Розділ 1159
- Та бреше вона все, - махнула рукою Фейко-муха, флегматично спостерігаючи, як принц Цзінь в один стрибок опинився на верхівці.
Проте її скептицизм не виправдався, бо він був зовсім незграбним у розкішному палаці через сильний снігопад, споруду, що розкинулась на величезній гірській ущелині, було важко помітити.
Со стоном і скрипом, молоді люди поповзли в вказаному напрямку. Експерти їхнього рівня в звичайних умовах не встигли б кліпнути, як би вони вже опинилися на місці. Тепер же їм потрібно було цілу годину, а за відчуттям не менше вічності - перш ніж вони дісталися до палацу. Втомившись, вони випливають на свої легені і загнуті конячки, а потім майже непритомніють - але нарешті прибули.
- "Адський палац" - була табличка. Бієчен Юін заплутався в затилці: - Ніколи про подібне не чув.
- До палацу, про який ти почув - не піду, - відразу ж категорично заявила Цзи Ян. - Ми блукали крізь чортовий сніг два дні, як би там не було, потрібно хоча б зазирнути всередину.
- Думаю, ми вже прийшли, посміхнулася їх втомленою перепалці Су Ло.
- Яка самовпевненість! - Фыркнула Ло Деи. - А що, коли всередині смертельні пастки на кожному кроці?
- Не хочеш входити, не входи, я тебе волоком не тягаю, - екс-Четверта Міс лагідно провела рукою по лусках на шиї дрібного бійці: малюк, як відомо, слив майстром по полювання на скарби, і на то хильне деревце вона забралася виключно за його підказку.
Під бурчанням тих, хто ще мав хоч якісь сили на обурення, Наньгун Левюні « вкрив" захист, заснований на яскраво-малих воротах Дворца, і молоді люди увійшли всередину. Обстановка, як і зовні, не блювала: велетенський хол — ні краю не бачити — була повністю обгорнута в білій формі мов сніг, мармур. Було тихо, безжиттєво і спокійно — як на кладовищі прийшли.
- Холодніше, ніж на вулиці - поїжджилася Цзи Ян. - До кісток пробирає.
- Відчуття, ніби хтось з нас очей не зводить, - прошепотів Бієнн Юін, затрачено озираючись.
Не тільки він почувався дещо незручно в цьому палаці: Сіту Мін, притягнувши до себе неспротивливу Лі Яояо, негайно перейшов у режим бойової готовності.
І в момент найбільшої напруги стеля затряслася від такого знайомого їм всім хохота — ехо віддзеркалювалось від стін і лютило по барабанних перетинках, змушуючи молодих людей зігнутися на три погибель та закрити вуха.
Господар Лабіринта зволів повернутися.
- Ну і що смішного? — Ян не стримався і погрожувала стелю кулаком, а старий чоловік вирішив не показувати своєї фізії лише голосовою проекцією. - Ви така жайдина — ні карти нам не дали, ані найменшої підказки! І розважайтеся тепер.
- Дорогенька, ти що ж думала, що в житті тобі все буде представлено на блюдечку з золотим києм? - Просвердлював Господар, відсміявшись. - Вибач, такий посуд поки не завезли. Ви, молоді люди, повинні вчитися тільки на себе і смієшся?
- Не сміяю! - Огризнулася дівчина і, видихнувши, спокійно продовжувала: - Гаразд вже, розкажіть, що потрібно робити, коли прийшли.
- Хлопці, а ви впевнені, що вам не потрібно трохи часу на відпочинок? - Поцікавився стариган.
Від цього несподівано-елієвого голосу Су Ло буквально відчула, як у роті утворюється карієс. Слегка б'є Наньгун Люня за рукав:
- Пс, як думаєш, яка личина Господаря Лабіринта відвідала нас на цьому раз?
Інтуїція дівчини підказала, що в даний момент перед ними темна сутність шкідливого старого, але хто знає? Між "інтуїцією" і « парною» часто досить тонка межа.
Його Високість ледве помітно кивнув: зрозуміло, це був чорний Господар. Ось тільки навіщо йому так старанно прикидатися своїй світлої половиною?
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1160
- Що ми повинні зробити, щоб дістати Криваво-аловий Норичник Нінпо? - Холодно запитала Су Ло.
- Маленька дівчинка, це буде зовсім не так просто, як ти розраховуєш, - продовжував напускаючи туман Господаря, ніж здорово безсилля екс-Четверту Міс — їй до чортиків остоюбивіли всі ці сеанси декоративно-прикладного виведення філейної частини, і хотілося просто і без зыків отримати відповідь. - Щоб отримати ліки, треба спочатку пройти Чистилище Асури.
- Що ще за чистилище? - Голос Нанґун Люнь.
- Власне, це лише чергові змагання, не більше того, їх правила кілька... Жорстокі, - на обличчі старогона розлилася диявольська усмішка, коли він гаркнув: — Ей, ви там, не добрі молодці, виходять!
За його велінням масивні двері відчинилися, будучи восьмивимірних багатіїв - по-іншому не скажеш: високі, бородаті, коса садень у плечах, і силою від кожного за милею важить.
- Хочете пройти далі — здолайте цих ось красивців, - досить відчуваючи, як кіт, об'їхався хозяйською сметаною, оголосив старий.
- Як завжди, б'ємося за заздалегідь конкретними парами? - Су Ло з'явилась на думку, коли він був у настрої розписати майбутнє випробування.
- Так.
- Відниження визначають самі?
- Ні, це залежить від кількості набраних вами раніше балів.
- Договорились, - дівчина щиро сподівалася, що, по справедливості, у кого більше балів — тому і перевага. Їх з Наньгун Левунем пара зайняла перше місце, далі йшли Цзи Ян і Біетчен Юін, а інші її не дуже хвилювали. На жаль, вона і не здогадувалася, яку хрюшку підклала їм це « найпочесніше місце».
Отже, згідно з рейтинговою таблиці місць, першими в бій брали участь брат і сестра сім'ї Ло.
- Але через цей тиск, вони і десятою частки власних здібностей не зможуть виявити! - жалібно звернулася до Господаря Лабіріна екс-Четверта Міс.
- Так, це зовсім нечесно! – відразу ж підхопила Ло Деї.
- Звичайно, в Адському Дворці можна на якийсь час зняти це обмеження, - неохоче пробурчав старий хлопчик, — але чи сподобається вам це самим, ось у чому питання.
- Уберите! Звичайно, приберіть! — На щастя, Ло Деї не було кінця і всі інші з ентузіазмом підтримали цю можливість. Тільки Су Ло з Наньгун Левунем мовчали — вони вже не були впевнені, що це добра ідея. Зрештою, тиск впливав не тільки на них самих, але й на їхніх суперників, так як показав досвід нападу Снігових Львова.
Однак Господар Лабіринтинт поступився загальним благанням, і життя стало набагато легшим.
- Ух, я вже й забула, що це таке — нормально рухатися і без зусиль вдихати кисень в легені, - Ло Деі з насолодою вкладала носом повітря, немов надихатися не могла. Протягнути в таких умовах два дні і дві ночі було надто боляче для тендітного людського організму.
- Що ж, тепер ви, хлопці, самі по собі, загортав старенькашка і, окинувши на останок слідчий поглядом Су Ло та Наньгун Люня, зник.
Навіть не знаю, чи ми радіємо з цього факту або засмучуємося - передірвала плечима дівчина. Його Високість підкріплені стиснув її долоню:
- У будь-якому випадку, у нас одна дорога: вперед і тільки вперед. А з рештою розберемося за ситуацією.