Глава 939
- Юнь Ло, чому-чому ти не віриш старшому братику! - Вона верещала на одній ноті примхливе дівчисько. - Він дійсно добрий до тебе, так як не був з усіма цими фіфочками!
Су Ло не могла уникнути саркастичного оскалу. О так, вже хтось, а вона була більш ніж знайома з його "доброю".
Принцеса розбижено фирснула і демонстративно відвернулась від Фрейліну. Але, зрозумівши, що її ніхто не збирається потішати і задобрити, знову з’їла своє перекошене від злості личко Су Ло й викреслила: « Я ніколи не буду твоїм другом! »
Екс-Четверта Міс весело розсміялася, але потім, згадавши, що промаслений пакет з шпильками так і залишився в її руках, помурнувала. Юньці, ти таким чином "ненав’язливо" вирішив нагадати про ті часи, коли саме він врятував її від голоду смерті? Що ж, тобі це вдалося. От тільки вона ніколи на пам'ять не скаржилася. І синдром всепрощання не страждала. Або ж він сподівався, що вона побачить ці шпильки і така вся ця: « Мій геройе, я тебе прощаю! Ти думаєш, що вбив мене трохи - не до кінця ж!»
У результаті, булки полетіли у вікно, а сама Су Ло знову засела за культивацію. Нехай вона відставала кілька разів від своїх однолітків, відомих нам людей, щоб тільки в п’ятнадцять років удосконалюватися — але тепер її затягають на місце з сповільненням часу й розвиватимуть сімомічні кроки.
Малюк Юйлін, який випав з карети пакет зі сдобою, помчала до брата і скаржилася.
- Третій старший брат... - У очах дівчинки застигли сльози. - Ти це... Загалом, їдь сам. Вона... вона ...
- Ну-ну, що ти, - Його Високість, мигцем кинувши погляд на недоторкані шпильки, обняв схлипуючу дівчинку. - Все гаразд, їж, я ж і для тебе старався.
І він пішов. І, як тоді здалося принцеса, навіть його спина виглядала самотньою і пригніченою. Тоді дівчинка, стискаючи в ручках кришталики, вирішила: хоч би що сталося, вона допоможе брату!
Через ранковий випадок настрій у всіх було досить пригніченим. Їхали в повній тиші, тільки фирчали коні, та поскрипувало погано змащене колесо карети.
Зрештою їхній невеличкий загін прибув до столиці. Вони з нетерпінням чекали на Імператора біля брами палаців, чого вже не очікувала Су Ло.
- Папочка! - З радістю заволоділа на весь квартал принцеси і з розбігу стрибнула в обійми старого Імператора.
- Невтішно мій скарб повернулася, - злегка похитнувшися, але утримав дівчину, вигукнув Його Величність, посміхаючись в весь рот. - Дивись, ти ніяк не підросла?
Коли Юлін мала народитися, батько Імператор серйозно захворів, - прошепотів на вухо застиглий від подиву Су Ло Овян Юньці. - Вчитель Да Гуо передрік, що коли дитина народиться « в утробі матері », то хвороба Імператора успішно вирішиться.
Су Ло зрозуміло покидала. Недобре, що маленька дівчинка відразу стала загальною улюбленкою, а Імператор так і душі не чайить в своїй крові, яка до того ж стала його спасінням. Це було невирішене запитання: « Коли цей пес у Юнь Ци встиг так сильно підкрастися до неї? »
Дівчина, доторкнувшись до доситьго принца, демонстровано відступила на крок убік. Юньці, які були захоплені тим, що бачили, відразу потьмяніли.
Розділ 940
Але не встигла Су Ло радіти даному факту, як дзвінки мало не примусили її кричати.
- Татку, подивися, чи вона не прекрасна? - Юйлін, неввічливо ти якась паличка у свою фрейлину.
Імператор, здивовано скинувши брови — рідко коли його маленька і водночас надзвичайно приваблива донечка знизиться на похвалу — слухняно слідував за цією дорогою. Але коли він побачив Су Ло... Світ раптом схопився. Очі чоловіки буквально впилися в обличчя екс-Четвертої Міс, на мить Імператор забув, як дихати. Ці ніжні риси, які так зворушують його багато років тому — справді, що гріх танутиме в серці людини, яка ще й досі тремтить... Це обличчя, навіть якщо б з того часу пройшла сотня - ні, тисяча років, хоч би його тіло перетворилося на пил — все одно, кожна ця піщинка пам'ятала б його, ці прекрасні очі, нудні скули, акульований рівний носик...
- Папочка? - гукнула його принцеса Юйлін. Хто б міг подумати, що її рідний батько впаде в ступор при вигляді нової подруги.
- Ходімо, час повертатися до палацу, - "відмірявши", сказав Його Величність відпустив дочку на землю і взяв маленьку долоні у свою велику руку, попрямував до сходів. Я лише на мить перестав, щоб піти і кинути занепалу Су Ло: - Ти теж.
Вся ця ситуація чомусь надзвичайно не подобалася екс-Четвертою Міс. Звичайно, вона помітила, яким поглядом поїла її Імператор. Ні, це була не хтивість, а щось зовсім інше, набагато важче. Якщо припустити, що вона нагадала йому когось іншого, то, ймовірно, мова йде про цю гарненьку жінку з портретом в особистому кабінеті вчителя Рон Юна. Значить, вони теж були знайомі?
Однак проблеми слід розв’язати, коли вони стануться. У Су Ло банально не було часу закопуватися у свої підозри, так що, начепивши на мсьяку своє найбільш неконтрольоване вираз обличчя, вона мовчки пішла за Його Величністю.
Звичайно, все діяло не без свідків: коли принцеса на подвір’ї висипала до себе половину мешканців палацу, і, звичайно ж, друга половина дізнається про це у найкоротший час. Так само як більшість з них, цей палац нагадував серпентарій. Кожен боровся за своє « семесто під сонцем» і не соромився надмірного розкусити свого ближнього. А тут прийшла якась незрозуміла чужачка, вся з себе на морденцію підвищеної привабливості, одного разу змогла привернути увагу Його Величності і навіть була удостоєна увійти слідом за ним до палацу. Небажана нахабність!
Ось так, всього за пару хвилин, не сказавши ні слова, Су Ло знайшла ціле військо кровних ворогів на свою долю.
***
Екс-Четверта Міс чекала, що Імператор почне її про щось питати. Та й сама надія була, що після розмови з ним вияснимо її останні новини про події, які відбуваються в іншому світі. Але чоловік мовчав.
Він просто невибагливо дивився на Су Ло, періодично зітхаючи, але так і не вимовив ні слова. А дівчина, хоч і намагалась виглядати розслабленою та спокійною, в душі переживала цілу бурю з емоцій і безповідних питань зі серії « Що взагалі тут, чорт забирай весь цей палац і Оуяна Юньці у першу чергу відбувається?»
- Іди, - вимовив, в кінці кінців, Його Величність. Але раптом вирішила подати голос головний імператорський наложниця, що сидів під льодом правителя:
- Ваша Величносте, ця юна леді - наче прекрасна квітка, так і поставила б її у головній залі, щоб усі присутні могли помилуватися. Хотіла запитати, чи дозволить мені ваша Величність взяти її до себе в посслуження?
Уста її вигороджували мед, повідомляючи про те, як вона була б щаслива і вдячна - але не встиг Імператор хоч щось відповісти, коли її перебив гнівний голосок Її Святості принци Юйлін:
- Це що ще за запити? Юнь Ло - мій друг, а не якась там служниця!
Хоча дівчинка дійсно розлютилася на Юнь Ло через її зневажливе ставлення до третього старшого брата, але і віддавати її якійсь тамлочці Лі точно не збиралася.
Жінка, вишукано прикриваючи долоні ротик, тихо розсміялася:
- Маленька принцеса, але ж Ви самі назвали її своєю фрейліною, хіба не так? Чому ж тепер вона раптом перестала бути служницею?
- Навіть якщо вона служниця, вона, в першу чергу, МОЯ служка, - хмикнув Юйлін. - І на твоєму місці я б часто дивилася у дзеркало. Ти не варта доношувати за Юнь Ло взуття, і при цьому хочеш, щоб вона тобі прислуговувала? Мріяти не шкідливо!