Глава 1113
А зловісні пики все наседали, туманні монстри не вали пощади і жалю. Захоплюючись своєю дивною газоподібною субстанцією направо і ліворуч, то прицільно по сподіваним, це просто в повітря, дуже швидко вони буквально заповнили весь простір навколо цього зеленуватий димом. І мало того, що повислий густий туман здорово заважав огляду, так ще виявилося що « вдихання» диващ-то було з галюциногенним ефектом!
Першим на собі дія туману відчула Сіту Мін. До того ж, буквально у вигляді обосічного меча Лі Яояу. Бідолаха, з останніх сил б'ється з монстрами, зовсім не очікував подібної підлянки від тієї, яку він з такою безкорисливістю прикривав! Поріз виявився досить глибоким, кров з веселим бульканням миттєво входила у пісок. Хлопець, озирнувшись з невірою на Фейко-муху, повільно оселився на підгинаючих ногах.
А Лі Яояу продовжувала брати участь. Наступний замах її клинка прийшов на нічого не підозрюючий Ло Деї:
- Су Ло! Я вб'ю тебе! Уб'ю! - Верещала Фея Нефритового Озера, знову замахуючись. Свиист розсипаного повітря, і на обличчі Малі Ло Деї фарбується довга подряпина.
Дівчина піднесла руку до обличчя, доторкнулася крові. Повільно підняла очі на наче збезметила Фейко-муху, і ... Її тіло ніби оволоділо якоюсь суттю, надихнувши незрозуміло звідки зявались сили і лють! Одного разу вона відкинула Лі Яояу, яка наскочила з поля зору і атакувала його.
Дві дівчини зчепилися, як гарпії, не помічаючи більше нічого навколо. У очах зяла порожнеча, ніби у красивих дам не просто « всі будинки» а взагалі все пішло і світло вимкнули. Вони билися так запекло, ніби перед ними стояв найненавишуканіший у своєму житті чоловік. І цілком можливо, що у обох та сама людина була тим самим персонажем.
Але не їх самих відвідали галюцинації. Поступово усі учасники випробувань занурилися в лабіринт ігор розуму. Неначе туман зовні прокрався всередину, причудливо перемішуючи реальність з вимислом.
Зрештою, в здоровому розумі залишилися тільки Нанґун Люнь з Су Ло. Але їхня охорона також дратувалася по швах. Кількість вже пішла на секунду. Навіть Його Високість принц Цзінь, при всій своїй невимовній крутості, був не в силі і далі протистояти напливу нахабних ріжок. Захисний кокон Су Ло істонувався з кожним мить, і в момент, коли чоловік раптово покався, з тихим треньком лопнув.
- Наньгун! - Дівчина стрімголов підбігла до Його Висновки. І встигла якраз вчасно, щоб підхопити його осідливе тіло, акі крихку дівчину. - Очнись же!
Якщо навіть він не в стані подолати жахливого випробування, то кому це взагалі під силу? Але чоловік не відгукувався. По блідому обличчі градом котився піт, навіки щільно замасковані, брови нахмурені — неначе Наньгун Левуні страждав від нестерпного болю і не було йому порятунку навіть у забуття.
Зате на окрик дівчини з радістю відгукнулися туманні морди. Вони оточили її з веселим гіканням, вириваючи зі своїх безрозмірних пастей їдкий дим, від якого Су Ло закашлялася і ледве встигала втерти прохлі сльози. Голова кружляла, розум занурився в темряву...
Здається, це завдання їм не по зубах...
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1114
Погляд Су Ло поступово втратив зміст. Їй було надзвичайно приємно, що вона повернулася у свій світ і тепер наощуп блукає в темряві. Ніби вона знову потрапила на ту жахливу гору в день її смерті. В голові не було жодного зв'язку, і тільки щось наполегливо шепотало всередині: « Убий його, вбий!»
Зомбіподібна екс-Четверта Міс слабшала руками відпустила Наньгун Люня, дозволивши йому далеко не ніжно лізнутися на землю. Потім, ніби під контролем невидимого кукловода, вона витягла кинджал і занесла його над нерухомому чоловікові.
- Ло Ло... - Ти добре здихнув Наньгун. Але дівчина була глуха. І ніби не визнає́ того, хто був прямо перед нею. Єдиною емоцією на її обличчі була всепоглинаюча ненависть.
- Уб'ю, вбью, убью... Юн Ці, я вб'ю тебе! - Вона шепотіла своїми губами. Руки тремтіли від напруженості, обстрига кинджала націлила пряміком в серце хлопця...
Су Ло не розуміла, хто вона. Не знала де вона - все, що могла відчувати, це біль від зради і ненависть, висилена стократно. До такої міри, що вбити причину своєї люті не здавалося такою вже поганою ідеєю. Киллер вона або хрін з косичками, врешті-решт?
Наньгун Левюнґ бачив кинджал, що підбиває його і в паніці думав, як діяти. Він навмисно зобразив слабкість, щоб заглянути на суть цієї психологічної атаки і вирішити, як же їм всім вирватися з цього божевілля. Звичайно, він допускав, що Су Ло, як і всі, трохи трониться розумом, але ... Він і припустити не міг, що вона приймеся розмахувати у нього перед носом гострою залізницею!
Кістка, схована в рукаві, стиснулася. Якщо йому не вдасться вирішити цю проблему таким чином, завжди можна буде знайти інший спосіб вирішення проблеми. Але цей чудовий план буде трохи важко передбачити, коли людина помре. Та й навряд чи його смерть від рук коханої позитивно вплине на психіку найдорожчої людини. А він не міг допустити, щоб його дорогоцінна маленька дитина будь-коли страждала чи то фізичний або емоційний біль. Він не хотів, щоб вона жила і все своє життя звинувачувала себе в його смерті.
Раптом...
Голова Су Ло проколола гострий біль.
« Ти на кого замахуєшся! - Гулом, що прогрішився в голові відскочила від барабанних перетинок, і дівчина майже фізично відчула, як цей крик вискакував з стінки її черепиці. - А ну, прибрала залізницю свою іржаву, кому сказано?!"
Цей гучний рев на мить настільки оглушив екс-Четверту Міс, що навіть безперервно лунає в голові « вб'юй його!» Кинджал застиг буквально в сантиметрі від грудей Нангун Люня. А коли дівчина зрозуміла, що зробила мало не вдалась у життя, то на мить запаникувала. Руки були наче чужими, і вона зовсім не знала, куди б їх поїти з Незрозуміль вдаючись Ян Хуа. На обличчі застигла глибока розгубленість, і з губ було готово зірватися тривіальне « це не моє! Мені підкинулися ».. А чоловік, з полегшенням зрозумівши, що небезпека його фізичної і її психологічної смерті мінялася, продовжував зо себе несвідому тварюку.
Су Ло в замішанні піднялася на ноги.
« Гей, кам'яний чоловічок, ти прокинувся? Може поясниш, що тут відбувається? "
Той, хто гукнув її і розгнів туман в її голові був явно не Нангун Левунь. Але, подумавши, вона без особливих зусиль розпізнала старий голосок її рятівника.