Розділ 1271
Реакції від дівчинки він чекати не став. Накинувся на бідолаху, акі коршун на курча, схопив кігтичними пальцями за горло і ривком підняв на рівень своїх очей:
- Кажи! - Мо і раніше не вирізнявся особливою доброзичливістю, а втративши розум і зовсім перетворився на жорстокий монстр. І йому було зовсім байдуже, що дівчинка на межі повторної смерті - так і не почувши відповіді (а спробуй сказати хоч слово, коли в легенях булькає кров, а голосові зв'язки змиті у м"язові місиво від такого тижняктичного впливу), він направив до неї всю свою духовну енергію. Його оглушливий тиші й хрустких хребців, а тіло Юньцин обвисло ганчірною куклою.
Тепер від неї не було сенсу. Предок Мо брезгливо відкинув її в бік, як шматок марного сміття. І, проривши під ніс щось на зразок: "Пуста часу!" і вкинув руку і був такий.
- Юньцин! - Мо Цзисюй підхопив тіло дочки, не сміяючись повірити в те, що сталося. Його одурені очі буквально прикували до себе червона смуга на шиї Мо Юньцин, серце розривалося від болю і ненависті. З тяжкою працею підняв голову, втупився у спину все віддаляється передку Мо, руки самі з собою стирчали з такою силою, що побіліли костяшки пальців...
- Ідіот! - Перший старійшина відвісив протверезний підзатильник родичу, який з'їхав із розуму. - Мо Юньцин вже була мертва. У чому ти звинувачуєш свого батька? Він себе не пам'ятає, що ти можеш від нього вимагати?
Господаря Дворца був не боронно-то радий рукоприкладним методам старійшини, але не міг визнати його правоту. Навіщо марнувати свій гнів, коли можна покласти край правдивому горі?
- Су Ло!
- Верно! Хочеш комусь помститися - потрібно розшукати цю огидну дівчину, Су Ло! - Він був схвалений першим старійшиною, і коли ви вдихнули у роздуми - і без того кількість тих, хто знепритомнів на квадратний метр заскочить, не вистачало Центрального Дворця ще й свого Господаря втратити.
Старик мовчки відтир куточок рота від крові - все ж, за цю ніч йому дісталося по повній: спочатку енергетичний вибух від Предка Мо, тепер ще й технологія Огида долі, яка, мало того, що сама собою вимагала неймовірних витрат сил, так і через невчасне переривання вдарила самому по ньому, — зітхнув з якимось приреченістю:
- З того часу, як Юньфен привів цю компанію в Центральний Дворець, все пішло наперекосяк. Ніби небо нас прокляв. Чи не буде гірше, якщо ми продовжуватимемо йти обраним шляхом? Чи не наздоженеться нас відплатою?
- Ні! Ніякого відплати. А навіть якщо й так - мені плювати, хай грім мене розбиває! - Мо Цзисюй палко вигукнув. - Я клянусь, що не зупинюся поки не вб'ю Су Ло!
Єдине, про що він переживав у цей момент - це те, що не змогла передати йому Мо Юньцин. А якийсь там далекий перст долі, божественне провидень і небесну помсту його не цікавили зовсім. І якщо б він зупинився на мить, подумавши про те, як пошевелися залишками мозку, то напевно зміг би дійти до відносно правильного висновку щодо здібностей Су Ло. Але його розум застиглий справедливий гнів, в такі секунди не до логічних вигадок.
- Дядьку, ти йди за Зрадом, а я знайду цю негіднику-Су Ло! - Володарворця з надзвичайною обережністю передав труп дочки на руки слуг, що підсіли, і стрілою зафіксувався в небо.
Його шлях лежав у дворик Су Ло. Ярність дійсно отупить. Невважно він серйозно сподівався, що їх « гостини» будуть смиренно чекати там, де їм велено було перебувати, поки прийде і розрве на частини всю їхню шайку-лейку? Ха!
***
Через кілька телепортацій екс-Четверта Міс нарешті опинилася в умовному місці. Ось тільки її там чекав зовсім не Нанґун Люнь.
- Твоя кров була дуже смачною, - на застиглу від жаху і несподіванки дівчину з темряви зіркили два вугілля-ока Предка Мо.
Глава 1272
« Ось це обмовив! Ще б кращий еліксир життя не був смачним! Старий хрич і так обполонув мої резерви, чого ще йому потрібно?» - провертала вона подумки, а ось вголос вже:
Старійшина, мабуть, дуже зайнятий. Не сміяю відволікати, - і обережно так, без різких рухів, повільно й сумно стала п'ятитися — чи мало, що цьому психу в голову збредеться? Вона, звичайно, сама приклала руку до його помішання, але як би не була готова до дії бумеранга прям ось так відразу.
- Стояти! - рикнув старий. Від його крижаного пронизливого погляду Су Ло мимовільно підкорилася, застигла в повітрі стопа. Мисливо вирубалася, начепилася на обличчя лису усмішку, провертнула оливково:
- Хе-хе, у Вас є до мене якусь справу, старійшина? - Не перелічи, як відомо, буйнопомішим не варто сильно перечити. А тим, які ще й в змозі розмазати тебе одним пальцем – тим паче.
- Ти, підійди! - Одна рука передка Мо була схована за спиною, а сам старий чоловік сильно зображував добродушність неначе Су Ло була дурним звірком, здатний повірити в таку гальшу.
Дівчина ледве стримувала заколення очей. Ось же божевільний старий, мало того, що він хоче знову присмоктуватися до її кров'ю (що очевидно - чому б йому так наполегливо його підзивати?), так і вимагає доставки! А промороги на подальше користування її тілом йому не видати?!
Поки екс-Четверта міс зливалася отрутою (звичайно, зрозуміло - про обережності забувати не варто), Предок Мо розпорядок втрачав терпіння:
- Сюди, ну ж! - Не важко було здогадатися, що вид Су Ло, як і раніше стоячий нерухомо на пристойному відстані, зовсім не додавав йому милості.
- Та йду я, іду, - проричала вона собі під ніс, — просто повільно. З боку може навіть здаватися, що я в протилежному напрямку.
Картино зробила три кроки вперед, і відразу ж відступила на два назад - все що їй залишалось — це тягнути час та судорожно продумувати план порятунку. З якого боку не подивитися, єдиний реальний варіант для неї - це робити ноги. Знову. « Було створено людину для бігу», - тоскліво нагадала сама собі дівчина. Ось тільки з тих пір, як вона прокинулася в цьому тілі і світі, їй постійно доводиться від кого-небудь уплепати. Вона, мабуть, вже нехлий кілометр по собі намотала. Шкода, ніхто не оцінить, і книга рекордів Гіннеса навряд чи вже написана.
Предок Мо не міг не помітити викрутів своєї жертви, але все його увагу було прикуто до правого зап'ястя Су Ло. З кутка його рота повільно викотилась крапля слини, повисла на підборідці і зі звуком « ляп » впала на землю. Екс-Четверта Міс зламано похитала головою: ну нічому цього старого дурепа життя не навчає!
"Може, дозволити йому виспити ще ковток-другою?" - звернулася до Облаки в Штанах у своєму просторі.
« Злізе і нерівно виросте! - відрізав шкідливий дід, більше переживаючи, зрозуміло, за збереження дорогоцінної крові, ніж її носителі. - У тебе і так дике зневоднення та анемія від кровопотері! Дай йому ті пару ковтків, і попрощайся з життям."
« Що мені робити? »
«Бежати, що ж ще! Ти що, телепортуватися розучилася? А-ну, бегом марш!"
« Але я можу подорожувати не більше як на три кілометри за раз, — безпорадно розвіла руками Су Ло. - Гадаю, цей старий псих рухається куди швидше!»