Глава 897
Цю гидоту їй дала Фея Ян Сі, щоб Лі Яоау за його допомогою приготувала кілька пігулок - але відьма і в страшному сні уявити собі не могла, що її учениця вирішила використати таку сильну отруту на Су Ло!
Сама ж екс-Четверта Міс і не підозрювала про грозущої їй небезпеки. Біль і наче здута духовна енергія в принципі не дозволяли їй думати ні про що інше, а лише терпіти, стиснувши зуби й сподіваючись, що вона не здохне або зійде з розуму.
"Быстро, выкидай это Снігный Лотос!" - продовжував командувати маленьким бійкою старого з каменю. Хоч би як він не хорошився, але насправді і сам страшенно переживав через стан його теперішньої господині (хоча й вимушеної) жінки.
Мен-Мен, підхопивши коготками біла квітка не став його бездумно викидати з простору. На цей раз він обережно підніс рослину прямо до губ Су Ло і, як тільки дівчина з рефлекторно зітхнув, втягнула чудовий аромат Лотоса й відкрила рот — відразу ж засунув їй всю квітку всередину. Екс-Четверта Міс активно заробила щелепами. Якби цю обурливу картину бачив Аптекар Лен! Це ж... Це Же Сніжний Лотос дев'яти небес і снігового моря! Рідкісна рослина! Одного разу вчитель дав йому крихітний — не більше його нігтів — шматочок цієї дивної квітки, і він не міг ні їсти, ані спати три дні й три ночі. Яке марнотратство!
Звичайно, Су Ло, у її стані напівпосушена-повума, поняття не мала, що вона з такою безтурботністю схом'яла величезний запас цього самого Лотоса "якісь там небо і моря" - але навряд чи в очах Аптекаря Лена цей факт став би винним.
Коли вона старанно проковтнула рослину, через її « чорній» маски раптом вирвалися промені білого світла. Дивний чорний екстракт, перед тим як бурлити на її обличчі дрібними бульбашками, в одну мить висохне, наче тонкий шар глини - і за наступну секунду покрилася густою павутинкою тріщинок. Вся увага до бійок (так і, що вже приховувати, старого також) була прикута до обличчя Су Ло. Ось чорна маска повільно окидається дрібним пилом, відриваючи їх поглядам на неймовірно білу неушкоджену шкіру...
Це ж...
Але і про зміни на своїй фізії дівчина поки що не знала. Вона була повністю занурена в культивацію, не сміючи відволікатися ні на які зовнішні подразники. Вона повинна, просто зобов'язана прорватися на шостий рівень, і вона зробить це!
***
Лі Яояу, крадьку, підійшла до лікового котлу і вже було простягнула руку на кришці, як раптово відчула щось дуже дивне і ... Знайоме.
"Якого біса, ця огидна дівчинка?..."
Навіть у такій жахливій ситуації ця паразитка намагається прорватися на новий рівень! Ну вже ні, вона цього не дозволить! Су Ло, прийшла година твоєї смерті!
Фейко-муха різко підірвала кришку однією рукою, інший замислився кинути бульбашки з концентрованим отвором всередину, коли з котла вирвався бурхливий потік духовної енергії, що породжує потужний вибух.
Глава 898
Лікарний котел Фей Ян Ся, якому так пишалася стара відьма, розлетівся на шматки. Звичайно, Лі Яояу не міг уникнути епіцентру: запекла сила відкинула її вбік і вдрукувала у протилежний мур, поплутавши кип'ятком. А з диму в бік виходу рвана Су Ло.
Можливо, це єдиний шанс для неї: поки старі люди не живуть поблизу, час робити ноги.
Звичайно, Лі Яуяо була кілька проти її поспішного догляду. Не піднімаючись на ноги, вона поспішно випустила з рукава зелену лозу, яка миттєво сплутала ноги екс-Четвертої Міс. І в той же момент забирала у всю потужність своїх легень:
- Учителю! Су Ло тікає!
Не чекаючи на реакцію господині, він почав бійку. Одним різким « ху» випустив стру вогню — ліани тут же спалахнули і через мить опускалися пополовом. Су Ло демонстративно відрихнула кісточку і, підібравши з землі пляшечку з отрутою, запустила його в Фейко-муху:
- Відчуй всю красу кислотного дощу!
Прямо в повітрі судина вибухнув, прикриваючи Лі Яояу своїм вмістом. Дівчина вигукнула і відвернулася, прикриваючи обличчя. Але все інше тіло виявилося зовсім беззахисним - їдки краплі відразу ж зашивали на її шкірі, перетворюючи тіло дівчини у вигляді швейцарського сиру. По печері рознісся нудотовий аромат паленої плоті...
Лише кілька секунд - але Фейко-муха вже не могла кричати, і вона покушувала від нестерпного болю. Су Ло не відчувала ані краплі співчуття у серці. Якби у неї було трохи більше часу, вона б не забула прикінчити свою поврагу і цього разу її рука б на цей раз не здригнулася. Але все було важливіше, ніж помста. До того ж, як і круті, мерзання також була на жердині сили — боротьба могла затягтися надто довго.
Дівчина озирнулася на старі відьми, що були « святими» і отруйними: Фея Ян Ся доклала чимало зусиль для цієї лабораторії, ретельно вибирала обладнання, збирав трави та інгредієнти... Змах рукою, і ціла зграя фаєрів розлетілася в усі боки. Полум’я спалахнуло миттєво, наче його пустили не в кам’яне приміщення, а у стог соломи.
Час. Час було бігти.
***
Як тільки Су Ло переступила поріг лабораторії (точніше, її останків), це стало відомо Фее Ян Ся. Жінка негайно пішла туди, але застала одну тільки Лі Яояу, яка тягнулася від болю на підлозі. Весь зал затонув у чорному димі - від її чудової лабораторії залишилися одні спогади! Все було спалено дотла!
Фея розлютилась. Здається, вона знову недооцінила дівчину. Вона думала, що тепер про неї не варто було турбуватися. І врешті-решт отримала такий фортель, всі її зусилля, все досягнення були зруйновані в одну мить! І ким? Нікчемної сонечкою? Чим більше вона про це думала, тим сильніше їй не терпілося зловити Су Ло і саморучно натягнути її в дрібний фарш і згодувати собакам! Вона навіть була готова завести пару чотирьох друзів з цього приводу!
Але поки що єдиною істотою в найближчій доступі, на яку могла вилитися ненависть і лють старої відьми, була Лі Яояу.
- Вона... Утекла, убежала... - Жаль хникала дівча, скручившись у спробі зменшитися до розмірів непомітної букашки. Шкіра горіла вогнем, м’язи немов перетворилися на ґрато, кістки плавали... Єдине, про що вона могла мріяти в даний момент - якомога швидше втратити свідомість, забутися у солодкому безпораднні...
- Ти бачила її обличчя чи ні? - Я вирвав її з накатливого забуваючи гнівний рик Феї Ян Ся.