Глава 989
Навіть Фее Ян Ся не могла врятуватись від кульової сили такої потужності. І весь світ, наче схопився до цього смертоносного грозового клубка, все застигло, вітер завмирало, природа боялася видати зайвий звук, надмірний шелест травинки - і ця моторошна тиша ще більше нагнала атмосферу.
Стара відьма налякалася, бо не могла змусити обдереване тіло рухатися далі. Кульова блискавка секунду поміряла, щоб потім вантажно пересуватися слідом. Жінка поспішно змінила траєкторію — блискавка за нею. Фея вже була готова вискидати руки, заціпеніти з усіх ніг попереду свого візка, але краєм свідомості розуміла: втекти не вдасться. Вона судорожно мотала головою з боку в сторону, сподіваючись побачити хоч якийсь шлях до порятунку, коли на очі їй попалася... Су Ло!
Дівчина як і раніше нерухомо валялася під деревом, можливо навіть, у тій же позі, в який Нанґун Луунь її та поклав. Дихання переривчасте, риси обличчя загострені, шкіра істочена так, що легко було помітити слабку пульсуючу жилетку на скрині — стан вкрай жалюгідний, але вона все ще була жива. На відміну від інших прихвостень Феі Ян Ся, яких випікали електричні розряди. А Фея, можливо і була божевільна старухою, але її точно не можна було назвати ідіоткою.
Неспроста адже блискавки, з таким задоволенням спалюють її людей, настільки вибірково пощадили дівчину! Мабуть, їй не вистачило б сили відбивати удари розрядів. У неї є захисний амулет!
Звичайно, стара відьма і припустити не могла, що на Су Ло надета намистина-громовідвод, але загалом її здогад був абсолютно коректний. Не довго думаючи, жінка стрілою мітнулася до дівчини. Кульова блискавиця, шипляче і пофіркована, за нею.
Але Наньгун Льоуні також був обережним: намистинка-громотувальники успішно впоралися зі своїм завданням, але таким чином вони не захистять нас від кульової блискавки навіть десяток амулетів! Як же він міг піддавати його дитині такого ж ризику? Помітивши, з яким алчним блиском в очах ламається стара відьма до його дівчини, він відразу ж стрибнув їй напереріз і з розмаху вмазав у живіт! Коли б жінка розставила велику швидкість, то не встигла б загальмувати і з радістю влетіла у його підведений кулак. А "мальчик" виріс, і сила його відповідно зросла. Удари Наньгун Люня на дев'ятому рівні і в десятому цілковито відрізнялися один від одного, його нинішньої потужності Фее Ян Ся було не так-то просто чинити опір. У першу секунду зіткнення вона здалася закрипеліла, щоб наступний момент ластівкою відлетіти назад, порушуючи вздовж шляху дерева і крохаються валуни. А завершився цей політ біля самого підніжжя гори, коли її порізане тельце шлепнулось у невеликий ставок. Стара відьма не встигла радіти досить-таки м'яким посадженням, як накотило усвідомлення: знаходитися в глибокій чаші з водою тоді, коли за нею гнався величезний комок електричного заряду - це не найкраща ідея, що може призвести до смерті.
Не давши собі і секунди часу на перепочинку, жінка почала веселитися з усіма чотирма кінцівками й поквапитись до берега. Кульова блискавка наздогнала свою жертву, розпустивши блискучу павутину по всій поверхні ставка.
- Не-не-ні... - спалахи холодного сталевого кольору засяяли панічний жах на обличчі Феї Ян Ся, - Я не хочу вмирати! Я не...
Її крик заглушив гуркіт грому. Вода спала і забурлила, кульова блискавиця блимнула та вибухнула. Потоки високовольтної енергії смертельної хвилею розлетілися в усі сторони, знищивши все на своєму шляху, залишаючи позаду себе лише корку випаленої землі...
Наньгун Левуні втік, схопивши Су Ло на руки. У розрідженій з новою силою бурі, в цьому хаосі, він не міг розірвати простір, а також за подібний спосіб переміщення потрібно було заплатити певну ціну, яку він у даний момент не зміг собі дозволити. Отже, я покладався лише на свою швидкість. Але він не встигав...
Читач! Пам'ятай! Купуючи, скачаючи і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти споновуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета і дуже розстроює перекладач конкретно цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З
Розділ 990
Використовуючи залишки своєї сили, він окутав мимовільне тельце Су Ло захисним коконом і що є сечі відкинув її вперед. І буквально в наступну секунду блискавка пройшла від макушки його голови до кінчиків пальців.
Обізнаний проривом на новий рівень, Наньгун Левуні не зміг нічого протиставити цьому остаточному ударові і, втративши свідомість від болю, тушка скочилась зі скелі.
Коли він ледве зміг відкрити очі, навколо стояла шалена тиша. Неначе минула гроза небо тішило очі яскравою голубиною, що не руйнувала жодної хмаринки.
- Ло! - Підскочив принц Цзінь, як ошпарений. Від різкого руху рани відразу відкрилися і зачерствіли, тому чоловік охнув та осів на землю.
Мабуть, боротьба з Феєю Ян Ся була найважчою в його житті. Ще й нескінченні удари блискавок додали кривавих фарб у нинішню картину його загального стану. І єдиним ватажком його тіла, не постраждалим від минулого бою, за надзвичайним збігом обставин виявилося його обличчя.
Однак не було часу оцінювати самих себе. Наньгун Левуні знову встав на ноги, тепер вже не так поспішно — дав собі секунду перед чорнотою, що підступила і став озиратися « пів бою» в пошуках Су Ло. Його хвилювання було зрозуміло: хоч він і спробував по максимуму убезпечити її тіло при падінні, в його нинішньому стані навіть ніжний вітерець та ласкавий дотик травинки могли завдати непоправної шкоди.
Він зробив крок уперед, але вислизнувся на відсиченій ливарці і, мальовничо змахнувши руками, впав у траву. Відпливши від крові до горлинки, він знову швидко піднявся і погрожуючи очима на землі.
- Ло! Ло! - Він кричав, поперемінно закашляючись і спльовуючи згустки крові. Але відповіді не було.
Нарешті він помітив, як наближається білий силует.
Вона нерухомо лежала в явно не найсприятливішою позі - мабуть, як він її відкинув, так вона і не змінила положення. На мерехтій обличчі діаманти виблискували крапельки дощової води, очі закриті і все її художнє тіло здавалося майже прозорим - ніби прекрасне бачення, прикпинись — і воно відразу зникне...
Наньгун Левуні застиг перед нею, не вирішуючи поступитися ближче. Ноги наче налились свинцем, він просто не міг змусити себе зробити хоча б крок, доторкнутися її - побоюючись так і не знайти хоч слабкого відголоску биння її пораненого серця.
Раптом вказівний палець дівчини ледве помітно смикнувся, і цього виявилося достатньо, щоб витягнути принца Цзіна з заціпеніння. Він буквально повалився на траву і схопив Су Ло за руку, напружено вдивляючись у її затверділе обличчя. Йому довелося накрити всі свої органи чуття, щоб помітити, нарешті, трохи чутне переривчасте дихання. Її серце ще билося, але так слабко і невпевнено, ніби витискала з себе удар ... І ще один... і ще...
У грудях чоловіка розрослася глуха порожнеча, і це залишило в ньому лише одне відчуття — біль. Біль, що перетворює кожен наступний вдих у справжнє борошно. Біль, який він відчував у своєму серці в наступній мить відреагував працювати.
- Ло Ло... - голос виявився до огидного хрипким — видно, зірвав, поки кликав її. - Ло Лє, це я. Очнись.
Відповіддю йому було все тихе дихання вмираючої дівчини.
- Ло Ло... - Він з силою стиснув її холодну, що обм'якшила кисть. Уперше в житті він був на межі божевілля від горя і страху. На мить вигляд Су Ло перед ним втратив ясність, і лише провівши рукою по очах, він зрозумів, що вони повні солоних сліз. - Ло, вибач, я так винен...
Він притиснув її безвільний стан до грудей, уткнувшись носом в плече - і шепотів, шептав, пошеплював вибачення. Якби він не був таким впертим ослом і не пішов би, якби він занадто пізно повернувся, якщо б... Слова кохання перервалися риданням, але Су Ло так і не відкрила очі - життя крапля за каплею залишала її охолоджене тіло.
- Ло! Ло! Прокинься зараз! - Він закричав, коли сам став білий сніг.
Вибачте за повільний вихід розділів, я дуже розізлився: