Глава 1223
Мо Юньфен перекладав розгублений погляд з Су Ло на Нангунгун Люня і назад, і ніяк не міг порозумітися чи зіпсувати ті його або абсолютно серйозні речі. „Спілися, паразити! ” - мигнула в його голові, коли Його Високість, закінчуючи свою приватно-суспільну розмову з коханою, обернувся до парні і ніби вибачаючись розвівши руками:
- Ло Ло Лок справді відвела Криваво-малий Норичник Нінпо, і тепер її кров дійсно має певні ... Ці властивості, у тому числі здатні продовжити життя. Але, на жаль, ця сама кров занадто токсична, щоб пускати її в будь-яку з них. Отже, при всьому нашому бажанні - нічим допомогти не можемо.
Після відмови, нехай і завуалізований в оболонку начебто поважної причини, на обличчі другого Південного Майстра явно відобразилося роздратування. У промовах його ввічливість стала помітною:
- Міс Су, на кону коштує людське життя, як ви так спокійно дивитися, що хтось помирає? - Він намагався викликати до сумління дівчину (наївний, він не знав, що даний девайс в організмі Су Ло давним-давно атрофувався за бракністю). - Міс Су, від Вас вимагається всього-нічого: просто наповніть цю чашу вашою кров'ю, і незалежно від того, допоможе вона моїй годувальниці чи ні — Центральний Дворець буде у вас в боргу, - урочисто заявив Мо Юньфэн, схрестивши пальці: будемо вважати, що збереження життя екс-ЧАтвертої пані як послуги і зачитається. Але їй не варто знати, що́ це за крихітна домовленість.
Слова Су Ло, які він промовив, ледь помітні. Очевидно, цей вмпер недороблений вирішив у будь-який спосіб роздобути її кровопостачання. І, мабуть, не погоджуюся з нею добровільно. Скидати флер видимої ввічливості обом сторонам було невигідно, так що, здається, їй знову доведеться піти на поступки. І Наньгун Левуні також кидав на неї дуже багатозначні зиркани - напевно вже придумав якийсь хитрозаморожений план. А якщо її улюблений тиран і деспотичний щось задумав, бідоласі-Мо Юньфену явно було не схвалювати.
- Вам насправді так вже потрібна моя кров? Прям без неї ніяк не обійтися? - Образно пробурмотала Су Ло.
Помітивши, що йому вдалося пересунути з місця мертвий камінь (тоді ще живий і повний вкрай цілої кровожерки), другий Юний Майстер швидко вхопився за можливість:
- Як би там не було, я все ж сподіваюся на вашу співпрацю, міс Су.
- Що ж, це всього лише кров. У мене її багато. Я не збіднію, якщо поділюся мілілітром-іншим. За прожиття візьмете як плату, - фиркуляла дівчина, не приховуючи, однак, власного незадоволення. - Але якщо з вини моєї крові Ваша годувальниця помре, то...
- Ми беремо всю відповідальність на себе, до Вас ніяких претензій, - відразу ж запевнив її Мо Юньфэн.
- Ло Лє, не здумай! - Вклинився між ними Біен Юін. - А якщо твоя кров і вперта має легендарні лікувальні властивості та врятує старого? Сьогодні Центральний Дворецький попросить у тебе чашу, а завтра бідон! З їхніми ненаситними апетитами ти за кілька днів перетворишся в суху мумію!
Юнакові слова змусили другого молодого майстра на мить зніяковіти: по факту, десь такими і були мотиви його родини. Саме для цього він притягнув їх усіх сюди. Але ж не розповідати їм про це самим?..
- Кльоват и намовь! Центральний Дворец просить всього трохи крові Міс Су, і від такої кількості ніхто не перетвориться ні в яку мумію.
- І Ви готові поклястися у своїх благих намірах перед небом? – підозріло зщурував Біечен.
- Я... - від таких заяви хлопець втратив дар мови: як міг він принести подібний обід, коли і в думках у нього не було свого слова! Гнів богів — це не жарт.
Але зненацька для всіх йому на виручку встав сам Нангун Люнь:
- Досить, досить, Центральний Дворецький — одна з трьох найбільших і найшляхетніших сімей, як вони можуть піти на такий огидний та безсоромний злочин? До того ж навряд чи хтось із членів сім'ї Мо захоче відчути на собі гнів Гроссмейстера Рон Юна, так що Біеченн, тобі не про що турбуватися.
Президент гільдії найманців хотів сказати ще щось, але був зупинено дуже виразним жестом Його Величності.
Це питання було вирішене. Однак...
- Не могли б Ви почекати ще кілька днів? - Зітхнувши, запитала Су Ло.
- Навіщо це? - У голосі Мо Юньфена пробували істеричні нотки — здається, ця розмова вимотала його сильніші за інших бітів.
- Месячні — вічне свято в житті кожної жінки, невинно розповіла йому прописної істини дівчина. - На днях саме повинні початися. Вам ж потрібна кров? Її буде далекоглядно, повірте мені. Назвемо це... Здоровим використанням природних ресурсів.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Розділ 1224
Мо Юньфен спочатку розгубився очима, силкуючись спровокувати, чи пані Су, або просто так тонко над ним знущаються? Однак помітивши, що дівчина знущається над ним, і зрозумів, наскільки це неприємно.
- Міс Су, ці Ваші жарти... - Процідив чоловік крізь зуби, відчуваючи, що готовий відверто почати кусатися.
- Жарти не подобаються, слова ні до чого. Таке відчуття, що я Вам потрібна тут тільки заради моєї крові... - Бурча собі під ніс (але, звичайно ж, так, щоб чули всі присутні), Су Ло витягнула з закрими свого простору кинджал Ян Хуа і полоснула ніжну шкірку білошкірого зап'ястка. Поріз відразу здувся, налився кров’ю, і алая рідина весело побігла по руці дівчини, пряміком у підставлену чашу. А коли набралося трохи більше половини, рана... Затягнулося. Буквально на очах: на шкірі не залишилося ні подряпини.
Мо Юньфэн аж шию витягнув, так хотілося йому по-підробленну розглянути те що відбувається. Тільки зараз він увірував у неймовірну силу крові, насиченої екстрактом Криваво-малого Норичника Нінпо. Вона здатна вилікувати невиліковну, продовжити життя вмираючому і підвищити рівень розпачу!
- Доволів? Проваливайте, - крижаним тоном наказав Нанґун Люньєн прямо штовхнувши пальцем у бік виходу.
- Вам тут не раді, кiш! - Для особливо нерозбірливих вторував йому Бічен.
Однак Мо Юньфэн, який притиснув чашу до грудей, зовсім не звертав уваги на їхні поверхові манери. Яка різниця, що його навряд чи копали геть, якщо він отримав те, за чим прийшов?
Він майже втік у навчальну кімнату, де його з нетерпінням чекав суворого батюка.
- Достойний батько, я роздобув кров, — злегка заїкаючись від збудження і захоплення, повідомив другий Південний Майстер Мо.
- Так швидко? - Здивований Мо Цзисюй вигукнув. І, приблизно кажучи собі, що за шайку-лейк представляється супроводжувачом дівчини, він не сподівався, щоб вони так швидко погодилися на прохання його сина. Наньгун Левуні так і повинен був упертися рогом.
Вона справжня, я на власні очі бачив, як кров текла з порізаної руки міс Су, - вловивши сумніви у голосі батька, поспішив його запевнити Мо Юньфэн. - Батько, чи тільки крапля цієї крові може продовжити людське життя на десять років?
Смерть була майже основною проблемою всіх експертів бойових мистецтв. Який би геніальний культиватор не був, людський вік недолог, всі ми смертні. Звичайно, не кожен міг змиритися з таким становищем. Багато майстрів і старійшин були готові присвятити все своє життя, щоб знайти ключ до безсмертя. Ось іронія: у боротьбі зі смертю їх життя стікала, як пісок крізь пальці...
- Ця кров... - Мо Цзисюй прийняв з рук сина чашу, уважно придивився, побултихал, донювався.
- Ну як воно, Отче?
Її аромат дійсно містить деяку кількість духовної енергії і легкий відтінок жовтини, так що, вважаю, слова міс Лі були правдиві, - обережно сказав чоловік, не поспішаючи розкрити всю правду. По суті, він майже повністю переконався у винятковості цієї алої рідини, яка міститься в чаші духовної сили. Але не хотів, щоб пані Су дала тобі свою кров. Вона нічого не казала?
- Саме так! - Блескав себе по лобі Мо Юньфэн. - Вона щось говорила про те, що її кров була отруєна.
- Отруєна? Що ж, це легко перевірити. Піди, приведи якусь собачку, і ми все перевіримо.
- Добре, кинув чоловік і скоро повернувся з білим пудечком в руках — одним із його численних пітів.