Глава 951
Так пройшла секунда, друга, третя... Поки дівчина не зібрала в кучку розбіжні думки і не викреслила одну, актуальну: що це мова її запеклого ворога робить у неї в роті?
За думкою прийшло дія — Су Ло з усією дурними шм’янула Юньці кулаком по ребрах. Той злетів, але не припинив своєї жахливої атаки на губи дівчини — навпаки подвоїв тиск. Страх втратити улюблену привів його в невимовну лють, і з « скромного та високоморального» хлопця він перетворився на владний Сатану. Він утримував дівчину з такою силою, ніби вона залежала від неї.
Він цілував її ніжно і пристрасно, благаючи, вимагаючи покори - так як умів тільки він один. І дівчина на якийсь момент дозволила цьому божевілля продовжуватися. Щоб зрозуміти, що коли чоловік зі стоном намагався збільшити поцілунок, то він і його дружина змінилися. Ніхто більше не живе в цій маленькій Су Ло, яка вдячна за порятунок від голоду. Ні Су Ло, яка захоплюється його здібностями та талантами. Ні Су Ло, яка тяжить як плоскийбір на сонці від його погляду, голосу, дотиків... І якщо в першу секунду їхня нова зустріч трохи сумнівалася, то тепер могла з упевненістю сказати: вона абсолютно і повністю вилікувалася від зарази на ім'я Юнь Ці. І тепер його поцілунок здавався чимось неправильним і дивним, недоречним - а ще (на самій собі Су Ло могла зізнатися) було відчуття, ніби вона ось зараз передає Нангун Люня.
Спроба вирватися ні до чого не призвела, хлопець, захоплений своїм заняттям, немов і зовсім не помітив її трепахань. Тоді Су Ло розслабилась і, вхопившись руками в його талію, подала вперед. Юнь Ці, подумавши, що добився-таки свого і дівчина здалася під напором спогадів, злегка послабив потребу, поцілунок став м'якшим, а долоні чоловіки почали бродити по спині, шиї, талії дівчини...
І зовсім не помітив задуманого пасса рукою за його спиною, і виник над головою Великий Розмірний Відбиток відчув занадто пізно. Звичайно, він сподівався піти з траєкторії удару — але даремно, що Су Ло « непокоїлася » з ним, лапаючи його худі боки: як тільки він спробував відсунутися, дівчина ще міцніша притиснула його до себе. Хотів інтима? Отримуй відро по морді!
Тіньовий відбиток з глухим стуком обрушився на хлопця, який не очікував подібної підлянки. Він весь хитався, як п'яний, і ретельно трясся головою, намагаючись прийти в себе. Але екс-Четверта Міс не дала йому такої можливості, поспішаючи « добивши» його удар ребра долоні по шиї. Юнь Ці похитався і як підкошений впав на підлогу. Тільки тоді Су Ло змогла, нарешті, полегшено відпочити.
Дивлячись на його несвідому тіло, вона з мстивим задоволенням посміхнулася: Юнь Ці, цей день прийшов і для тебе! Ладонь міцно стискала вірний кинджал, приціпаючись у гулко б’ється в грудях. Ну ж бо, тільки один швидкий рух! Можливо, навіть після його смерті вона знайде полегшення.
Але він же говорив, що не міг вчинити інакше... А якщо...
Черв'як сумнівів повільно, але вірно прогризав діру в її впевненості у своїх діях. Вбити його, ось так...
Су Ло, вирубавшись крізь зуби, від душі пняла хлопця в її ногах. Ні, вона не могла так вчинити. Не зараз. Проколюючись своєю м'якістю, вона процідила крізь зуби:
- Юнь Ці, не шукай мене. Забудь про мене. Уявіть собі, як якби ми ніколи не зустрічалися і між нами нічого й не було. Так буде краще для нас обох, - і, кинувши на хлопця останній погляд, швидко вийшла з кімнати.
Вона отримала Техніка духовних Кроків, а також змогла вивчити кой-каку інформацію з Імператора. Більше їй робити тут було нічого.
Су Ло, перемахнувшись через огорожу, обернулася: по землі за мурами мірошили тіні цілий натовп людей, які проникли в палац! І не потрібно було бути сім п'ядей у лобі, щоб здогадатися, за чиєю душу з"явилися ці ніндзя недороблені. Дивувались, як вони так швидко дізналися про її теперішнє місце і щиро раділи своїй нічній вилазці: якби вона не покінчила зі своїми справами сьогодні, то ризикувала прокинутися оточеною вбивцями Феі Ян Ся.
Глава 952
Су Ло, пірнувши в тінь розкидистого дерева, затамувала подих. У натовпі « нальотників» була парочка досить потужних експертів, і привернути їхню увагу було дуже не бажано. Легше перечекати, поки вони ховаються за стінами Дворца. Губки дівчата мимовільно розтяглися в передоворотну ухмилку: шукайте-хисті, хоч увесь замок переройте - вона буде вже далеко.
На вулицях не було ні душі. Су Ло вільно промивалась по дахах сплячих будинків до міських воріт. Стіна навколо столиці була принаймні 30 метрів заввишки, і звичайна людина не могла й мріяти про те, щоб піднятися по гладкій поверхні вгору. Але для експерта бойових мистецтв це не було перешкодою — максимум, прикраса.
Дівчина в один стрибок виявилася на самій верхівці, ось тільки наступного миттю ледь не звалилася назад: треба ж їй було потрапити на, мабуть, єдиного караульного, який волів у такий темний час не дрімнути в сторожовій казарке, а трепетно виконувати свої прямі обов'язки!
- Людина! Тут чоло... - загорланив він було в всю горлянку, і Су Ло з перепугу скинула його зі стіни вниз. Його політ був коротким, але шумним — залишатися тут долеє було небезпечно. Дівчина, простягнувши руки, акі крила висікла вниз. Тепер вона вже не витрачала час, щоб помилуватися панорамою чи злобою, а бігла вперед.
Вона зупинилася лише через дві години, зайнявшись глибоко в чащу лісу. Східна частина неба поросла у сталевий відтінок, а темрява відступила. Пригадавши мудрість наших предків, що « сніданок — найважливіший прийом їжі за цілий день» і здорово вважаючи, ніби переслідувачі вийдуть на неї ще не скоро, дівчина почала влаштовуватись на привал. Вона повинна була відпочити і обдумати подальші дії.
Ось тільки не встиг вона витягти зі свого простору їстівні припаси, як вискочив дрібний бійка і опротестував кинувся вперед. Су Ло, звичайно, слідом — і тільки через десяток метрів вона почула звуки боротьби в глибині лісу.
- Що сталося? - Дівчино запихує солодкі аромати смаженого м'яса в просторі.
- Ву, вуу... - "Знаменом запах, дуже знайомий запах!" - кинув їй на біжу Мен-Мен.
Знайомий запах? Можливо, один з бійців - її друг? У неї, врешті-решт, не так багато знайомих у цьому світі. Щоправда, більшість з них не любить її, а лише рідко...
Дівчина прискорилась, і невдовзі вона опинилася перед широкою полянкою. Су Ло розсунула листя, і вся її фігура одержувала: малюк не помилився, борці дійсно були їй знайомі. І обидві сторони.
Група чорних "ніндзяків", забувши про будь-яке сумління, дєнтельменство і почуття самозбереження цілої натовпу атакували юну леді в синьому одязі.