Розділ 969
Оуян Юньці був розлючений. Та що цей загадковий хрища собі дозволяє?! Він, Його Високість Третій принц Західного Цзінь, нікому не дозволить так з собою поводитися.
Але в той момент, коли він вже зібрався дзвонитися у повітря, Нангун Люнь недбало кинув:
- Тобі мене не перемогти, - і, з усмішкою дивлячись прямо в його шоковані очі, знову махнув рукою: залишилися найманцями розіпнулися на землю, як підкошені. Слажений крик болю — і настала тиша. Тільки поли мантії принца Цінзія зловісно плескали на вітру.
Оуян Юньці покосився на Су Ло і ледве не задушився від обурення, що його розгнівив: дівчина дивилася, не вдивляючись у новоприбулих незнайомця, і в очах її читали радість та впевненість. Радість від їхнього зустрічі, мабуть, і впевненість у тому, що він прийшов її врятувати.
Тепер його увага була зосереджена на ньому. Невже Су Ло... не збрехала тоді, щодо свого коханого? Він думав, що вона все придумала, просто щоб його полити. Чи цей таємничий хтось, що одним махом знищив увесь його загін найманців і є той самий чоловік?.
Роздався свист вітру. Очевидно, що Нінґун Люуню піднадоїв ці ігри в очі і він запустив кілька повітряних мечів у свого суперника (тобто третій Принц Імперії Цзінь його противник уже не доводилося сумніватися). Від першої атаки Юньці ухилився, але не помітив, як Нанґун Люнь виявився лише три метри від неї.
Су Ло випадково зажмурилась. Ось і колишній кінець. Кольже Нанґун Люнь вирішив його побудувати у кращий з світів. « Як знати, можливо, якби я його вбила тоді, то це було б навіть виявом милосердя. Вічно я страждаю від власної нерішучості!"
Але Оуян Юньці без нарікань не хотів вмирати, оскільки його стиснуті кулаки раптово спалахнули золотим сяйвом і заблокували атаку Нанґун Левюня! Роздалися потужний вибух. Принц Цзінь як і раніше стояв, як вкопаний, тоді як тіло Юнці зрадницько захиталося. Якщо б він відступив на кілька кроків назад, то міг би справитися з віддачі — але вперто продовжував свою силу.
- Нерозумно, - знущатися над Наньгун Левюні.
- Що б ти розумів, - просувався крізь зуби Оуян Юньці, і не думаючи відступати.
- По-моєму, не зрозумілий тут тільки ти. Поясню: ти сам і проклав собі доріжку до смерті, як тільки здумався за Ло Ло.
Оуян Юньці здригнувся, отже це правда! Цей месник, кодовому імені "Третій старший брат" прийшов через Ло Л. І сама вона... Дивиться на нього, як би очі не зламала! А він був не вартий навіть доброго погляду, весь час моржалася в його присутності, наче з прогаслим трупом розмовляла...
Наньгун Левуні, помітив поглянувши його суперника на Су Ло, виспилив ще більше:
- Ло Ло Лє — моя жінка, і тільки я на вічні віки!
- А якщо я скажу тобі, що знав Ло Лор задовго до тебе, а? - Оуян Юньці змерзнув.
Принц Цзінь лише презирливо фирснув, але він не вірив жодному слову.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантажуючи і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спонсоруєш вбивство якісних переказів алевела на просторах рунета і дуже розстроює перекладач конкретно цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З © Google
Глава 970
Помітивши скептицизм на обличчі свого опонента, Оуян Юньці спалахнув:
- Я кажу правду! - Су Ло - його дівчина, він зустрів її раніше, і він не подумає віддавати її першому зустрічному-поперечному, з жахливими здібностями та премерзкою умилкою на обличчі!
Ло буде його, і точка!
На обличчі Наньгун Левуня смикнувся куточок губ, злегка обкриваючи зуби в оскалі. Він "знав Ло Лор задовго до тебе". Звичайно, Юнцю набридло жити — він сам, своїм же язиком, риє собі могилу. "Знал" він її, розумієте. Але яка різниця, хто знав кого пізніше — коли один з них помер? Немає людини — немає проблеми, правда проникла крізь час і світ.
У руці принца Цезіна виблискував меч, і з його вістрям прямо направленим акуратом у горло Оуяна Юньці він мітнувся до суперника. Настільки швидко, що, здавалося, немає ніякої можливості уникнути цієї атаки.
Су Ло була дуже вражена битвою, бо боялася навіть моргнути зайвий раз. Ногті вже давно впивались у ніжну шкірку на долоні, але дівчина не помічала цього.
Юньци... Значить, ось так він і помре?
Екс-Четверта міс навіть під дулом пістолета не змогла б відповісти, що саме вона зараз відчуває. Все змішалося в один великий клубок: злорадство, жаль, задоволення, безпорадність і абсолютне непорозуміння, як же їй на все це реагувати.
Юньці, який не очікував від Нанґун Левуня такої різкої атаки, прокинувся, лише відчув холод меча в безпосередній близькості своєї шиї. Миттєвість, коротша за біяння серця, і алькові почали задовольнятися лише зрізованою прядю волосся та глибокою подряпиною на порцеляновому обличчі принца. В останню мить йому якимось чудом вдалося ухилитися!
- Яка прикрість, - похитала головою Цзи Янь.
« Що називається, контрольний постріл Вас б не зіпсував» - згідно хмикнула Су Ло. Вона не до кінця зрозуміла, чи Юньці хочуть померти саме від руки Нангуна Люня.
Оуян Юньці, відновивши рівновагу і по-варськи відігрів кровоточив щоку рукавом, холодно посміхнувся:
- Схоже, Його Високість принц Цзінь не так хороший, як про нього йде молва.
Паруючий Заоблачний меч.
Унікальна смертоносна атака Наньгун - Люня. Його візитна картка. Ось і зустрілися, нарешті. Але чого ще сподіватися від обранця Ло - Ла? Дівчисько не стала б вручати своє серце аби кому, її коханий просто повинен був як мінімум на тому ж рівні, що і він сам.
Принц Цзінь, зовсім не збентежений і весело розважався:
- Оуян Юньці, ти дійсно вирішив, що це всього лише Парящий Заблачний меч? Мда, я дивлюся, посміхом ти не задався, - весело розважався зовсім не задимлений принц Цзінь, і ... Меч розділився на два клинка — чорний і білий! І обидва кинулися до Юньці! Виняткова техніка вбивства!
Здавалося, час зупинило свій біг, і тільки мечі-близнюки продовжували свою політ. Їх швидкість була настільки висока, що вже неможливо було розглянути деталі - лише чорно-білі блики, як символ Інь і Ян, розділений на дві частини.
Су Ло, як в уповільненій зйомці, провела поглядом дзижчачі сталь знаряддя вбивства, які наздогнали Оуяна Юньци... Коли фігура хлопця немов розплилася, а потім і зовсім зникла.
Що за чортівня? Дівчина не повірила власним очам. З яких це пір її колишній навчився зникати з власної волі? Ні, вона не раз бажала його провалитися на місці, але не так буквально!
- Техніка Сокритія! - Блеснула кулаком по долоні Цзи Янь. - Оуян Юньці насправді навчився Техніку Сокритія — між іншим, давно загубленої!
Техніка Сокривища? Су Ло з недовірою втупилася туди, де, за задумом, мав би зараз стояти (а, цілком можливо, і лежати, струшуючи кров’ю) Третій принц Західного Цзінь. Але замість Юньці в тому місці погулявся білий густий туман, крізь який не було видно гладким рахунком нічого.