Глава 1101
Але найрадісніша ситуація, звичайно ж, була Лі Яояу. Вона вже чекала, як маленькі пташчики вилупившись з цих дорогоцінних яєць (которі, на секундочку, було цілих 50 одна річ!), принесуть славу і порахує Дворцеві Нефрітового Озера в цілому й їй зокрема. До того ж, коли вона виграла цю змагання, її чекала довгождана нагорода. І дівчина топталась на місці в нетерпінні: Що ж, що їй дістанеться? У попередніх випробовуваннях Су Ло змогла відхопити собі парочку дійсно приголомшливих штук - а її приз буде ще дорожче, адже вона перемогла не в третьому чи четвертому завданні!
Її ейфорія перервала жовте сяйво, і нарешті настав час поглянути на заслужену нагороду. Перед молодими людьми з'явилося два підноси, інтригуючі накриті яскраво-червоним шовком.
Маленька бійка, з жадібною цікавістю спостерігачів за золотим сяйвом, принюхався, скрив мосю і зовсім не цікавився нею. І така поведінка не могла бути приємною злісною душонкою Су Ло, вона вже знала, що, ймовірно, піде далі. Тепер їй залишалося лише насолоджуватися тим, що вона бачить.
Лі Яояу, затримавши дихання, несміло підняла тканину і...
На підношенні сидить ніжне-розове плаття, з широкими рукавами, все вішате рюшеми і оббірочками - ну просто казкове вбрання принцеси!
Посмішка на обличчі Фейко-мухи немов замерзла. Але дівчина не втратила надії, що це буде звичайна сукня. Напевно в ньому є якийсь секрет! Чи ж не може бути скручений відріз тканини (пухкість і чудові риси) нагородити за п’ятий тест Лабіринт?
Дівчина тремтячи доторкнулась до рожево-повітряного мережива, і... Ні, плаття все ще залишалося звичайним сукням - такі ж вона носила в щоденному житті, подібні заміщення у шафах. Але Лі Яояу не опускала рук. Схопила « подарок», озирнула з усіх боків, струшувала, перевірила кожен шов, кожну оббірочку, нюхала - хіба що на зуб пробувати не стала. Де ж захований той чудовий механізм, який перетворює ганчірку на дивовижний приз?
Але чуда не сталося. Платня стягало шовк, і не хотіла перетворюватися на щось інше. Тоді Фея відкинула « обновку» і мітнулася до підносу Сіту Міна. А, виявивши якісно пошитий халат, ледве не заричала від люті і відчаю.
- Можу я поцікавитися, глибоко зважений Хранитель Лабіринту, - ретельно стримуючи свою злість, звернулася вона до зависих у повітрі голові старогона, — це що взагалі таке?
Чому команда Су Ло відхопила собі в нагороду цінні Ессенції, а їм дісталися жалюгідні обновки гардеробу?
- А ось так, - захехал Господар, — нагорода визначається ким? Мене. Що хочу те і гочу, малавка.
- Выыны.... Але це ж несправедливо! - Вона ж лише хотіла мати таке саме ставлення до себе, як Су Ло, що не так?
- Спра-вед-лі-вости? - Насміливо проговорив по складах старий. - Що це за звір? Ніколи про таке не чув, ні-ні-не в цьому Лабіринті.
- Вы... - Дівчина жадібно хапала ротом повітря, не в силах вимовити ні слова. Приличного, звичайно - а ось нецензурщини в голові крутилося нескінченне безліч. І вона боялася, що зараз на емоціях може ляпнути щось про яке потім неминуче пошкодує. Я мусив тримати себе в руках. Пан же все не вмикав, і добив у розпачі Лі Яояу коротко:
- Кожному за заслугами — кожному своє, - і, сказавши цю нетлінну мудрість, гігантська голова розчинилася в повітрі.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1102
У Фейко-мухи з'явилось враження, що її тільки що людно макнули обличчям в калюжу с... брудю. Один старий чоловік сказав, що такі плюшки як "заслужують" мерзука-Со Ло ніколи не достануть їй, Лі Яяно. Вона була настільки розлютована, що першим бажанням було вигадувати безглуздий « приз» в клочику, але втрутився Ситу Мін:
- Яояу, зараз явно не час для істерики. Ти десь бачила в цьому глушині крамниці з готовим одягом? Ось і я ні. Отже, замість того щоб рвати на собі волосся та єдине змінене плаття, використовуйте його за призначенням.
З його переконливими аргументами було важко погодитися. Одяг Феі Нефритового Озера витрачав свій презентабельний вигляд ще до того, як вони пройшли через браму Лісової Резденції, що дуже посприяло когті Сніжних Льв. А втім, випробування залишили на подобі дівчини не найліпші сліди бруду, поту та крові. Довелося їй порозумітися і натягнути рожеву хмарку поверх власного істерепанного сукня.
Тепер її вигляд був не тільки прозорим крилом позаду, та магічною паличками з золотавою зіркою на кінці - і вилита зубна фея із дитячих казок! Тільки ось у тієї персонажки було явно обличчя приємніше да підозвільніше.
- Лі Яо, ой, не можу... - не витримала першої Цзи Ян, зайшовши напів-істеричним хохотом. - Хто б міг подумати, що Другий Старший Брат готовий платити кривавою жертвою за оновлення твого гардеробу, ха-ха-хо...
Завдяки її сміху напруга, що звужувала всіх присутніх, відразу ж лопнуло, як мильний міхур. Навіть Ло Деі з Ло Гаошенеєм спокійно усміхнулися: пускай нагороду, яку вони отримали після першого завдання, і в підмітки не була така від Су Лок до Нангуна Люнем, але принаймні вони вилікувались від ран. Все краще, ніж шматок марної тканини.
Повсюдна радість тільки глибше занурила Лі Яояу в пусти лютого відчаю. І що найгірше, ніхто не роздратувався! У всьому був винен Господар Лабіринта, але з ним же не посперечатися! Та навіть не попрікнеш в посли, а раптом почує і ще яку полянку підкине? Отже, їй треба було тільки дутися і міцніше стиснути кулаки, щоб не зірватися й не наробити дурниць.
- Яояо... - Заспокоївся її плечей Сіту Мін. Але дівчина вперто відштовхнула його руку, очі її були повні злих сліз:
- Другий старший брат, навіщо ти тільки використовував цю криваву жертву! Як же так...
Та краще б гадина-Су Ло перемогла це чортове змагання! Як зносити цей град насмішок.
Фея Нефритового Озера звикла поводитись як розпещена дитина - вона не думала, що її слова можуть когось ранити. Їй і в голову не прийшло, що коли все вже зроблено, не варто настільки знецінювати чужі зусилля. І навіть побачивши приголомшене, повне образи обличчя Ситу Міна, вона зовсім не збиралася просити вибачення. Це не царська справа, почуття хопілів доглядати.
- Я... Я розумію, що ти дуже засмучена. Важко виставив з себе посмішку чоловік. - Та й хто б на твоєму місці не був засмучений? Упевнений, навіть міс Су у такій ситуації втратила б самовладання і оптимізм, чи не так?
Останні його слова були адресовані екс-Четвертою Міс, вона ж і відповіла:
Пан Лабіринта надзвичайно мудрий, навряд чи я скаржилася б на дану особисто їм нагороду, хоч би якою вона була - і, не знехтувавши, викручувала: - До того ж, це рожеве платьиці просто чарівно, як можна не втішитися такому дару?