Глава 1209
За один день мірного ходу до Центрального Дворця їм не вдалося. Довелося ночувати у сніговому плато. Шляхом махай Мо Юньцин, наметів Нанґун Люня і Су Ло опинилися по різних сторонах табору — ніби такі дрібниці могли роз’єднати цю солодку пару. Його Високість демонстративно заважав вхід в намет коханої акурат перед скритним від настільки відвертого акту непокори носом третій Міс Мо.
Темної безмісячної ночі, в найтемніший час перед світанком, екс-Четверта Міс відкрила очі.
- Прокинулася? — Він з усмішкою констатував Нанґун Льоунь, сидячи під ліжком своєї маленької лотоси, кожну вільну секунду активно культивував.
- Час прийшов, - заморг сильним голосом молвила Су Ло. - Зараз людський сон є найсильнішим. Час діяти.
- Чекаю не дочекаюся, моя принцеса, відвісив театральний реверанс Його Високість, легоче прильзнувши губами до її ніжної кисти.
Дівчина за шкарку витягла з свого простору бійку. Малюк ледве розліпив повіки, але в цей час сон був найміцнішим і солодкішим не тільки для людей. З'явився Су Ло його підбадьорити легоньким бавовною під попу, від якого дракончик скочувався по її долоні на підлогу. Але весь сон як рукою зняв. Буквально.
Мен-Мен потряс пухнастої мордою і, нарешті, продер очі та зосередив свою увагу на господині.
- Готовий?
- Угум! – Тут же збудився малюк. Хозяушка попереджала, що сьогодні його чекає відповідальна робота. Як же так вийшло, що він все проспав? Ай-яй, поганий дракон!
Мен-Мен зосереджено стиснув кулачки, вперши в Су Ло погляд, сповнений рішучості виконати все, що вона тільки захоче. Дівчина прошепотіла йому на вушко цінні вказівки, і після його понятим кивка дістала з свого простору порцелянову пляшечку без будь-яких опізнавантальних знаків. Натерла безбарвної і несмачової жижі та підштовхнула його до виходу. З войовничим « ову!», що означав його захоплення з приводу диверсії, малюк, злодійато озираючись, засів до намету Мо Юньцин.
- Насолоджуйся, крихітко. Будеш знати, як на старших свій рот розкривати, - злорадно пробурмотала Су Ло, блискучи переможною ухмилкою.
- І чим це так цікавим ти змазала коготки маленького божественного дракона, мм? - Притягнувши тіло дівчини до себе, хмикнув Наньгун Льоюні, закриваючи носом у її чарівно пахнуче волосся. Але цього йому виявилося мало, так що він став покривати дрібними неквапливими поцілунками її затулок, макушку, кінчик вуса...
- "Безмовно щаслива нав'язлива пара". Звучить безглуздо, але не варто недооцінювати цей чудовий збір.
- Ось як? Зібрання, кажеш справді чудовий? - Кілька незрозуміло пробурчав Його Високість, занадто зайнятий своїм хобі. Назва цього отрути він чув вперше, але знаючи його підступну і мстиву коханку, міг сміливо припустити, що Мо Юньцин чекає щось справді неприємне.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Розділ 1210
З мрійного стану його вивело чиєсь хрюкання. Потім дивний і вкрай недоречний у світі витаюючі навколо рожевих сережок закоханості Його Височництва звук повторився, і тільки тоді до чоловіка дійшло, що це його кохана ледь стримує розпіраючи її зсередини хохот.
В одну мить хахайка перемогла, і Су Ло зігнулась навпіл, задихаючись від сміху. Після того, як вона заплакала, вона все ж відкрила Нанґуну секрети свого підступного плану:
- Не так цікаво само зілля, як спосіб від нього вилікуватися. Одна подряпина достатньо, щоб отрута проникла під шкіру, і позбутися його можна лише одним шляхом...
- І що ж це за шлях? - Чоловік виявив щиру цікавість.
- Отос, — розтягуючи по складах і досить щураючись, вела екс-Четверта Міс. - Потрібно всього лише відсмоктати отруту з рани, і все буде в порядку.
Наньгун Левуні страждав від болю, плескаючи в долоні. Він знав, що його маля є надзвичайно підступним та ненадійним чоловіком. Його діти добре знали про те, в яких місцях тіла повинні були стати ручками божественного дракона. Але ж Мо Юньцин так обережно не захопила з собою особистих слуг у цю злу подорож... Тож був лише один чоловік, який міг відсмоктати отруту.
- Ти просто божевільна на всю свою неймовірно гарну голову! Напевно ти придумала щось вкрай непристойне. А коли Мо Юньцин взагалі не зможе вийти заміж, що ти будеш робити, якщо Центральний Дворецький Дворець запросить у всьому тебе?
- О ні, який жах! Треба терміново повернути Мен-Мена! - Дуже непереконливо зобразила « рання» екс-Четверта Міс, зручніше влаштовується на своїй лежачиці. Ніби їй було якесь діло до матримоніальних планів сім'ї Мо щодо їх третьої Міс. Якщо вони бояться, що Мо Юньцин може осоромитися - заперли б її в будь-якій безлюдній далекій вежі, щоб вже напевно. - А неча було на мого нареченого рот розевати. Сама винна.
Якщо з суперництвом з Лі Яояу вона вже якось підвищилася, то терпіти ще й цю набриду було занадто. До того ж Фейко-муха і так вже утримувала швидкою власного візгу, а розібратися з маливкою і зовсім буде розлюнути.
Минуло не більше п’яти хвилин, як в намет повернувся дрібний бійка. Судячи з його самовдоволеної мордахи, все вийшло в кращому вигляді. Залишилося тільки трохи почекати, і шоу почнеться.
На горизонті світанок розрізав прозорий верес, який окутує снігове плато тиші. І добре б, якби цей перфоменс був одноразовим - то затихають, то переходили на крик охі-ахи не зупинялися ні на секунду. Від такої какофонії не прокинувся б хіба що мертвий. Такі, на жаль, в імпровізованому таборі не рахувалися.
Бієчен Юін з Цзи Ян квапливо вилізли зі своїх наметів, побоюючись, що з Су Ло нічого не станеться. Але з’ясувалося, що Мо Юньцин замість тривоги в їхніх душах роздратовувалася:
- Чого кричати так? Що могло такого статися з Третою Міс Мо, щоб перебудити весь загін? - Пробурмотів Біечен, сподіваючись якнайшвидше повернутися в теплу постіль і пірнути у обійми манючого Морфея.
- Насилають її там? - Дуже позіхнувши, припустила Цзи Ян. - Хоча, мені здається, навіть така причина — не привід будити людей у таку рану.
Су Ло, яка підслухувала зі своєї намети, прикривала рот рукою, щоб не видати себе раніше недоречним хіхіканням. Цзи Ян, як ніколи раніше, дуже близькі до правди.
Мо Юньфен вдерся до сестри, щоб розтрощити кривдників на дрібні шматочки. Те, що родич так турбувався про нього, не було для неї приємним.
- Другий Старший Брат, спаси мене! Я... Я... Я... - Мо Юньцин від неї конфуза не могла навіть підібрати слів, щоб попросити про допомогу.
- Третя Джуніора Сестренка, що сталося, врешті-решт? Пояснити тоном, - не виявивши в наметі чужих, хлопець трохи заспокоївся, але стривожений не перестав. Особливо його нагадав пунцовий відтінок шкіри сестриці, який ліхтар сяяв навіть у нічній темряві.
- Другого старшого Брата, мене...