Глава 891
Але, навіть якщо Фея Ян Сю і сказала, що зараз вбивати Су Ло не стане, це зовсім не означало що вона збиралася відпустити її з миром на всі чотири сторони. Жінка змахнула руками, і під котлом заплясало полум’я.
- Стара відьма, це ще що за пекельна кухня? — скричала дівчина, п'ятками відчувши відповідний жар.
- А ти що думала, я тебе відпущу і поверну твоєму обожженому Учителем? Розчарувалася! - І, похотівшись, Фея зовсім не навчена наданула Су Ло долонею на макушку і заставляє дівчину буквально пірнути, та прикривала котел кришкою, зануривши свою в'язницю у темряву.
Ти повинна пишатися собою. Лікарські рослини, які я витрачала на тебе - рідкісні скарби, нехай ти зовсім не коштуєш і одного стебла! Шкода, що серед них немає Насіння Червоної Акації - інакше ти змогла б навіть прорватися до Просунутого Уровина аптекарського майстерності, — удавати-свідомо хмикнув відьма і, подивившись ще пару миттєвостей за веселими язиками вогню, відійшла трохи в сторону та стала культивувати. Вона ніколи не думала, що дівчина була занадто хитрою і за таке потрібне око да очей. До того ж вона не хотіла, щоб перший раз побачив явище справжнього сутності цієї « Четвертої пані Су ».
Су Ло, звичайно ж, таких подробиць про « приправи» в супнику, який вона, очевидно, сама не чула. Вона не мала ні до того, але температура в котлі підвищилась і надія зваритися була у всій своїй потворній красі. І, порівнявши з чавуною закидати водою, чорний субстрат на її обличчі також починав булькати. Звичайно, це не додавало радості й задоволення. Поки температура не досягла критичної позначки, оскільки дівчина мала елементом вогню, але жар все прибував і забирав. Обличчя під чорнильною маскою почервоніло і вкрилося пухирями...
Жарко, боляче, нічим дихати, знову болить... Думки закольвалися, все, про що Су Ло могла думати — це біль, нестерпний болі, який роз’їдає мозок і завдає душевного болю... Мабуть, вона дуже зраділа з приводу чергового порятунку від неминучої загибелі. Відьма, здається, вирішила її зварити живцем...
Ця думка висихла один давній спогад, мазнула делікатним дежавію вкипаюче свідомість. Адже вона не перший раз потрапляє у вогняне пекло на землі. Та печера вогню на безлюдному острові, куди загнав Лі Аотянь - всього через п'ятнадцять хвилин перебування в цій парфумці вона втратила свідомість. І що ж допомогло їй пережити, окрім дрібної бійки і того часу під час нападу Нанґун Люня?
"Камінь!" - Су Ло пірнула в простір і, після недовгого обшарування всіх кочок та зарослів, знайшла нарешті червоний камінчик у груди бур'янів.
« Що, дотелькала нарешті? Кошмар, з ким доводиться мати справу! Тугодумка,» - проворчав старичок, вилупившись „страшними" очима на полегшено видихну дівчину.
« Я просто вирішила випробувати свою витривалість,» - безтурботно потиснула плечима Су Ло на цей відвертий провокаційний випад і відразу втопила камінь у гарячій воді. Ефект не змусив себе чекати: температура стала знижуватись, поки вода в ліковому котлі не нагадувала таку гарячу воду — не холодна і ні кип’яток, а дуже комфортна одежинка. Су Ло нарешті змогла хоч трохи розслабитися. Ванна — ось чого їй так бракувало з попереднього життя!
Глава 892
Але коли вона отримала виняткову нагоду попаритися, то не могла ні про що думати. У її просторі пролягав чудо-лекарний котел, та чекали свого години рідкісні рослини - мабуть, настав час випробувати свої нові здібності в справі. Зрештою, прокинувшись на Просунутому рівні аптекарського мистецтва, вона може використовувати рецепти первісних пільгів, успадковані нею від старійшини Цзи Хо. Все одно сидить, нічого не робить, так хоч чимось корисним займеться. « До того ж, - хіхікала Су Ло, — яка іронія: я буду використовувати лікарський котел у лікуванні! »
Дівчина пірнула у свій простір і закрутила навколо котла, ретельно здаючи себе відьму-старуху, що колдує над якимось загадковим зіллям:
- Сестри, в коло! Бурить вода. Яд і нечистота - все туди, - муркала вона собі під ніс, послідовно зсипаючи в самостійно наповнену духовною водою та моментально нагріваючу магічну бад'ю потрібні травички. - Жаба, що в землі сирою під кладовищем тридцять днів копіювала слиз — перша у котлі варись, - до води полетів Водяний Колючеголовий Василек. — Після жаби в чан живіть жир болотяних змій, - туди же вирушив стебель лестичної трави. - Зів ехідни, дзьоб совиний, очей медянки, хвіст вечерю — стародавній Древесний Гриб і насіння червоної акації середнього розміру. - Щоб для адських чар і килимів був у нас отвар готовий.
Чотири складники, розпарившись і змішуючись, вступили у реакцію. Су Ло, пильно спостерігаючи за процесом у котлі, притиснула до нього долоні і пропускала всередину свою духовну енергію. Вона відчувала як наяву циркуляцію соків, взаємодію трави, зміну їх властивостей.
- Гілка тиса, що була вночі, ледь місяць зайшла в частіше зрізана дрючів. Ще три трави, які летіли до кота і після короткого роздумування про те, що в нього є ще одне насіння червоної акації. - Жельчя козла, драконяча лапа, - нетерпляче відмахнулася від обурений Ман-Мена, — Турка ніс, губа арапа. Печінь нехриста-жиденка, - тепер у воді весело бурили цілих вісім складників — дві гармонійні пари і два відштовхуючі один одного. Відрахувала потрібну кількість часу. - Прах чаклунів, труп дитини, повій матір'ю закопаний у чистому полі під раковитою. Потрох тигра, в ступці збитий, - у варево полетіли ще три рослини і останнє насіння червоної акації. - І цикута на приправу нам дадуть відвар на славу.*
Тепер треба було лише спостерігати, щоб зменшити температуру або додавати вогонь, коли дві рослини з відштовхуючими властивостями мали нижчу якість. Праця нудна і старанна, але необхідна.
За цим заняттям у її просторі пройшло три дні. Добре, ззовні час бігало трохи повільніше.
«Готово! - Нарешті, після цього терміну вона змогла відірватися від котла. Обережно підняла кришку, і весь її простір заповнив неймовірно сильний аромат. Пілюля відновлення духа неймовірної потужності сироталиво лежала на самому дні. - І нехай нікого не зводить її простацький вигляд, ця пігулка Елітного рівня, так само! "
На превелике задоволення рук своїх Су Ло повернулась у « реальний світ ». Тепер можна зі спокійною душею відпочити у приємної водички...
Але в наступній мить її імпровізована ванна залила яскравим світлом — Фея Ян Ся зняла зі свого котла кришку.
* — Я думаю вірші всі здогадалися, належать величному класику Вільяма Шекспіру, твір "Макбет". При перекладі цього розділу я розривався між класикою і "Вунш-пуншем", але, як бачите, класика перемогла :D
Сподіваюся, вам сподобалася ця глава. З повагою, Ваш Google-перевідник:)