Розділ 1075
І це величезне диво-юдо, розвалившись на схилі пагорба мирно хропувало з найбільш невинної морди. Але навіть у « режимі сну » від нього виходили небезпечні хвилі.
- А може, ми проскочимо повз нього незамітно, і справа з кінцем? - З надією прошепотіла Су Ло.
- Боюся, все не буде так просто - відповів їй чоловік тим же тоном. - Відійди краще подалі, цей монстр ось-ось прокинеться.
У екс-Четвертої Міс не залишалося інших варіантів, крім як виконати його вимогу. І вчасно, як і передрік Наньгун Льоунь, дітище Франкенштейна (це треба було так знущатися над тварюкою!) мимоволі загорталось, в останній раз зіхрещувалось та прикрила блискучі золотим світлом очі. І замість "доброго ранку" в нього відразу полетіла гігантська блискавка, і буквально розчинилася у густому хутрі його морди.
Наньгун Лууні на мить поспішав. Невихованість до елементів блискавки? Він вперше зіткнувся з подібними. Унаслідок цього він не зміг настоїти диваку, але зрештою розбудив і розізлився — дуже навіть! Чи видно таке, у снодійних звіруш блискавок дрижатися, громовець недороблений.
Звір негайно призначив кривдника і кинувся на чоловіка з ревом. Він був дуже голодний, настільки готовий проковтнути цілу гору. Не кажучи вже про дрібного чоловічка, який сміявся так безардонно його потурбувати.
На фоні монстра Нанґун Левюнь виглядав зовсім крихітним. Велетенська паща розверзилася, хвалячись оструженими жовтуватими кликами. Чудо нависло над чоловіком, виваливши язик. А наступної секунди принц виблискував вірний меч і встромив акурат у слину! Чоловік, не спокушившись, все дев’яносто відсотків своєї сили вніс у цей удар, але з кінцевого боку йому вдалося лише оцарювати мову творців. І ще сильніше роздратувати його.
Наньгун Левуні злетів до небес і відразу ж направив безперервний потік полум’я в магічного звіра. Золотосте шерстянка животики відразу ж покрилася гарю - диво-дюдо, маючи резистенцію до магії блискавки, зовсім не мав імунітету до інших елементів. Добро, принц Цінзія « у рукаві» ще залишилися вогонь і повітря, крім блискавиць. Хоча йому було простіше і звично виспівувати своїх противників за допомогою високих розрядів, він також не забував про розвиток інших здібностей.
І почалося "програвання"! Спалахи вогню, що несуться вітряними лопатами, осметки підпалого хутра, рев і гарчання, лягтей про міцні сталь... Гуркот, від якого тряслася земля — і раптово найтупіше. Обидва противники відступили, збираючись із силами, і кожен не спускав пильних очей з іншого.
Взагалі, ця лісозаготівельна система була дуже цікавою: рівень магічного звіра підбирався залежно від рангу найсильнішої з пари спробованих. Це "діт Франкенштейна" місцевого розливу було на десятому рівні сили, так само як і Наньгун Левюні. Бієчен Юїну, відповідно, дістався магічний звір на восьму ранзі, і так далі. Таким чином, хоча принц Цзінь був безсумнівно наймогутнішою з їхньої компанії, йому не було простіше інших. Та й балів він не міг набрати більше півсотні.
Якраз коли Його Високість і величезна тварина знову рилилися в атаку один на одного, з непримітної печери ступив ще один золотий монстр, позіхаючи та ловлячись щипаючись на сонці. Мабуть, шум розвернутої заваршки розбудив і його.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Розділ 1076
На фоні дива, з яким воював Ненґун Левюнь, дикий звір здавався досить маленьким — всього-то метрів завдовжки п'ять і три на висоту. Золотосте створіння окинула нудному поглядом парочку і, перевалиючись, потопав до застигла на віддалі Су Ло.
Принц Цзінь, який помітив рух, здригнувся і мало не пропустив удар важкою лапою. Його маленька дівчинка була зараз так слабка і безпорадна, що монстру досить зайвий раз махати смуглявим хвостом в її бік, щоб від неї самої залишилися тільки ріжки та ніжки! Він відразу ж став допомагати дівчині, коли забув про свого ворога. Але віроломний звір, який не знав жодних кодексів честі й правил ведення бою, скористався тим, що настильний і невловимий людяний чоловік відволікся та стягнув на нього гігантську блискавицю! Виявляється, що він сам умів керуватися з цією некорною стихією тому і всі атаки Наньгун Люня не змогли заподіяти йому шкоди. Навпаки, завдяки зусиллям чоловіка магічна тварина чудово підживилася високовольтною енергією і тепер щедро випустив її назад.
Його Високість, намагаючись зберігати спокій (хоча вся його сутність буквально билася у паніці) методично одну за іншою нищив нитки блискань. Звичайно, він зможе звільнитися рано чи пізно. Але тільки хто допоможе Су Ло прямо зараз?.
***
Дівчина дуже пильно стежила за червоною звіриною, яка наближається. Якщо б вона була на піку своєї сили, і підтримувала би своїх чудових духовних тварин, то могла б відбити сон. Це було просто неможливо. На її обличчі не було і тіні страху - ще б ноги під просторою мантією не тремтіли, як у зайчонки, взагалі добре було б. Вона випадково поп’ялась, аж поки не врізалася хребтом у шершаву кору тисячолітнього дерева: втекти було нікуди.
А величезний монстр Франкенштейна, повіривши, що його перемога в лапах стрибнула на посадку Наньгуна Люня. Але чоловік був насторожений, і ось уже обосічний меч проколов очненицю звіра! Покалічена тварина, ображена креветкою, намагалася витерти по морді кров лапою.
І цей інцидент став спусковим гачком для монстра меншим: відчувши запах крові, він відразу ж розлютився і з сонно-умильного дивака перетворився на розлючену машину для вбивства. В один стрибок він опинився перед замерлою від Су Ло! Дівчина вирішила покласти свої долоні вперед, намагаючись захиститися - і в її руці раптово з'явився крихітний клубок білої вовни. Дев'ятихвоста Лісиця, піднявшися на задні лапки, щось втішалося коготками у повітрі. Екс-Четверта пані не могла навіть припустити, що дрібний звірок намагається зробити, але як би він не старався, було вже занадто пізно. Вона вже відчувала смердюче дихання з пащі монстра - мабуть, це запах її близької смерті. Все, що вона могла зробити - це спробувати відкинути Хулі-Цзи якомога далі, щоб хоча б лисиця змогла врятуватися. Але пухнаста звірина сиділа в її ладонах, як приклеєна, і ні в яку не хотіла відціплятися.
Від виду гігантської пащі у Су Ло кружляла голова, і вона мимовільно зажмурилася: якщо все відбудеться тут і зараз, то пускай це буде швидко і, можливо, безболісно ...
- Ло!