Розділ 1285
Найефективнішим шустрим вдалося вчасно вискочити на вулицю, а найбільш ретивим - схопити зброю і бажання « вибратися з цим сморідом! » Місто Ло Ян стало своєрідним сховком втікачів і, якщо вже їм вдалося вижити та втекти від влади, то рівка Мо не могла навіть призвести до смерті.
- Огидна дівчинка, виходь! Вилазь негайно! - ричав стариган, ширяючи над розселеним містечком.
Суй Ло збилася, ніби намагаючись стати якомога незамітним, і пошепотом сказала:
- Сподіваюся, цей псих нас не виявить?
- Нам варто скористатися нинішнім хаосом і бігти як можна швидше, - так само тихо відповів їй Наньгун Левюні.
Чоловік підвів край фіранки, похитав незадоволеним поглядом високі ворота, які як і раніше ніхто не збирався відкривати. А варто було б сказати, що оскільки Моура вкралася у місто Ло Ян через північні ворота, і вони не турбувались про навколишнє середовище, то тепер були дуже жалюгідні. Єдиний вихід із заходу залишився південний ворота, куди і розтрощилися всі перелякані громадяни. Ось тільки солдати, що охороняють міську стіну, виявили рідкісне впертість, яке межує з собою:
- Всі назад! Об'єднайтеся і гідно зустрінете ворога! Той, хто спробує втекти - чекає смертельної стріли! - Вещував капітан вартових добре поставленим голосом і по його команді лучники раз натягнули тетиву, готові стріляти.
Су Ло і Наньгун Левюні могли, не будучи мудрим, вибратися з карети, запхати своє майно, включаючи драконо-лошадь, в простір та просто перестрибнути стіну. Одна біда: навколо зібрався так багато зявок, що не залишиться уваги їхніх маневрів.
І поки Його Високість, нахмурив брови, обдумав можливі плани порятунку, екс-Четверта Міс грюкнула себе по лобі і весело хмикала:
- Дивись уважно, зараз буде фокус, - витончений помахом долонею, і драконо-лушадь з голови до кінчика хвоста окутало Велике ніщо. - А тепер... Побігли!
Мешканці містечка Ло Ян могли спостерігати справді дивну сцену: на цьому місці був незвичайний кінь з драконячою лускою, а не шперстки.
- Нещасна тварина перелякалася до помішання!
- Чому б йому так охоче бігти назустріч своїй смерті?
- Так, мабуть конячка і прямо зовсім збожеволіла від страху. Але, може й на краще, коли така звірина зможе проломити стіну? Звичайно, ми можемо злитися на нього.
Су Ло, до якої завжди приєднувалися ці співчутливі "ахи-охи", лише кричала в презирливій умилці. Чи могла б вона посилати на вірну смерть таку чудову конячку? Велике Ніщо в свій час витягло її і Бієнн Юіна з кам'яної коробки, до якої вони по дурості потягли у печеру демонів. А значить, і зараз не підведе. Добре, з тих пір багато води струмок, і тепер її техніка була набагато потужнішою та могла прикрити не тільки саму Су Ло, але й поширюватися на кілька метрів в сторони.
Драконо-лошадь носилася на всіх парах пряміком до кам'яного кладовища. Нещасна тварина не знала про можливості дівчини, але сліпо вірила в план господині та господаря.
- Ой-йой, кінь і впрямий чокнувся! Він же зараз вміщається у стіну!
- Зупиніть його хто-небудь!
Глава 1286
Громадські погляди поділяються на два табори: перші щиро співчували дивному звірині, який може ось так легко загинути; другі ж застигали в напруженому очікуванні — та животину було шкода, але їм самим знадобиться дірка у стіні і незвичайна карета.
Однак невдовзі і ті, і вони були розчаровані. Драконо-лошадь вмозалася пригнутою головою у стіну, але не тільки не повернула собі шию, а й зовсім пройшла крізь кам'яну кладку, наче її і не було. Весь екіпаж зник в мить ока.
- Небеса, що це було? Де кінь? Куди вона поділася?
- Здається, вона перейшла на іншу сторону стіни!
- Неможливо! Ця стіна схожа на паперову? Як карета могла б проїхати крізь неї?
Не дивно, що не тільки прості громадяни перебували в замішанні, але й охоронці. До тих пір, поки один з них не додумався озирнутись собі за спину:
- Що... Мої очі обманюють мене? - Він кинув пальцем у чорну точку.
- Схоже... На той екіпаж! - Придивившись, перелякався інший солдат.
- Що за чортівня...
Лише на очах у всіх магічний звір з плоті й крові пропав крізь тверду стіну! Та ще й карету з собою забрав. Щоб потім, як ні в чому не бувало, спокійно стрибати далі ... Дива так і тільки.
Все так захопилися будівництвом здогадок і теорій, одна інша дивна та неймовірна, що якось забули про первинну причину їх загального збору під міськими воротами. На жаль, « причина» все добре пам'ятала і, так не відшукуючи свою ціль, розбушувалася гармата попереднього. У розумному розумі Мо не було жодної справи до мирних громадян, які попадали під гарячу руку; зараз жертви його стурбувалися ще менше.
Правителю Північного Мо треба було винести Су Ло за те, що він був вражений викоріненням злочинності. Місток Ло Ян вже давно слив ракову пухлину на тілі імперії, і Імператор був би і радий нещадно її вирізати разом з усіма мешканцями, але проблема якраз і полягала в останніх: жоден злочинців, що жили на цій території, не був звичайним хижим білковиком. Таким чином, Його Величність не тільки не вміла знищити те місто, яке напало на нього, але й терпіла втрати у власних військах. Імператорові довелося здатися і віддати все місто в розпорядження злочинного світу, що вплинуло на його репутацію. Решта імперія постійно страждала від постійних набігів мешканців міста Ло Ян, і в свою чергу досадила постійні скарги та вимоги для свого правителя.
Зрештою, справедлива жахлива кара в особі збезсміченого предка Мо опустилася на грішне місто. Старікан не зміг знайти Су Ло і, переповнений гнівом, не придумав нічого краще, як виплеснути всю свою лють на перших попалих під руку. Чи провидіння було випадковою справою, чи то провісника, таковим виявилося місто Ло Ян. Починаючи від Північних воріт, Предок Мо не залишав каменя на камені позаду себе, перетворюючи все поселення у руїни. Крок за кроком, його караюча довгих днів наближалася до південних воріт, що не могло б застрелити ще сильніше натовп, який там зібрався.
- Швидше, відкривайте!
- Відчиняйте ворота, інакше ми підпалимо місто!
- Якщо ти не відкриєш ці чортові ворота, я вас всіх на шматки розрву!
Здавалося, що шум біля міського муру сягав небес. Деякі особливо обдаровані навіть намагалися повторити подвиг драконо-лошаді - бачити, сподіваючись, що в кам'яній кладці був захований якийсь механізм, відкриваючи потайні двері, — і з усього розбігалися у палицями в тверду поверхню. Найміцніші відділилися шишкою і садами, а ось більш хілі відразу втратили свідомість від струсу мозку. Стіна стояла і презирливо дивувалася на тліючий хаос.
- Кров і пекло! Немає тут ніякого механізму!
- Тоді як той кінь пройшов крізь неї?
- Може, це був привид? Безтілесне створіння, яке може проходити крізь стіни. Куди вже нам до таких демонів...