Глава 1167
Тканина мантії на грудях Сіту Міна просочилась кров’ю. Кров стекла вниз великими краплями, багряними маками розквітає на землі. Кров заполонила все приміщення, її нудотовий запах забив ніздрі, просочив одяг і волосся — кров усюди, алий колір розфарбував усе довкола... Ситу Мін нічого не помічав, адже він зосереджувався на складному печатці.
Лі Яояу, помітивши дії партнера, була готова писати від радості — шкода, що вся рідина вже розходилась на «дровока». Зрештою другий старший брат використав криваву жертву! Вона думала вже обвинувачувати його в малодушності, мовляв, його слова в дусі « життя за тебе віддам, живота не пожалію» - тільки порожній базікання, щоб заспокоїти її і переконати йти на "ешафот". Але, на щастя, Сіту Мін виявився куди порядніше ніж Фейко-муха про нього думала.
Проте, її радість була перервана змінною дислокації: гігант вже замахнувся, щоб кинути його в стіну. Навчившись гірких досвідів своїх родичів, Лі Яояу спритно перекинула через передпліччі муслінова стрічку у вигляді подвійної петлю і з усіх сил вчепилася до її краю. Отже, коли « супервосек» з натужним "і-х!" кинув дівчину в сторону, вона змогла утриматися (хоча якимось моментом їй здалося, що рука ось-ось відірваться), перекуритися в повітрі і переміститись в інший кут сцени.
А Сіту Мін якраз завершив обряд: весь простір зали Дворця покрилася кривавою димкою, яка максимально сконцентрувалася навколо гігантів. Спочатку вони навіть не звернули уваги на все густий туман, але коли спробували наблизитися до Сіту Міну, то виявили, що ефектно потопати, як раніше, у них не виходить - кроки стали легшими і значно тихішими. Їхня прогресія змінилася.
Чоловік вийняв, нарешті, кинджал з грудей. Його одяг до ниток був наповнений кров’ю, а з мало не скрині рани продовжувала смоктати багряну рідину впереміш із туманом. Незважаючи на тугодуміння, « супервосеки» досить швидко змінювали зв’язок між змінами та юцином, що тече кров'ю. Лі Яояу відразу ж забули, і всі четверо почали брати в заціпеніння Ситу Міна.
- Яояо... Поквапся... Зроби... - голова кружляла, думки і слова плуталися від великої кровопотерті, але не можна було впускати момент: зараз сила гігантів складала ледь одну десяту від колишньої, і Лі Яйо могла запитто розкидати цих диващ однією рукою (як мінімум за неіміння другої у наявності).
Але дівчина, використовуючи той самий муслін, вилізла на колону і всім своїм виглядом показувала, що плакати, повертатися до великих та страшним дядьків, вона не збирається ні за які килимки.
- Ні, ні, я не зможу їх здолати... - Все повторювала і говорила вона, зумівши від страху.
- Швидше ж... - Гарріпел Сіту Мін, відчуваючи, як разом з кров'ю з його тіла по краплі йшла життя. Світ потримав мороком, і тільки яскраві зірки спалахували та гаслі перед очима. Це було прицільно, бо наслідки цього послабили гігантів і не зачепили Лі Яояу. Але ця ідіотка чомусь як і раніше бариться! Якщо вона негайно спустить свою дупу на грішну землю і вб’є всіх противників, у нього ще залишиться примарний шанс вижити. Але з кожною секундою цей шанс відпливав, як вода крізь пальці ...
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1168
- Живо сюди!. - в черговий зрив Сіту Мін, сподіваючись-таки достукатися якщо не до сумління своєї « закоханої » то хоча б до її поміркованості.
- Ні, ні! Другий старший брат, ти сказав, що пожертвуєш своїм життям заради мене. Так як ти можеш вимагати від мене спуститися вниз і зустріти свою смерть? Я не хочу, не бажаю! Не хочу! - Лі Яояу повторював це, міцно вчепившись у рятувальний колон.
Її знання про Криваву жертву були більш, ніж поверховими, і хоча вона припускала, що їхні вороги вже досить ослабли, щоб з ними змогла сама впоратися навіть вона, - ризикувати та підставлятися все ж не хотілося.
Сіту Мін кинув останній відчайдушний погляд на дівчину, безнадійно похитав головою. Він дійсно був готовий віддати життя заради її благополуччя, але в цій ситуації його жертва виглядала не тільки непотрібною, а й даремно: як тільки він помре (а це могло статися будь-якої секунди), дія Кривавої жертви припинитися, і озлоблені гіганти всієї гурбою накинуться на Лі Яояу. Хоча Феі Нефритового Озера не є байдужим, він таки помер. Але дівчина вперто не хотіла спускатися вниз і складати свої холонні ручки для порятунку життя.
Його страх поширювався, і він почав гірко думати: « Як же йому протягом усіх цих років вічно обожнювати й прославляти подібну жінку? » Так дивно, що його очі вже не вловлювали світла. Але вперше за багато років він наче прозрів і побачив справжню сутичку своєї « закоханої». Неспокійна, егоїстична, дрібна тварюка!
- Яояо... Спускайся... дуже тебе прошу... - Він зробив останню спробу заохотити дівчину до пекла. Його голос вмираючого лебедя міг розжалобити кого завгодно, але безмозкість Лі Яояу була сильніше:
- Ні, Старший Братеку, не будь таким егоїстом, так неможливо!
Від такого твердження Сіту Мін так поспішав, що на мить навіть забув про неминучу кінець. Це він егоїст? Ось так новина!
На жаль, тепер він міг звинувачувати тільки себе. Все життя провів, як собака, і смерть у нього буде під ставши.
Четверо "Двояків" ледве змогли дістатися до джерела їхніх проблем. Він обкрутився і замахався пудовими кулаками. Хоча в них залишилася лише одна десята частина сили, організм Ситу Міна і без її втручання були на грані знищення. Щоб перетворити ребра і хребетні дзижчання хлопця на крони, потрібно було лише одного нападу.
Його тіло захиталося, благаючи дивитися на Лі Яояу. З повторного удару Сіту Мін впав на підлогу, гулько стукнувши потилицею об мармурову підлогу. Білий камінь відразу помазався алим.
Гіганти не погнушилися ще і поспинати хлопця наостанок. Замість того щоб робити це заради власного задоволення, другий старший брат більше не мав життя в житті.
Дев'ятий ранг. Якби він зміг вийти з Лабіринту, то міг би попросити себе стати королем - хто б міг зрівнятися з ним по розвитку його однолітків? Старі бовдури, які присвятили своє життя культивуванню, не мають значення. Але Ситу Мін не встиг пожати плоди своєї праці.
Він не повинен був померти зараз. У його кончині не було необхідності зовсім. Але він довірився не тій людині.
- Другого старшого Брата... загинув... от так...- здано прошепотіла Цзи Ян, ледве стримуючи ридання.
- Він хоча б зміг побачити справжнє обличчя Лі Яояу, - зітхнув Су Ло. - Це також можна вважати великим досягненням, можливо, його смерть не була даремною.