любитель, я професіонал! І так, це нефритовий кулон головного учня Центрального Дворця, велика рідкість, між іншим! Не якийсь широтреб. Центральний Палац і Імператорська родина Сюан, наскільки мені відомо, знаходяться в дружніх стосунках. Так що на межі проблем не буде.
Глава 1338
Наївний Біечен, як же він помилявся! Адже ураган на ім'я С-Л" встиг прокотитися і по цій столиці, перевернувши все догори дном. І тепер друзі стали ворогами, верхошка влади — розбитими та придушеними стариганами, а сам палац у жалюгідні руїни. А оскільки з технічної точки зору низка катастроф сім'ї Сюан особисто приніс Предок Мо, у Північного Мо виникли деякі питання до Центрального Дворцу.
Молоді люди усіх цих подробиць само собою не ведали, так що йшли гордо і незалежно, абсолютно впевнені у своєму праві. І коли їм перемістив дорогу начальник міської сторожі (який сам собою, негайно помітив на променях ранкового сонця нефритову підвіску), Біечен Юїн, який жив у ролі високопоставленого хама, заявив публічно:
- Ну, і чого витріщився? Не впізнаєш вельможу центрального Дворця? Можливо, ти і цей нефритовий кулон не визнаєш?
- Визнаю, що він процідив крізь зуби вояка, окидаючи підозрілим поглядом дивну пару.
- А раз визнав, тоді чому не поспішаєш відкривати ворота? - Набувся юнак, коли йому доводиться зо себе уявляти велику шишку Центрального Дворця, треба старатися як слід і вичавити з себе максимум зарозумілості.
- Прошу, проходьте. Як ми можемо нехтувати вельможами Центрального Палацу? Що ви, що ні в якому разі. Ви завжди потрібні гості в Північному Мо, я негайно наказую повідомити про ваш візит Імператорському Дворцеві.
- Не варто так напружуватися, - "милостиво" відмахнувся президент гільдії найманців. - Займайтесь своїми справами. А у нас своїх вистачає.
- Як скажете, Юний Пан, як вам буде завгодно, - лікував начальник сторожі, намагаючись, щоб доброзичлива усмішка не видала злої оскал. Він же не хоче налякати наївну ні про що неосвічену жертву раніше часу, вірно? А коли ця пара пройшла браму і в тій же твердій манері заступила вже по місту, воїн покликав того чоловіка й наказав: - Нехай за ними таємно прослідують. І негайно доповім Першому Старійшині, що головний учень Центрального Дворця прибув у імперію.
Після вчорашнього випадку в Перших старійшин, напевно, була алергія на одну тільки згадку про Центральний Дворець. Він не полінується збити весь сверблячок із цього молока, що підніс про себе чорт знає що.
***
- Я раніше вже була у столиці Північного Мо, але чому-то нинішній прийом якийсь ... Дивна, - подала голос мовчазної доселі Цзи Ян, коли молоді люди відійшли подалі від міських воріт.
- Ти теж помітила, так? - негремно відповів Біен, зусиллями волі зтримуючи пориві відставання або хоча б повести плечима, щоб скинути з себе липкий погляд вартового.
- Від його підробки у мене мороз по шкірі, - сказала відчуттями дівчина. - Може, вся справа у цьому побройку? А раптом на ній стоїть якийсь розпізнавальний знак Мо Юньфена? І тепер всі знають, що ми його вбили?
Хлопець тихо вирубався, зняв підвіску, і так, й едак повертав її в руках - хіба що не лизнув і не спробував на зуб, - і після ретельного вивчення виніс вердикт:
Кулон як кулон, усі видатні учні Центрального Дворця однакові. Нічого особливого я в ньому не знайшов.
У такому разі, все ще дивніше, ніж мені здалося спочатку - покидалася Цзи Ян, і додала майже нечутно: — До того ж, за нами хвіст.
- Сподіваємося, другий брат і Ло Ло не влипнули тут у неприємності, - напружений пробурмотів Біечен і, недовго думаючи, вихопив з натовпу зазіхнув хлопця: - Братец, на пару слів.
Городженин хотів обуритися подібним чином, але оцінив себе і одяг президента гільдії найманців та його супутниці, побавив спеся і квапився запитав:
- Чого вам треба?
- Щось сталося в імперській столиці? - Прямо полюбував Бієнн Юин. - Все кудись поспішає, біля міських воріт таке стовпотворіння, наче все місто в терміновому порядку вирішив десь переїхати.
- А ви що ж, не місцеві? - Покірно цікавився в’юноше.
- Тутові ми, як шовкопряди, - гукнув маленький Мрак, втрачаючи терпіння. - Давай ближче до справи, будь ласка.