Розділ 1035
Так закінчився цей день і почався наступний. Драконо-лошадь носилася в весь опор, Су Ло солодко спала в убаючих обіймах принца Цзиня, дрібний бійок бдел.
Ранні промені сонця прорвалися у карету, ніжно полокали вії дівчини. Вона зморщилася, але розплющила очі. І на мить закохалася своїм супутникам, бо у світі бувають такі гарні чоловіки! І що ж, весь цей скарб, повністю і з усіма тарганами і забубонами, дійсно належить їй?..
- Як ти себе почуваєш? Покраще? - І який турботливий! У Су Ло на мить задзвеніли у вухах весільних дзвонів, і вона була налякана головою, намагаючись витрушити звідти зовсім недоречні та невчасні глюки. Проте Нанґун Левюнь як і раніше чекав відповіді, стурбовано зіркая, так що дівчина краще прислухалася до власних відчуттів і винесла вердикт:
- Набагато краще. По-червонішому, біль вщухла - вона глибоко вдихнула повітря і з радістю відзначила, що легені більше не палять вогнем і не прагнуть назовні -- що безсумнівно було хорошим знаком. На обличчі замість блідості був здоровий рум’янець, і загальна слабкість дещо відступила.
Ось тільки принцу Цзиню її заверей виявилося недостатньо. Видивившись її тонке зап'ястка з хутряних нашарувань одягу, знайшов пульс. Тепла ніжна шкіра відгукувалась на дотик тихим, обережніше, майже інтимним « стук-тук... тук-тук...» Як можна більш делікатно просканував весь її організм потоком своєї духовної енергії. І лише тоді, коли він переконався, що Су Ло і справді пішла на поправку, то зміг легко відпочити.
Дівчина з подивом та почуттям самовдоволеності спостерігала за його зусиллями. Хто б міг подумати, що така наївна і самозакохана людина може бути здатна на подібну турботу та співчуття. Ні, вона і сама далеко не подарунок - але тому її подив тільки збільшилося: чим могла вона, далеко від ангела в тілі, заслужити таке ставлення?
Ти посміхаєшся, - виявив недюжку спостережливість позначений принц Цзінь. І, клацнувши її по носу: - Ні, знову наді мною глузуєш, маленька чортівка?
- Та ось думаю, може, нам і впрямий по відростанню...
Слово « одружитися» потонуло у відчайдушному човні десь поблизу.
- Це ж... - З обличчя Су Ло відразу ж злетів всякий натяк на гравітацію, змінюючи стурбованістю.
- Третій Сніжний Лев.
Наньгун Левюнґ нахмурився: він явно не очікував, що живий Лев не побіжить у свою громаду за допомогою, а продовжить їх переслідувати.
- Ну так це ж просто подарунок долі! Поквапся і зустрітися його, як слід, - зрадів радісно вигукнула екс-Четверта Міс.
Сніжні Львові підприємство, м’яко кажучи, не є найбезпечнішим у житті. Але якщо їм вдасться позбутися останнього нападника, він ніяк не зможе наважитися про них своїм старшим товаришам!
Чоловік за кивнув і... віддав наказ прискоритися драконо-лошаді.
- Ей, ти чого... Між іншим, на своїх двох ти зумієш дістатися куди швидше!
- Ло Лок, я не можу залишити тебе одну, - перебив її Наньгун Люуні. Досить з нього, натерпівся вже страх минулого разу.
- Я тебе обтяжуваю, так? - Розчаровано похитала головою Су Ло, на що Нанґун Луунь лише розсміявся:
- Дурна дівчинка, я просто не хочу померти від почуття провини, якщо з тобою знову раптом що трапиться. Винятком є егоїстичні бажання, а не лише щось інше.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, це означає, що він вже є у вільному доступі на рулете ;)
Розділ 1036
За кілька секунд вони прибули на місце.
- Залишайся в кареті, - строго проінструктував Су Ло Нангун Люнь. - Я не жартую, навіть носа не висовуй!
Переконуючись, що дівчина не хоче втручатися в цю битву (це ще я проти будь-яких живодерських заходів), він вибрався з екіпажу. Попереджующ замахнувся на драконо-лошадь, так що коняга перелякано притиснув вуха і злегка поп'явся. Але черниця розуміла, що господар не на порожньому місці сердитися зволить: минулого разу він чудово підвів його.
- Дивись мені! - Погрозив принц Цзінь великим пальцем, і помчав до Сніжного Леву.
Су Ло права: вбити третього кота — його прямий обов’язок, бо інакше їм загрожувала справжня проблема.
Але, наблизившись до місця події, він побачив, що кояра неспроста воювала. І, як не дивно, з усіма трьома учасниками він був дуже добре знайомий.
Як вітер занесло в цю снігову степ Бієнн Юіна і Цзи Ян, йому було дуже незрозуміло. Але той факт, що вони зовсім не впоралися з ситуацією у особі хребетного Снігового Лева - виявився очевидним із першого ж погляду.
Ці двоє були дуже сильні, але мало що могли протиставити пораненому звірині. В одну мить гострі клинки Лева випустили крижане сяйво, і котяра різко накинувся на Цзи Ян. Бієчен Юїн малюся закляттям, і в Лева полетів вогняний шар. Якщо хлопець хотів відволікти увагу животини на себе, то йому це безумовно вдалося. Він не знав, що робити далі з дикими звірами. І Бієчен Юін, і Цзи Ян були занадто виснажені бітовою, пораненими та спустошеними; що міг зробити цілком вибитий юнак з величезними, але при цьому вкрай жвавим кітом, якому спало на нього всіма трьома лапами (четверту, задню, йому вже давно відкромав принц Цзінь)?
- Ні! - Завизала Цзи Ян, кинувшись до Снігової Леви — звір вже націлив свої гострі ікла на беззахисну шию Бієчен Юіна. Ніби у неї був хоч крихітний шанс встигнути...
Але хто завжди поспішає туди, де буде лихо? Хто приходить в самий, останній момент? Коли остання надія йде, приходить Нанґун Льоунь з неймовірним талантом доставляти як ізніочуда свій величезний, довгий... Меч. Цей меч був розмахом і неважливим вдарянням по хребта Сніжного Лева. Той, хто відразу забув про свою жертву, обернувся, ображений до глибини душі, а коли побачив Нангуна Левуня, негайно змінив ціль і приготувався атакувати. Але принц Цзінь не збирався чекати стрибка котяри, а точним рубчим ударом встромив у себе передню лапу звіра. Кров бурхливим потоком вилилася на м’який настил, а Лев заволок від болю і жаху: тепер він втратив відразу двох кінцівок, навіть піднятися на лапи не міг!